3.3. Спеціалізовані установи оон

Спеціалізовані установи ООН відіграють значну роль у розвитку міжнародного співробітництва держав у сфері практичного впровадження космічних технологій, координації діяльності держав у спеціальних галузях використання космічної техніки.

Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ) здійснює розроблення регламентів, які розподіляють діапазони радіочастот для космічного зв’язку, вивчення можливостей залучення космічного зв’язку в світову систему електрозв’язку, дослідження економічних аспектів космічного зв’язку, обмін інформацією щодо використання ШСЗ для розвитку дальнього зв’язку тощо. Аналізуючи тенденції світового космічного ринку, важко перебільшити виняткове значення ГСО для створення сучасних телекомунікаційних систем. Діяльність щодо використання ГСО неподільна із використанням радіочастот, що необхідні для керування КА під час його запуску, забезпечення функціонування КА на ГСО, передачі на Землю корисної інформації, таке інше. В цьому аспекті найважливішу роль щодо правового регулювання ГСО відіграє саме МСЕ, рішення, правила та норми, які ним приймаються і які є обов’язковими для усіх суб’єктів міжнародного права, враховуючи статус цієї організації. У 1973 році на Повноважній Конференції МСЕ орбіта геостаціонарних ШСЗ та частоти, які надаються для її використання, були оголошені обмеженим природним ресурсом, який повинен використовуватися ефективно та ощадливо відповідно з потребами та технічними можливостями держав на засадах Регламенту радіозв’язку. При цьому в МСЕ до питань регулювання діяльності щодо використання ГСО почали застосовувати фактично ті ж самі механізми, які склалися в сфері регулювання діяльності держав у галузі радіозв’язку взагалі. МСЕ з 1973 року надав Міжнародному консультативному комітету з радіо право не тільки давати консультації відповідно раціонального використання спектру радіочастот, але й рекомендувати оптимальне розміщення ШСЗ на ГСО, а Міжнародному комітету реєстрації частот, який раніше тільки координував використання радіочастот, - право реєструвати орбітальні позиції цих геостаціонарних супутників. Згідно зі ст. 11 Регламенту радіозв’язку на орбітальні позиції цих ШСЗ були розповсюджені процедура координації, що використовується щодо частотних присвоєнь, ряд інших механізмів регулювання [45]. Однак відносне перевантаження деяких сегментів ГСО та побоювання ряду держав щодо загрози поділу цього унікального району космічного простору між провідними космічними країнами потребують постійної уваги МСЕ та його комітетів стосовно вдосконалення зазначених механізмів.

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) вивчає проблеми співробітництва держав у сфері застосування ШСЗ в метеорології, розробки всесвітньої служби погоди, дослідження можливості використання ШСЗ для глобального збору метеорологічних даних. Крім цього, в полі зору ВМО знаходяться проблеми створення мережі станцій і центрів метео-, гідро- та геофізичних спостережень та обслуговування, а також стандартизація засобів і методів метеоспостережень, використання їх результатів в авіації, судноплавстві, сільському та водному господарстві, сприяння співробітництву між метеорологією та гідрологією, підготовка кадрів.

Комітет супутникового спостереження Землі (КЕОС) спрямовує свою діяльність на розвиток засобів і методів дистанційного зондування Землі із космосу (ДЗЗ), налагодження та підтримку співробітництва держав в сфері ДЗЗ, розробку рекомендацій щодо оптимальних методів використання інформації з борту ШСЗ з метою прискорення соціально-економічного розвитку регіонів планети.

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) поряд із загальними питаннями розвитку освіти, науки та культури досліджує й проблеми використання космічного зв’язку з метою підвищення загальноосвітнього рівня, розповсюдження інформації, соціального розвитку та поширення культурного обміну.

На пропозицію КВКП ГА ООН у 1971 році рекомендувала ЮНЕСКО розглянути серед окремих проблем використання космічного простору для розвитку телекомунікації і проблему авторських та суміжних прав (спільно з ВОІВ): з подальшим розвитком супутникових засобів зв’язку, теле- та радіомовлення, все більшого поширення набувають програми, що адресовані наперед визначеним організаціям, які розповсюджували ці програми в зарубіжних країнах. Водночас новітні технічні засоби сприяють поширенню нового виду інформаційного “піратства” - “супутникового піратства”, коли окремі інформаційні фірми перехоплюють трансльовані через ШСЗ авторські програми з наступною ретрансляцією на свою аудиторію без дозволу організацій, які мають на це ексклюзивне право, та без відповідного матеріального відшкодування. В розробленій спільно ЮНЕСКО та ВОІВ і прийнятій в Брюсселі у 1974 році Конвенції про розповсюдження сигналів, які несуть програми і передаються за допомогою супутників (Брюссельській конвенції) йдеться про створення системи мір щодо державного запобігання несанкціонованому розповсюдженню сигналів, які передаються через ШСЗ [18].

Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ) створено з метою боротьби із міжнародним піратським перехопленням радіо - та телевізійних сигналів, що передаються за допомогою супутників, а також незаконним розповсюдженням програм, які розраховані на обмежену внутрішню аудиторію. В Брюссельській конвенції (розробленій спільно з ЮНЕСКО) державам-членам пропонується здійснювати заходи щодо державного запобігання несанкціонованому розповсюдженню сигналів, які передаються через ШСЗ. Як розвиток деяких положень цієї конвенції з питань авторського права, які відносяться до супутникового мовлення, стало створення Типового закону про авторське право, що був опублікований наприкінці 1991 року.

