Література

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 2001 р. – № 5-6. – с. 30.

2. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. – № 40. – С. 364.

3. Постанова Національного банку України «Про затвердження інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті» // Національний банк України. – 2004. – № 22.

4. Березина М.П. Международные расчеты / М.П.Березина, Ю.С.Крупнов - М.: Финстатинформ. – 190 с.

5. Красавина Л.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / Под. ред. Л.Н.Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 2000. – 838 с.

6. Кочетков В.Н., Краева Е.В., Кочеткова О.В. Организация лизинговых операций. – 2-е изд., стереотип. – К.: ЕУФИМБ, 2000. – 103 с.

7. Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку: Навчальний посібник / А.А. Мещеряков. – К.: ЦУЛ, 2007. – 604 с.

8. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. Посіб. / За заг. Ред. Савлука м.І. – к.: кнеу, 2002. – 392 с.

9. Моисеев С.Р.Международные валютно-кредитные отношения: Учебник / С.Р. Моисеев. – М.: ДиС, 2003. – 576 с.

10. Рудакова О.С. Банковские электронные услуги: Учебное пособие / О.С. Рудакова. – М.: ИНФРА-М., 2009. – 400 с.

11. Рольф Якобс Внешнеэкономические операции коммерческих банков. Модуль 1-4: Учеб. пособ. – К.: ВАТ «Книжкова друкарня наукової книги», 1995.

12. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками. – К.: Знання, 1998.

13. Incasso LLP [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.incasso.co.uk/.

14. Фінансовий портал України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uacash.com/.

Тема 5. Оерації із залученням валютних ресурсів

Структура теми:

5.1. Сутність ринку депозитних валютних операцій.

5.2. Котирування процентних ставок. Депозитна позиція.

5.3. Ринок євровалюти.

Ключові слова: ринок депозитних операцій в іноземній валюті, депозитна позиція, ринок євровалюти.

5.1. Сутність ринку депозитних валютних операцій

Поряд із ринком конверсійних операцій ринок депозитів в іноземній валюті є складовою валютного ринку.

Ринок депозитних операцій в іноземній валюті — це сукупність операцій щодо розміщення вільних грошових залишків, а також залучення коштів в іноземній валюті на різні строки під певний процент.

Основними і найактивнішими учасниками ринку є комерційні банки (тому цей ринок і називається міжбанківським), вони здійснюють депозитні операції для підтримання короткострокової лік­відності, а також із метою одержання прибутку, проте центральні банки держав, позабанківські фінансово-кредитні установи та транснаціональні корпорації також можуть здійснювати операції на цьому ринку.

Заведено виділяти ринок грошей (money market) — це ринок депозитів терміном від одного дня до одного року та ринок капіталів (capital market), на якому кошти розміщуються та залучаються на довгостроковій основі. Як правило, такі депозити оформлюються борговими зобов’язаннями (депозитними сертифіка­тами, облігаціями тощо).

В українській банківській практиці існують поняття «міжбанківський кредит» та «міжбанківський депозит», хоча по суті ці операції є однаковими — тимчасове розміщення/залучення кош­тів в іншому банку. У світовій банківській практиці для міжнародних позичкових операцій використовують термін «депозити», які поділяються на:

• депозити залучені — залучення коштів в іноземній валюті;

• депозити розміщені — надання позик в іноземній валюті.

Валютні ринки, у тому числі й ринки депозитів у іноземній валюті, функціонують цілодобово, що пов’язано з послідовністю часових поясів. Основними світовими фінансовими центрами, де здійснюється більша частина операцій, є Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт, Цюріх та Токіо.

Основна частина депозитних угод укладається в доларах США, британських фунтах стерлінгів, євро, швейцарських франках та японських єнах, але це не означає, що ринок міжбанківських валютних депозитів обмежений зазначеними валютами. Депозити можуть здійснюватися, за згодою учасників операції, у будь-якій валюті (обмеження можуть бути пов’язані з внутрішніми обмеженнями на здійснення операцій та особливостями регулювання руху капіталів у деяких країнах.

Валютування депозитних угод.

З’ясовуючи питання про депозити, слід розрізняти такі поняття:

Дата укладення угоди — це дата, коли банки домовляються про здійснення депозитної операції.

Дата валютування (value date) — дата зарахування суми депозиту на кореспондентський рахунок банку. Для поточних операцій дата валютування відрізняється від дати укладення угоди на два робочі дні. (Такі умови у світовій практиці мають назву «спот» (spot). На умовах спот банки здійснюють депозитні операції тривалістю більш одного дня, поточні конверсійні операції та клієнтські платежі. Наприклад, якщо 5-го лютого банк А уклав угоду про розміщення 1 млн дол. США в банку Б терміном на один місяць на умовах спот, то датою валютування буде 7-ме лютого, тобто протягом двох робочих днів банк А має переказати кошти на рахунок у банку Б. Але депозитні операції можуть здійснюватися також із датою валютування раніше спот. Існують стандартні умови виконання угод, що включають стандартні дати валютування та закінчення. Вони наведені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1.

