57. Порівняльна х-ка осн підходів у теорії лідерства.

1) підхід з позиції особист. якостей керівника; 2) поведінковий підхід; 3) ситуаційний підхід. Підхід з позицій особистих якостей керівника. В основу теорії особистості покладено ідею, що кращі з керівників мають певну сук-ть заг. для них особис. якостей. Осн. завд. підходу з позиції особистих якостей є: 1) визнач. сук-ті ос-тих якостей, які забезпє успіх в упр-ні; 2) визначє способів виховання таких особистих якостей. Були проведені дослідж. різних якостей, що демонстрували успішні керівники: рівень інтелекту; рівень спец. знань; здоровий глузд; відповідальність; ініціативність; впевненість у собі тощо. Проте рез-ти дослідж. засвідчили, що не існує певної сук-ті особисю якостей, які притаманні усім успішним керівникам; один і той самий керівник демонстрував у різних ситуаціях різні особисті якості. Висновок - людина не стає успішним керівником лише завдяки тому, що має певну сук-ть особис. якостей. Поведінковий підхід спирається на стиль керув. – це манера поведінки керівника щодо підлеглих, через яку і здійсн-ся вплив на робітників орг-ції. Манера поведінки керівника форм-ся під впливом багатьох ф-рів, які постійно змінюються: особис. якостей керівника; особис. якостей підлеглих; завдань та дій, які вони виконують тощо. Внасл. цього дуже важко окреслити чіткі межі того або іншого стилю керув. Тому в теорії упр-ня стиль даного конкр. керівника виступає як позиція на континуумі. Отже б-я з проміжних стилів керув. хар-ся різним ступенем впливу крайніх позицій континууму. Гол. недолік усіх поведінков. теорій лідерув. – це намагання виділити єдиний певний оптим. стиль керув. Разом з особис. якостями та манерою поведінки керівника на ефект-ть упр-ня суттєво впливають так звані ситуаційні ф-ри. Метою суч. ситуац. теорій лідерув. є визнач. особис. якостей менеджерів і стилів керув., які щонайкраще відповідають певним ситуаціям. Це означає, що стиль керувю має змін-ся в залеж-ті від конкр. ситуації, тобто керівник повинний вміти вести себе по-різному за різних обставин.

58. Осн положення “теорії х” і “теорії y” д. МакГрегора.

Відповідно до теорії Х, працівники потребують постійного примушення, жорсткого та постійного контролю. Мотивація їхньої діяльності базується на страху перед можливим покаранням.Теорія Y відрізняється позитивним і активним використанням цілеспрямованості та власних мотивацій працівників завдяки широкій участі всіх членів організації в процесах підготовки й прийняття рішень, наділенням працівників більшими повноваженнями. Рез-ти теор. дослідж. МакГрегора отримали розв. у моделі автократично - демокр. континіума стилів керув. Танненбаума-Шмідта : 1.Менеджер приймає рішення і пові домляє про це підлеглим 2.Менеджер роз’яснює своє рішення, щоб домогтися його виконання 3.Менеджер подає рішення, але прислуховується до запитань підлеглих 4.Менеджер пропонує варіант рішення, який може бути змінений за пропозицією підлеглих 5.Менеджер формулює проблему, отримує поради підлеглих, а потім приймає рішення 6.Менеджер встановлює межі, в яких підлеглі приймають рішення 7.Менеджер і підлеглі спільно приймають рішення в межах, визначе них організац. стр-рою Влада керівника зменшується від першого до сьомого пункту.