Всесвітня сільськогосподарська організація (ФАО) розроблює та сприяє впровадженню в життя принципів та методів використання космічної техніки в інтересах сільського господарства, природокористування, лісництва та риболовства. Діюча в рамках ФАО Глобальна система інформації та раннього попередження в галузі продовольства та сільського господарства, що використовує дані з борту ШСЗ “Метеосат” та інших, дозволила, наприклад, провести своєчасну та об’єктивну оцінку посухи, яка лютувала в 1983-1984 рр. в Африці, чим сприяла зменшенню обсягів шкоди від цього стихійного лиха, зокрема, своєчасному інформуванню населення та значному зниженню витрат на ліквідацію наслідків лиха.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) сприяє співробітництву держав в сфері космічної медицини та використанню результатів медико-біологічних експериментів у космосі в інтересах земної медицини.

Всесвітня організація цивільної авіації (ІКАО) однією із своїх основних функцій має убезпечення та плановий розвиток міжнародної цивільної авіації, а також створення умов для забезпечення міжнародного повітряного транспорту сучасними засобами аеронавігації. Вищим органом ІКАО - Асамблеєю 1977 року в резолюції А22-20 було рекомендовано державам-учасницям і Раді ІКАО:

“... продовжити роботу щодо планування та використання космічної техніки для цілей аеронавігації, а також вжити заходів, спрямованих на активне продовження роботи з визначення експлуатаційно-технічних вимог до міжнародної супутникової системи аеронавігації, належним чином враховуючи економічні аспекти, а також положення резолюції А22-18, доповнення J, відносно координації робіт з аеронавігаційних систем і підсистем”.

У 1983 році утвореному при Раді ІКАО Спеціальному комітету з майбутніх аеронавігаційних систем (КМАНС) було доручено “... вивчення технічних, експлуатаційних, організаційних і економічних питань, включаючи фактор рентабельності, пов’язаних із майбутніми перспективними аеронавігаційними системами; визначення та оцінка нових концепцій та нової техніки, включаючи супутникову техніку, які можуть бути корисні для майбутнього розвитку цивільної авіації, у тому числі їх вірогідні наслідки для тих, хто користується подібними системами та представляє їх; розробка рекомендацій з вищезазначених питань для загального довготермінового прогнозу координованого поступального розвитку аеронавігації на період порядку двадцяти п’яти років” [46].

У 1989 році при Раді ІКАО утворено Спеціальний комітет з контролю і координації розробки та планування переходу до майбутніх аеронавігаційних систем (КМАНС-ІІ) з метою:

- визначення і розробки рекомендацій відносно необхідних організаційних заходів, включаючи питання фінансування, прав володіння та управління майбутньою глобальною аеронавігаційною системою;

- розробки глобального скоординованого плану і відповідних керівних принципів відносно переходу до нової системи, включаючи необхідні рекомендації, що передбачають своєчасне та економічне, поступове і планомірне впровадження майбутньої глобальної аеронавігаційної системи ІКАО;

- контролю характеру та спрямованості програм наукових досліджень і розробок, випробувань і демонстраційних перевірок систем організації повітряного руху та аеронавігації для їх узгодження та скоординованого об’єднання під егідою ІКАО.

Всесвітня морська організація (ІМО) та її робочі органи розробляють рекомендації для членів щодо прийняття положень і керівних принципів, що стосуються безпеки мореплавства, запобігання забрудненню морського середовища, боротьби з ним. Комітет з безпеки мореплавства, Підкомітет з радіозв’язку, Підкомітет з безпеки навігації розглядають питання та надають рекомендації стосовно проблем, що їм передаються для опрацювання керівними органами ІМО.

Враховуючи потенційні можливості використання космічної техніки з метою убезпечення мореплавства, ІМО в 1975-1976 рр. провела в три етапи Міжнародну конференцію з проблем створення міжнародної морської супутникової системи зв’язку. На третьому етапі було укладено Конвенцію про заснування Міжнародної організації мобільного зв’язку ІНМАРСАТ.

Конференція затвердила рекомендації з таких питань: всесвітні мінімальні технічні та експлуатаційні стандарти обладнання як основа для розробки специфікацій корабельних (наземних) станцій (КС); необхідність створення всесвітніх технічних і експлуатаційних стандартів для полегшення зв’язку між суднами та наземними станціями; використання системою ІНМАРСАТ багатоцільових ШСЗ. На цей час понад 15 000 суден різних країн світу користуються послугами цієї системи зв’язку.

У результаті спільних досліджень ІМО, МСЕ/МКРР, ВМО, Міжнародної гідрофізичної організації, ІНМАРСАТ і Міжнародної супутникової системи пошуково-рятувальних операцій (КОСПАС/САРСАТ) у 80-ті роки було спроектовано і розпочато створення Глобальної системи сповіщення про лиха та забезпечення охорони людського життя на морі на базі супутникових телекомунікаційних технологій (ГМДСС).

Рішеннями Конференції ІМО 1988 року до Міжнародної конвенції з питань радіозв’язку для ГМДСС було внесено зміни щодо розподілу частот, а також зобов’язання урядам договірних держав стосовно обладнання самостійно або у співпраці з іншими договірними сторонами відповідних берегових об’єктів для служб наземного та космічного радіозв’язку, до яких входять як служба радіозв’язку, що використовує геостаціонарне угруповання ШСЗ ІНМАРСАТ, так і служба радіозв’язку, що використовує ШСЗ на полярній орбіті ІНМАРСАТ. Останні дослідження робочих органів ІМО та ІКАО щодо застосування космічних технологій спрямовуються на дослідження проблемних питань і організацію міжнародного співробітництва в сфері створення Глобальної системи навігації (ГСН) на основі практики використання угруповань ШСЗ супутникових систем зв’язку, навігації, пошуку та порятунку ІНМАРСАТ, ІНТЕЛСАТ, ГЛОНАСС (РФ), НАВСТАР (США), КОСПАС/САРСАТ, ГМДСС.