6.4. Рятування космонавтів

Рятування космонавтів як один з головних принципів косміч-ної діяльності було закріплено в Договорі про космос 1967 року. Вже цитована ст. V Договору розглядає космонавтів як "посланців людства", яким на випадок аварії, лиха та вимушеної посадки на території іншої держави або у відкритому морі буде надано необхідну допомогу [7]. Зазначений принцип набув свого розвитку та конкретизації в Угоді про рятування 1968 року.

Ця Угода складається з преамбули та 10 статей і включає в себе зобов'язання стосовно інформування влади запускаючої держави та Генерального секретаря ООН про виявлені надзвичайні події, пов'язані з пілотованими місіями і такими, що супроводжуються приземленням або приводненням в межах території, що знаходиться під юрисдикцією будь-якої держави, чи в місцях, які не є під юрисдикцією жодної з держав (ст. 2, 3), пошуку та порятунку таких екіпажів (ст. 3), а також безперешкодного і негайного повернення космонавтів владним структурам держави, що запустила пілотований космічний об'єкт (ст. 4) [8].

Угода про рятування 1968 року передбачає з метою ефективного проведення операцій з рятування також співпрацю з владою, яка здійснила запуск. Спільні операції при цьому провадяться під керівництвом і контролем влади держави, на території якої приземлився космічний корабель.

За умови віддаленості або важкодоступності місць посадки пілотованого космічного об'єкта влада запускаючої держави повин-на звернутися з проханням до інших держав стосовно надання їй необхідної допомоги у здійсненні операцій з пошуку та рятування космонавтів, які потерпають від лиха. Відповідно до ст. 5 Угоди країни, які в змозі надати таку допомогу, повинні, за необхідністю, це зробити.

Сфера дії Угоди поширюється також і на випадки аварій та лиха у космічному просторі, що передбачено ст. V Договору про космос 1967 року.

6.5. Повернення космонавтів

Згідно з Договором про космос 1967 року (ст. V) після завершення операцій з пошуку та рятування космонавти мають бути "в безпеці та негайно повернені державі, до реєстру якої занесено їх космічний корабель" [7]. Формулювання Угоди про рятування 1968 року з цього питання більш широке, оскільки обумовлює випадки, коли запуск здійснено міжнародною організацією (ст. 6) [8].

Для поширення сфери дії цієї Угоди на міжнародну міжурядову організацію остання повинна заявити про прийняття нею прав і зобо-в’язань, передбачених Угодою, і більшість держав-членів цієї організації повинні бути учасниками Угоди. Угода встановлює юридичне зобо-в’язання держав не затримувати персонал космічного об’єкта на своїй території або якимось іншим чином перешкоджати його поверненню.

Сфера дії Угоди про рятування поширюється також на випадки аварій, лиха та інших надзвичайних подій у космічному просторі.

Контрольні питання

1. Що криється під поняттям “юрисдикція та контроль держави” щодо космічних кораблів і екіпажів?

2. Які відмінності в правовому статусі космонавта та астронавта?

3. Яким міжнародним документом встановлено основні правила поведінки персоналу на борту МКС?

4. На якому з основних принципів МКП ґрунтуються норми Угоди про рятування 1968 року в тій її частині, що стосується зобов’язань держав щодо порятунку та повернення космонавтів)?

5. Яка різниця в фінансових зобов’язаннях держави реєстрації щодо відшкодування витрат на пошук, порятунок і повернення космічних об’єктів і космонавтів за Угодою про рятування 1968 року?