СТАНДАРТНІ ТЕРМІНИ УКЛАДАННЯ ДЕПОЗИТНИХ УГОД НА МІЖБАНКІВСЬКОМУ РИНКУ

Назва	Стандартне позначення	Дата укладання	Дата валютування	Тривалість	Дата закінчення
Overnight (нічний)	o/n	сьогодні	сьогодні	1 день	Завтра
tom/next (завтра/наступ­ний)	t/n	сьогодні	завтра	2 дні	післязавтра
tom/week	t/w	сьогодні	завтра	1 тиждень	завтра + + 7 днів
spot:			2-й робочий день
spot/next (спот/ наступний)	s/n	сьогодні	2-й робочий день	1 день	3-й робочий день
spot/1 week (спот/1 тиждень)	s/w	сьогодні	2-й робочий день	1 тиждень	спот + + 1 тиждень
spot/month (спот/місяць)	1 m	сьогодні	2-й робочий день	1 місяць	спот + + 1 місяць
spot/3 month (спот/3 місяці)	3 m	сьогодні	2-й робочий день	3 місяці	спот + + 3 місяці
spot/6 month (спот/6 місяців)	6 m	сьогодні	2-й робочий день	6 місяців	спот + + 6 місяців
spot/1 year (спот/1 рік)	12 m	сьогодні	2-й робочий день	1 рік	спот + + 1 рік

Дата закінчення депозиту (maturity) — це дата повернення коштів. У разі розміщення депозиту на термін, що кратний тижню, дата закінчення депозиту припадатиме на той самий день тижня, що й дата валютування. Наприклад, якщо датою валютування тижневого депозиту є середа 7-го лютого, то датою закінчення депозиту (тобто датою повернення коштів) буде середа 14-го лютого. Для термінів, що кратні місяцю, дата закінчення припадатиме на те ж саме число, що й дата валютування. Наприклад, при розміщенні місячного депозиту, датою валютування якого є 7-ме лютого, дата повернення буде 7-го березня. Якщо дата закінчення припадає на вихідний або святковий день, то вона переноситься на наступний робочий день. Так, наприклад, якщо дата повернення депозиту припадає на суботу або неділю, то кошти будуть повертатися в понеділок. Якщо ж дата валютування припадає на останній день місяця, то й дата закінчення припадає на останній день місяця незважаючи на кількість днів у місяці. Наприклад, депозит терміном на один місяць з датою валютування 31-го березня має бути повернений 30-го квітня).

У світовій практиці також використовуються стандартні позначення строку депозитних операцій (див. табл. 5.1). Наприклад, місячний депозит в американських доларах позначається USD 1m.

За термінами дії розрізняють депозити трьох видів:

• депозити до запитання — кошти розміщуються на невизначений термін, але повернення можливе в будь-який час за умов попереднього повідомлення;

• короткострокові одноденні депозити. До них належать депозити типу «овернайт», «том-некст», «спот-некст»;

• депозити на фіксований термін. Ці депозити розміщуються на визначений термін і, як правило, на стандартні строки (один тиждень, один, три, шість та 12 місяців).

Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті.

Процентна ставка — це ціна ресурсів. Розміщуючи вільні ресурси на грошовому ринку, їх власники намагаються отримати дохід, крім того, плата за користування ресурсами має включати:

• компенсацію кредитного ризику, що притаманний будь-якій кредитній операції, розмір цієї компенсації здебільшого залежить від класу позичальника;

• компенсацію за відволікання ліквідних коштів: лише незначна кількість позик надається на умовах «до запитання» і повертається на першу вимогу, основна ж частина коштів розміщується на визначений термін і не може бути повернена раніше його закінчення, бо це може викликати проблеми ліквідності;

• компенсацію за відкладений час одержання доходу: проценти за кредит виплачуються найчастіше після закінчення терміну дії позики, тобто банк зможе використати дохід, одержаний від розміщення коштів, лише після їх повернення.

Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки. Реальна процентна ставка являє собою номінальну ставку (тобто ставку, що склалася на ринку), скореговану на процент інфляції. Наприклад, якщо номінальна ставка за депозитом становить — 8% річних, а рівень інфляції 6%, то реальна процентна ставка — 2%.

Рівень ринкових процентних ставок може бути визначений за формулою Фішера, що визначає взаємозв’язок між номінальною та реальною процентною ставками та очікованою інфляцією:

k = r + x* + p + m,

де k — рівень процентних ставок, що спостерігається на ринку;

r — реальна процентна ставка;

x* — очікуваний рівень інфляції;

p — надбавка (премія) за кредитний ризик, тобто за ризик втрат через неповерення коштів;

m — надбавка (премія) за процентний ризик, тобто ризик втрат унаслідок зміни ринкового рівня процентних ставок.

Реальна процентна ставка та інфляційна премія разом визначають номінальний рівень вільного від ризику ринкового процента (і = r + x).

Звідси:

k = i + p + m.

