1.3. Свопи ринку конверсійних операцій та ринку капіталів

Валютний своп — це обмін потоками двох валют за певний період у майбутньому між сторонами угоди.

Валютні свопи поділяють на свопи з фіксованими ставками та свопи з плаваючими ставками (процентні свопи):

• свопи з фіксованими ставками, що являють собою комбінацію конверсійних угод з різними датами валютування (більш відомі як валютні свопи (currency swap). Вони здебільшого використовуються на ринку forex). Ці свопи будуть детально розглянуті нижче;

• свопи з плаваючими процентними ставками (процентні або валютно-процентні свопи), що являють собою обмін активами або зобов’язаннями (вираженими в одній або в різних валютах). Вони переважно використовуються на ринку капіталів.

Своп з фіксованими ставками валют може укладатися двома способами:

• як комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування;

• як дві зустрічні депозитні угоди на еквівалентні суми валют.

Свопи з’явилися зовсім недавно і за кілька десятків років стали одним з основних засобів, використовуваних організаціями для управління активами та зобов’язаннями. Ринок свопів з’явив­ся в 60-ті роки, коли вартість інвестиційних премій, введених органами, що контролюють біржову діяльність у Великобританії, обмежили можливості британських компаній інвестувати кошти за рубежем. Компенсаційні позики виникли як метод, що дає змогу обминати ці обмеження. Британська компанія позичала фунти стерлінгів британській філії американської компанії, а аме­риканська компанія, у свою чергу, позичала долари США філії британської компанії, що інвестувала їх на території США.

Розглянемо валютні свопи як угоди з двома конверсійними угодами. Операція своп узгоджується дилерами зазвичай як одна угода, що включає відразу дві зустрічні конверсійні операції. Дата виконання ближчої конверсійної угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном угоди — датою закінчення свопу (maturity date).

Валютні свопи класифікують за кількома ознаками:

1. За термінами укладення:

• простий своп (стандартний) — перша конверсійна угода укладається на умовах спот, а зустрічна операція — на умовах форвард (наприклад, свопи типу спот/тиждень (spot/week), спот/місяць (spot/month) і т. д.);

• своп форвард/форвард — перша конверсійна угода укладається на умовах форвард, а зустрічна операція — теж на умовах форвард, але на більш тривалий термін;

• своп із датами валютування до спота — перша конверсійна угода укладається з датою валютування до спота, а зустрічна опе­рація — на умовах спот (свопи типу тому/некст (tom/next), тод/некст (tod/next) і тод/спот (tod/spot)).

2. За типом укладання:

• своп типу buy/sell (b/s) — якщо в першій конверсійній операції валюта купується, а в зустрічній операції — продається,

• своп типу sell/buy (s/b) — якщо в першій конверсійній операції валюта продається, а в зустрічній операції — купується.

Операція своп може проводитися з одним контрагентом, тобто обидві конверсійні операції здійснюються з тим самим банком. Однак можна називати свопом комбінацію двох протилежних конверсійних угод із різними датами валютування на однакову суму, укладених із різними контрагентами.

Схема розрахунку форвардного курсу другої сторони операції своп:

курс cпот = bid offer

своп (форвард) пункти = +(–) bid +(–) offer

Тоді, як і при розрахунку курсу форвардної операції, використовується схема:

курс cпот = bid offer

своп (форвард) пункти = +(–) bid +(–) offer

На ринку операцій своп теж використовується термін “спред”. Розмір спреду залежить від тих самих умов, що й при конверсійних операціях. Ринок свопів дуже поширений у міжнародній практиці, там теж існують попит та пропозиція, але котирування змінюється не так часто, як на ринку конверсійних операцій.

Для розрахунку своп-пунктів застосовується та сама формула, що і для розрахунку форвардних пунктів:

^* — база розрахунку для даної валюти на грошовому ринку (360 для USD, JPY, CHF, EUR; 365 для GBP, BEF, IEP).

Свопи з датами валютування до споту котируються аналогічно стандартним свопам у вигляді своп-пунктів для відповідних періодів (о/n (overnight), t/n (tom/next) та tod/spot (today/spot)) у вигляді премії або дисконту:

tod/tom = 2,45/2,37 або 0,12/0,15,

tom/next = 2/1 або 1,12/1,27.

