О сновні принципи регулювання біржового ринку:

• поділ підходів до регулювання стосовно позабіржових учасників ринку, з одного боку, і до професіональних учасників біржового ринку - з іншого;

• максимально можливе розкриття інформації про все, що робиться на біржовому ринку. Тим самим досягається не тільки можливість одержання учасниками ринку інформації, необхідної для прийняття ділових рішень, але зростає ступінь довіри до біржі і її членів;

• забезпечення конкуренції як механізму об'єктивного підвищення якості послуг і зниження їхньої вартості;

• недопущення суміщення нормотворчості і застосування норм в одному органі управління і регулювання;

• забезпечення гласності нормотворчості, публічне обговорення проблем ринку;

• принципи спадкоємності світового досвіду українською системою регулювання біржового ринку;

• оптимальний розподіл функцій регулювання біржової діяльності між державними і недержавними органами управління

Форми державного управління ринком:

Пряме, або адміністративне, управління здійснюється шляхом:

• прийняття державою відповідних законодавчих актів;

• реєстрації учасників ринку;

• ліцензування професіональної діяльності на біржовому ринку;

• забезпечення гласності і рівної інформованості всіх учасників ринку;

• підтримки правопорядку на ринку.

Основне призначення біржі – створення оптимальних умов продавцям і

покупцям для здійснення біржових угод. Угода вважається біржовою якщо:

1. вона представляє купівлю-продаж, поставку і обмін товарів, які допущенні до обертання на товарній біржі;

2. її учасниками є члени біржі;

3. вона подана до реєстрації і зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, які зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному засвідченню. Зміст біржової угоди не підлягає розголошенню. Ця інформація може бути надана тільки за вимогою органів слідства і суду. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

На біржі укладаються три основних види угод: угоди з реальним товаром; ф’ючерсні угоди; опціонні угоди.

Біржові угоди з реальним товаром

Угоди з реальним товаром на біржі грали основну роль в той час, коли самі біржі були центрами міжнародної товарної торгівлі. В процесі розвитку біржової торгівлі склалися два види біржових операцій:

• угоди на реальний товар з негайною поставкою;

• угоди на реальний товар з поставкою в майбутньому

Угоди на реальний товар з негайною поставкою. В біржовій термінології такі угоди називаються спот або кеш, а також фізичними угодами. Під терміном “негайно” мається на увазі строк від одного до 15 днів в залежності від правил біржі.

Укладання таких угод відбувалося на біржі, без попереднього огляду товару, на основі стандартної якості. При укладанні угод спот товар вже знаходився на одному зі складів біржі, і покупець може отримати його негайно.

Продавець реального товару, здавши його на склад біржі, отримав складське свідоцтво (варрант), яке засвідчило кількість і якість товару. Після укладання угоди, продавець передає це свідоцтво покупцю, а в обмін отримує чек покупця. В даному випадку біржа є лише місцем для укладання угод, а всі подальші відношення стосовно контракту, сторони регулюють між собою. Інша особливість цієї угоди – обсяги угоди, а також умови поставки обговорюються покупцем і продавцем, тобто контракт в значній мірі має індивідуальний характер.

Мета таких угод – реальна закупка товару для покупців та реальна негайна його реалізація для продавців. Такі угоди роблять неможливим будь-яку гру на зміні цін.

Постійні коливання цін на основні біржові товари, примушують учасників біржових операцій шукати нові форми угод. Так з’явилися угоди на реальний товар з його поставкою в певний термін в майбутньому. Цей вид угод на багатьох біржах з’явився вже в перші роки їх функціонування і отримав назву форвард.

Перша така угода була проведена в 1730 році в Японії на рисовій біржі “Дояма” і називалася “завчасна контрактація”.

В США такі контракти вперше були укладені по кукурудзі. Торговці зерном отримували його від фермерів восени або на початку зими, і повинні були його зберігати до тих пір, доки кукурудза достатньо висохне для навантаження на судно, а річка звільниться від криги. Але за цей час ціна могла змінитися. І щоб зменшити ризик падіння цін, ці торговці відправлялися в Чикаго і складали там контракти з переробниками кукурудзи на поставку їм зерна весною. Перший такий контракт датується 13 березня 1851 р.