Лекція 3 Роль Організації Об'єднаних Націй в прогресивному розвитку міжнародного космічного права

3.1. Роль ГАООН у започаткуванні та розвитку міжнародного космічного права.

3.2. Діяльність Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях з прогресивного розвитку міжнародного космічного права.

3.3. Спеціалізовані установи ООН.

3.4. Всесвітні конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях.

Література: [1-3, 7-18, 22, 35-43, 46].

3.1. Роль Генеральної асамблеї оон у започаткуванні та розвитку міжнародного космічного права

Міжнародне співробітництво в сфері космічних послуг і технологій є об’єктивною необхідністю, обумовленою рядом причин економічного, політичного, соціального, науково-технічного та правового характеру. Це співробітництво є закономірним результатом трансформації космічної діяльності, яку в роки “холодної” війни було орієнтовано здебільшого на військові цілі, яка з розвитком процесів “потепління” все більше стає суттєвим і необхідним фактором розвитку космонавтики, її подальшого прогресу. Саме цю співпрацю треба розглядати як реальний шлях вирішення багатьох глобальних проблем людства: екологічної; сировинної; інформаційної; демографічної; проблеми вирівнювання соціально-економічного рівня розвитку країн Землі; мирного співіснування держав Земної кулі; проблем реального роззброєння та контролю за цим роззброєнням тощо.

Нарешті, міжнародне співробітництво в космічній сфері неподільне з розробкою та практичною реалізацією міжнародних угод, які регулюють відносини, що виникають в зв’язку з дослід-женням і використанням космічного простору та небесних тіл. Тому не дивно, що вже в перші роки космічної ери проблеми правового регулювання відносин держав у галузі космічної діяльності були в центрі уваги ООН та її спеціалізованих організацій.

А треба сказати, що різні держави світового співтовариства мали й різні, часто протилежні на той час думки стосовно перспектив і пріоритетних напрямків космічної діяльності, змісту й принципових положень засад цієї діяльності. Коли 13 грудня 1958 року ГА ООН, бажаючи згладити міждержавні протиріччя у новій сфері людської діяльності, запровадила своєю резолюцією 1348 (ХІІІ) Спеціальний комітет з мирного використання космічного простору у складі 18 держав-членів, до його основних функцій було віднесено крім іншого ще й вивчення механізмів розширення міжнародної співпраці та дослідження правових проблем, які можуть виникнути у зв’язку з космічною діяльністю [36].

Незважаючи на організаційні складнощі, Спеціальний комітет розпочав свою роботу вже наступного року, підготувавши на розгляд ГА ООН доповідь з потенціальних можливостей космічної діяльності, пропозицій щодо активізації міжнародного співробітництва та огляду правових проблем космічної діяльності.

Серед останніх було визначено такі, як: питання свободи космічного простору для дослідження та використання в мирних цілях на засадах рівності держав; відповідальність за збитки або шкоду, спричинену в ході космічної діяльності; розподіл радіо-частот, необхідних для забезпечення діяльності у космічному просторі; запобігання взаємним перешкодам між космічними апаратами та повітряними суднами; ідентифікація та реєстрація КА; питання, що стосуються домовленостей держав щодо допомоги космонавтам, повернення космонавтів і КА.

Проте далі робота Спеціального комітету загальмувала через організаційні неузгодженості. Обговорюючи склад та принципи діяльності нового комітету, ряд країн соціалістичної орієнтації та країн, що розвиваються, відмовились брати участь у роботі, висловлюючись таким чином проти дискримінаційного представництва в складі комітету (з 18 його членів тільки СРСР, Польща та Чехословаччина представляли країни соціалістичної орієнтації, водночас 12 членів - розвинені капіталістичні країни) та неприйнятного принципу простої більшості під час процедури голосування з принципових проблем діяльності цього комітету.