Існує правило: у випадку зростання зліва направо форвардних (своп) пунктів обмінний курс для першої угоди своп має бути нижчим, ніж валютний курс обміну для другої угоди; у разі зниження форвардних (своп) пунктів зліва направо обмінний курс для першої угоди має бути вищим, ніж для другої.

Найбільш поширений своп том/некст, який використовується у разі пролонгації відкритої позиції при спекулятивній торгівлі на умовах margin trading. При цьому поточний валютний курс спот можна використовувати як для дати валютування (до спота), так і для дати закінчення свопа (безпосередньо на споті). Головне, щоб різниця двох курсів становила суму форвардних пунктів для відповідного періоду, дата спот при цьому завжди є форвардною датою.

На практиці свопи форвард/форвард укладаються шляхом здій­снення не двох форвардних зустрічних операцій, а двох простих операцій своп, у яких проводиться взаємозалік двох операцій спот.

Котирування операції своп форвард/форвард здійснюється за допомогою своп-пунктів, які розраховуються за таким правилом:

• сторона bid котирування операції своп форвард/форвард дорівнює різниці між стороною bid котирування стандартного свопу довшого строку та стороною offer котирування стандартного свопу короткого строку:

bid (forward/forward swap) = bid (long term) – offer (short term);

• сторона offer котирування операції своп форвард/форвард дорівнює різниці між стороною offer котирування стандартного свопу довшого строку та стороною bid котирування стандартного свопу короткого строку:

offer (forward/forward swap) = offer (long term) – bid (short term).

Угоди своп можуть використовуватися:

• для продовження (пролонгації) відкритої валютної позиції на майбутнє. Пролонгувати (або “свопувати”, від англійського to swap out) відкриту валютну позицію означає зберегти стан позиції (розмір і знак) на певний строк у майбутньому;

• для керування своїми активами та зобов’язаннями, для збільшення прибутковості;

• для зменшення валютного ризику;

• для хеджування операцій форвард.

За допомогою угод своп банки можуть пролонгувати свої відкриті позиції на який завгодно тривалий термін залежно від прог­нозу руху валютного курсу. Вони можуть пролонгувати їх за допомогою як одноденних свопів (щоразу на один день), так і більш тривалих за термінами угод своп (наприклад, на два тижні, місяць, кілька місяців, на рік).

Укладення угод своп значно дешевше для маркет-тейкерів, ніж укладення форвардних контрактів у разі пролонгації валютної позиції.

Хеджування валютних ризиків за допомогою валютних свопів здійснюється через:

• фіксацію валютного курсу на майбутній період;

• організацію зустрічних грошових потоків.

Угоди своп насамперед є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями форвард. На практиці операції своп використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції.

Переваги у використанні угод своп перед форвардними угодами:

• при здійсненні валютного свопу значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди — фіксується курс форвардної угоди, а позиція кожного з учасників угоди своп дорівнює нулю;

• використання свопів дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних ризиків.

Щодо руху фінансових потоків угоди своп можна розглядати як співвідношення короткої та довгої валютних позицій.

Процентні свопи (або свопи ринку капіталів) є похідним інструментом ринку депозитних операцій. В основі процентного свопу лежить депозитна операція, тобто залучення або розміщення коштів на міжнародних ринках грошей та капіталу.

Як уже зазначалося, процентний ризик тим вищий, чим довший термін депозитної операції. Процентні свопи дають змогу хеджувати процентний ризик, що виникає при залученні або розміщенні коштів строком від одного до 15 років. Зважаючи на довгострокову природу, цей інструмент використовується переважно на ринку капіталів (тобто на ринку довгострокових депозит­них операцій).

Процентний своп — це обмін між двома або більшою кількістю сторін процентними платежами або надходженнями.

Як зазначено вище, в основі свопу лежить депозитна операція. Банки, що здійснюють операції із залучення та розміщення коштів, можуть обмінятися процентними платежами, що випливають з їхніх зобов’язань за кредитом.

Процентні свопи передбачають взаємовигідний обмін зобов’я­заннями за борговими інструментами або процентними доходами від активів.

Важливою передумовою здійснення процентного свопу є збіг строків та сум депозитів, що лежать в основі свопу, іншою обов’язковою умовою є те, що депозитні операції мають здійснюватися в одній й тій самій валюті.

Є досить багато різновидів процентних свопів, але в даному розділі ми розглянемо два найбільш поширені їх види: основний процентний своп та процентний своп зі змінною базою нарахування ставки.

