Питання

1. Чому зовнішнє кредитування є важливим елементом розвитку економіки країни?

2. Яка різниця між банківським та фірмовим кредитом?

3. Згідно класифікації кредитів за кредиторами які виділяють види кредитів?

4. Які міжнародні організації надають кредити?

5. Які виділяють кредити за терміном використання?

6. Який порядок здійснення акцептної операції?

7. Чому експортний факторинг став використовуватися як основна альтернатива кредитуванню?

8. Що таке форфейтинг і які переваги його використання?

9. Що таке акредитив, які існують його види і які з них є засобом кредитування імпортера?

10. Які існують види фірмових кредитів і в чому різниця між ними?

Тести

1. Купівельний аванс:

1. є формою кредитування експорту й одночасно засобом забезпечення зобов’язань імпортера, оскільки імпортер повинен прийняти замовлений товар. Імпортери видають аванс експортерам у розмірі 10—30% від вартості поставки;

2. використовується при регулярних поставках товарів з періодичним погашенням заборгованості. Згідно з угодою експортер записує на рахунок імпортера як борг вартість проданих та відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у встановлений строк;

3. після укладення угоди експортер виставляє тратту на імпортера, який акцептує її у вказаний строк, проти товарних документів.

2. Проміжною формою між фірмовими кредитами та банківськими називається:

1. брокерський кредит;

2. урядові кредити;

3. кредити міжнародних організацій;

4. змішані кредити.

3. Які з кредитів відносяться до середньострокових:

1. овердрафт у національній або іноземній валюті;

2. документарний акредитив;

3. аванс під інкасо;

4. форфейтинг;

5. факторинг;

6. випуск облігацій;

7. випуск акцій;

8. придбання векселів.

4. Акредитив з авансом використовують для:

1. якщо необхідно кредитувати експортера перед відвантаженням

товару;

2. кредитування довгострокової заборгованості;

3. отримання податкових та митних пільг;

4. для розрахунку за векселем при низькому проценті.

5. При поставках товарів за методом інкасо «документи проти акцепту»:

1. банк має лише акцептований вексель (товари отримує імпортер);

2. банківське забезпечення набуває форми контролю над товарами;

3. аванс експортеру видається під його письмове зобов’язання подати у визначений строк необхідні документи;

4. банк здійснює акцептування векселів, що виписаний на нього експортером під забезпечення торговельними векселями на товари, що експортуються.

6. Акцептний кредит можна розглядати як:

1. короткостроковий овердрафт;

2. середньостроковий овердрафт;

3. довгостроковий овердрафт;

4. документарний акредитив;

5. лізинг.

7. Механізм здійснення компенсаційного акредитиву полягає:

1. у тому що клієнт хоче перевести виробнику товарі або субпостачальнику свою вимогу за відкритим на його користь оригіналом акредитива;

2. для забезпечення інтересів експортера уповноважений банк дає йому проти виставлених документів письмову згоду здійснити платіж у визначений термін;

3. у використанні для кредитування імпортера, але у разі

наступного врахування векселя він стає засобом отримання

експортером негайного платежу;

4. у кредитуванні імпортерів у формі врахування виданих їм чи

акцептованих банком векселів.

8. Форфейтинг є інструментом кредитування:

1. короткострокової заборгованості при придбанні всіх вимог;

2. середньострокової заборгованості через придбання окремих

вимог;

3. зовнішньоторговельних відносин через отримання податкових чи

митних вимог;

4. імпортера при умові наступного врахування векселя стає засобом отримання експортером негайного платежу.

9. До платіжних умов, які є визначальними при кредитуванні імпорту, відносять:

1. платіж на основі акредитива (акредитив з відстрочкою);

2. інкасо (документи проти акцепту);

3. відстрочка платежу

10. До переваг використання лізингу для експортера відносяться:

1. поліпшення ліквідності та рентабельності;

2. прискорення оновлення продукції;

3. усунення ризику можливого неплатежу;

4. розширення фінансових можливостей;

5. усунення валютних ризиків;

6. не існує ризику процентних ставок.