55. Визначення поняття “лідерство”. Співвідношення категорій “вплив”, “влада”, “повнова-ження”, “лідерство”.

Повноваж., вплив і влада є інструментами упр-ня. Результативність упр-ня залеж. від способу реалізації менеджером наданих йому повноважень для досягн. цілей орг-ції. Саме для хар-ки таких способів і викор-ся поняття “лідерування”. Лідерсвто – це здатність чинити вплив на окремі особи та групи в процесі спрямув. їх д-ті на досягн. цілей орг-ції. Повноваження - формально санкціоноване право впливати на поведінку підлеглих. Вплив - це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої.

Влада – можл-ть впливати на поведінку інших людей . Влада лише частково визначається повноваженнями. Вона визнач-ся не стільки рівнем формальних повноваж. керівника, скільки ступенем залежності підлеглого. Повноваження надають керівникові владу над підлеглими (підлеглі залеж. від керівника у таких питаннях як підвищ. з.п.; просув. по службі, роб. завд. тощо). Проте і підлеглі мають владу над керівником (отрим. необх. для прийняття рішень інф-ції; встановл. неформальних контактів з робітниками інших підрозділів; здійсн. впливів, які підлеглі можуть чинити на своїх колег тощо). Отже, викор-ня керівником своєї влади у повному обсязі може примусити підлеглих продемонструвати свою владу. Це, безперечно, буде впливати на рівень досягн. цілей орг-ції. Тому розумний керівник намагається підтримувати так званий “баланс влади”.

56. Х-ка осн форм влади та впливу, їх переваги та недоліки як інструментів лідирування.

Влада, яка баз-ся на примуш. – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має можл-ть покарати так, що завадить вдоволенню життєв. потреб виконавця. Влада, яка баз-ся на винагороді – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має можл-ть задовольнити його життєві потреби. Експертна влада – виконавець вірить, що той, хто має вплив, володіє спец. знаннями, які дозволяють задовольн. потреби виконавця. Еталонна влада (влада прикладу) – хар-ки або власт-ті того, хто має вплив, настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути схожим на того, хто впливає. Традиц. влада – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має право віддавати накази і його обов”язок – виконувати їх. Осн. форми впливу: Переконання – ефектив. передача своєї точки зору. Баз-ся на владі прикладу чи владі експерта, але відрізн-ся тим, що виконавець повністю розуміє що він робить і навіщо. Вплив через участь – менеджер залучає підлеглого до прийн. рішень і сприяє вільному обміну інф-цією. Осн. засобами такого впливу шляхом співробітництва з підлеглими є переконання і залучення до участі. Переконання грунт-ся на владі прикладу та владі експерта, але відрізн-ся від них тим, що виконавець повністю усвідомлює, що робить і чому. Переконання впливає тим, що виконавець усвідомлює, що зробивши так, як цього вимагає керівник, він задовольняє свої власні потреби. Слабкими сторонами переконання є: повільність впливу; невизначеність рез-в; одноразова дія. Залучення до участі. Керівник у цьому випадку не прикладає зусиль, аби нав’язати підлеглому свою думку або волю. Керівник лише спрямовує зусилля підлеглого і сприяє вільному обміну інф-цією. Процес впливу у цьому випадку здійсн-ся краще завдяки тому, що люди, як прав., більш старанно працюють для досягн. мети, яка була сформульована за їх участю. Участь у прийнятті рішень забезп. апеляцію до потреб більш вис. рівня .