24.Причини, характер та періодизація національно-визвольної війни 1648-1676 рр.

Ліквідація польського і будь-якого іншого панування.

Звільнення від національно-релігійного гноблення.

Ліквідація магнатського землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарства, кріпацтва, завоювання особистої свободи і права власності на землю селян, міщан, козаків.

Утворення незалежної соборної української держави. При цьому слід зауважити, що ідея створення національної держави визрівала поступово. Піднімаючи козаків на повстання, Б.Хмельницький і його соратники прагнули, насамперед, до збереження козацьких вольностей. Але в ході боротьби Хмельницький висуває ідею створення української автономії у складі Речі Посполитої, а згодом - і Української суверенної держави. Вперше принципи розбудови незалежної держави Хмельницький сформулював у лютому 1649 р. під час переговорів з королівськими послами в Переяславі (ці принципи будуть розглянуті далі).

Перший (лютий 1648 - червень 1652 р.) - період найбільшого розмаху і інтенсивності національно-визвольної і соціальної боротьби. Основні завоювання: виборення державної незалежності у червні 1652 р. й успішне завершення Селянської війни.

Другий (червень 1652 - серпень 1657 р.) - період погіршення економічного і геополітичного становища козацької України.

Третій (вересень 1657 - червень 1663 р.) - період різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в громадянську війну і призвела до розколу козацької України на два гетьманства - Правобережне і Лівобережне.

Четвертий (липень 1663 - червень 1668 р.) - період відчайдушної боротьби національно-патріотичних сил за возз'єднання України в умовах прагнення польського й російського урядів поділити Українську державу.

П'ятий (липень 1668- вересень 1676 р.) - період кризи і поразки революції. Ліквідація державності на Правобережжі.

25.Формування української державності в ході національно-визвольної війни 1648-1676 рр.

У ході повстання 1648 р. почалася розбудова національної держави республіканського типу. Верховним органом влади в Україні стала загальнокозацька рада (Військова або Генеральна рада), в якій могло брати участь усе козацьке військо. На чолі держави стояв гетьман, який обирався Військовою радою. Дорадчі права при гетьмані мала рада генеральної старшини (Старшинська рада), до якої входили генеральні обозний, суддя, писар, підскарбій, осавул, хорунжий, бунчужний.

У процесі розвитку революції відбувалася поступова еволюція республіканської форми правління в монархічну.

Б.Хмельницький здійснював курс на зосередження в своїх руках всієї повноти влади і на встановлення спадкового гетьманату. В процесі утвердження своєї влади Б.Хмельницький добився великих успіхів. Фактично він перетворився на самодержавного володаря України, а Корсунська рада у квітні 1657 р. обрала його сина Юрія гетьманом, відкривши шлях до утвердження династії Хмельницьких.

Сучасні історики (зокрема, Смолій В.А., Степанков В.С.) позитивно оцінюють політику Б.Хмельницького, спрямовану на встановлення спадкового гетьманства, оскільки вона сприяла консолідації суспільства навколо державної ідеї, запобігала гострій міжусобній боротьбі за владу.

Територія, на яку поширювалася влада гетьмана, ділилася на полки, а полки - на сотні (полків у різні часи було 36, 26, 16, 10). На чолі полку стояв полковник (обирався на полковій раді або призначався гетьманом), на чолі сотні - сотник. Полковники і сотники здійснювали військову і адміністративну владу.

Містами й селами управляли отамани. У містах з магдебурзьким правом діяли також виборні магістрати, у селах - сільські старости. Центром гетьманського правління став Чигирин.

На українських територіях діяло козацьке звичаєве право, зберігали силу норми Литовських статусів, магдебурзьке право. З'явилося нове джерело права - гетьманські універсали, обов'язкові для всього населення України. Найвищою судовою інстанцією був Генеральний військовий суд, на місцях діяли козацькі суди, які мали значення загальностанових судів.

Незмінним залишалося міське судочинство.

Бойове ядро української армії становили запорожці і реєстрові козаки. Полк складався із 1-2 тисяч записаних у реєстр козаків, але до них могли приєднуватися багато тисяч добровольців. Чисельність армії доходила до 100-150 тисяч чоловік.

Таким чином, революція призвела до розбудови Української держави, в якій знайшли своє продовження традиції Запорозької Січі і реєстрового козацтва. (Порівняйте ознаки Запорозької січі і ознаки держави Б.Хмельницького). В історичній літературі держава, що постала у 1648-1649 рр., отримала назву Української козацької республіки.