На рівень вільного від ризику ринкового процента, крім інфляції та інфляційного очікування, впливає ціла низка інших чинників:

• грошово-кредитна політика центрального банку: політика «дорогих грошей», спрямована на обмеження грошової маси, тягне за собою зростання рівня процентних ставок і, навпаки, політика «дешевих грошей» сприяє зниженню процентних ставок;

• потреби уряду в кредитних ресурсах визначають процентні ставки на державні цінні папери, що є альтернативою розміщення коштів (у країнах з розвинутою ринковою економікою вкладення коштів у державні цінні папери вважаються безризикованими): при значному дефіциті бюджету уряд підвищуватиме процентні ставки, щоб збільшити обсяги залучених коштів. Це, у свою чергу, змусить комерційні банки піднімати процентні ставки залучення коштів. У ті ж роки, коли потреба в коштах зменшується, процентні ставки за державними цінними паперами зни­жуватимуться, що спричинить зниження процентних ставок на ринку;

• стан платіжного балансу країни. Процентні ставки є одним з інструментів коригування капітальних статей платіжного балансу: політика уряду, спрямована на залучення іноземних капіталів, буде супроводжуватися діями центрального банку щодо підвищення рівня процентних ставок;

• попит на грошовому ринку, а також рівень економічної активності: збільшення попиту, характерне для періоду підвищення рівня економічної активності, сприяє зростанню процентних ставок, економічний спад, що тягне за собою зменшення попиту, веде до падіння рівня процентних ставок;

• очікування на ринку: якщо очікується падіння процентних ставок, то ті учасники фінансового ринку, що мають вільні ресурси, будуть намагатися розмістити їх на більш тривалий термін, щоб одержати максимальний прибуток від високих ставок на момент розміщення коштів, але позичальники, у свою чергу, залучатимуть короткострокові депозити, очікуючи, коли ставки знизяться. У результаті довгострокові процентні ставки впадуть відносно короткострокових. Якщо очікується зростання процентних ставок, то попит на довгострокові позики збільшиться, оскільки позичальники намагатимуться зафіксувати існуючі низькі ставки, водночас кредитори прагнутимуть уникнути довгострокового розміщення коштів, унаслідок чого довгострокові ставки зростуть;

• рівень процентних ставок на світових фінансових ринках: інтернаціоналізація фінансових ринків та часткове або повне скасування більшістю розвинутих країн обмежень на здійснення конверсійних операцій сприяють тому, що підвищення процентних ставок на одному з ринків зумовлює спрямування ресурсів туди, де вони принесуть максимальний дохід.

На рівень процентних ставок за депозитами в іноземній валюті в основному впливають чинники з боку країни походження цієї валюти, а не країни, де здійснюється операція з розміщення або залучення коштів.

При здійсненні депозитних операцій в іноземній валюті процентна сума розраховується на базі простого процента:

де A — сума депозиту;

R — ставка процента;

D — кількість днів процентного періоду;

B — базова кількість днів у році (360 або 365).

Для більшості валют базова кількість днів у році розраховується як 360, але для деяких валют (британський фунт, ірландський фунт, сінгапурський долар, гонконгівський долар, тощо) базова кількість днів у році дорівнює 365.

Наприклад, процентна сума, що одержить банк при розміщенні 3 млн євро строком на один місяць під 5% річних, дорівнюватиме 12 500 євро:

Процентна ставка зазвичай є річною процентною ставкою, вона позначається p.a. (від латинського per annum — на рік).

У міжнародній практиці застосовують два способи написання процентної ставки: у вигляді десяткового дробу (5,125%) та звичайного дробу ( %).

Процентна ставка може бути фіксованою (fixed) або плаваючою (floating).

Фіксована процентна ставка встановлюється при розміщенні/залученні депозиту та залишається незмінною на весь період депозиту. Така ставка завжди використовується при короткострокових угодах.

Плаваюча процентна ставка може змінюватися протягом дії депозиту. Найчастіше плаваючі ставки за депозитами валютного ринку прив’язуються до ставки LIBOR. Вона являє собою середню ставку, за якою найбільші британські банки кредитують першокласних позичальників на міжбанківському ринку (London Interbank Offered Rate). Ця ставка фіксується на 11,00 год кожного дня. Існує також ставка LIBID (London Interbank Bid Rate), тобто ставка залучення коштів першокласними банками. Ставки LIBOR котируються для британських фунтів, доларів США, євро, швейцарських франків та японських єн. У плаваючих процентних ставках LIBOR використовується як база, до якої додаються базисні пункти (basis points — b.p). Сто базисних пунктів дорівнюють одному проценту, тобто 1 b.p = 0,01%. Наприклад, банк котирує ставку розміщення доларів США у такий спосіб:

USD 6m LIBOR + 75 b.p (шестимісячна ставка LIBOR + 0,75%).

Для доларів США як база плаваючої ставки може використовуватися так звана базисна ставка прайм рейт (prime rate). Це ставка за короткостроковими комерційними позиками першокласним позичальникам, що її котирують найбільші американські банки. Якщо позика в американських доларах здійснюється за межами США, то звичайно використовується ставка LIBOR. Також як база можуть бути використані: ставка FIBOR (Frankfurt Interbank Offered Rate), ставки державних цінних паперів та комерційних паперів.