Основний процентний своп (plain vanilla) являє собою обмін платежами за фіксованою процентною ставкою на платежі за плаваючою ставкою.

Як відомо, учасники фінансового ринку мають різні умови доступу до ресурсів, вартість яких у кожному конкретному випадку залежить від рейтингу та репутації позичальника. Фінансові уста­нови з вищим рейтингом мають змогу позичати ресурси за нижчими ставками, причому на ринку як фіксованих, так і плаваючих ставок. Проте може статися так, що умови одного з ринків усе ж таки є більш привабливими. Для позичальників з нижчим рейтингом маркет-мейкери котируватимуть ставки, що містять більшу премію за ризик, тобто ставки будуть вищими за всіма видами позик, але знову може статися, що ця премія за ризик не буде однаковою при котируванні ставок за всіма борговими інструментами.

Процентний своп зі змінною базою нарахування процентної ставки передбачає обмін зобов’язаннями з плаваючою ставкою на інші зобов’язання з плаваючою ставкою, для яких процентна ставка розраховується на різних базах, наприклад обмін платежів на базі LIBOR на платежі на базі prime rate (також це можуть бути платежі на базі державних цінних паперів, ставки комерційних паперів тощо). Учасники фінансового ринку здійснюють такі свопи, щоб мати розраховані на однаковій базі доходи від активів та платежі за зобов’язаннями, що розміщуються та залучаються за плаваючими ставками. У таких свопах участь можуть брати дві або три сторони.

Валютні свопи ринку капіталів називаються ще валютно-про­центними свопами (cross currency interest rate swap). Вони передбачають обмін зобов’язаннями за активами в різних валютах.

Валютно-процентний своп може передбачати як обмін процент­ними платежами, так і обмін сумою основного боргу. Ситуація на міжнародному ринку капіталів може скластися таким чином, що банку можуть котируватися нижчі процентні ставки за кредитами в одній валюті, та вищі — за кредитами в іншій (наприклад, американському банку котируються більш привабливі процентні став­ки в доларах США порівняно зі ставками за кредитами в британських фунтах стерлінгів). Тоді для банку можливо одержати позику на ринку, де він має перевагу, та здійснити валютний своп.

Такий своп буде передбачати:

• обмін сумами основного боргу на початку дії угоди;

• обмін процентними платежами протягом дії угоди;

• зворотний обмін сумами боргу наприкінці дії угоди.

Можливо також, що банки здійснюють лише процентні платежі, без обміну сумами основного боргу.

Але обмін сумами основного боргу містить у собі кредитний ризик, тому що на дату закінчення угоди валютний курс може значно відрізнятися від курсу, що був на дату укладення. Проте банки обмінялися фіксованими сумами, і наприкінці дії свопу вони мають повернути один одному саме ці суми.

Можливе також здійснення валютно-процентних свопів без обміну сумами основного боргу. Тобто банки обмінюються лише процентними платежами за зобов’язаннями в різних валютах. Такі свопи здійснюються, коли банку не потрібно залучати ресурси в тій чи іншій валюті, а лише зафіксувати доходи та витрати в одній валюті, тобто коли банк має процентні доходи від активу в одній валюті, а процентні витрати — в іншій. Наприклад, британський банк здійснює випуск боргових зобов’язань у доларах США, терміном обігу п’ять років із щорічною сплатою відсотків. Це передбачає, що протягом цих п’яти років банк має сплачувати відсотки за облігаціями в доларах США. При цьому банк має доходи від активів у британських фунтах стерлінгів. Отже, банк має надходження в одній валюті та зобов’язання за платежами в іншій, що передбачає валютний ризик для банку. Своп дає змогу банку розраховувати доходи та витрати в одній валюті.

При цьому можливі свопи з обміном:

• процентними платежами за фіксованими ставками;

• процентними платежами за плаваючими ставками;

• платежів за фіксованими ставками на платежі за плаваючими.

Як правило, такі свопи укладаються з участю третьої сторони — дилера. Залежно від умов свопу валютний ризик може брати на себе дилер або ж одна зі сторін.

Валютні свопи ринку капіталів передували появі процентних свопів, але сьогодні вони менш поширені.

Основними користувачами процентних свопів є Світовий банк, МВФ, великі банки та транснаціональні корпорації.