62.Соціально-економічні перетворення в Україні на основі неПу.

На кінець 1920 - початок 1921 р. більшовицька Росія і Україна опинилися в ситуації глибокої економічної, соціальної та політичної кризи, викликаної:

воєнними діями, що велися майже безперервно сім років;

політикою "воєнного комунізму", яка руйнувала основи економіки, паралізувала сільське господарство і викликала опір переважної більшості населення, особливо селянства.

Економічна криза виражалася в тому, що:

промисловість знаходилася в стані розрухи. У 1921 р. в Україні промислове виробництво становило 1/10 частину довоєнного рівня, виробництво металу - 5%, вугілля - 30% і т.д.;

сільське господарство також перебувало в катастрофічному стані: у порівнянні з 1913 р. посівні площі в Україні скоротилися на чверть, збір зерна - на третину. Ситуацію ускладнили катастрофічна засуха 1921 р. і голод, від якого загинуло близько 1 млн. чоловік. Масовість жертв голоду пояснюється не лише засухою, а й політикою більшовиків, що дає підстави говорити про перший у радянській історії голодомор.

у галузі фінансів - повна інфляція грошей.

Соціально-політична криза виявилася в тому, що:

почалися повстання селянства проти політики "воєнного комунізму", і, зокрема, проти продрозкладки. Повстанським рухом була охоплена майже вся Україна. Проти радянської влади виступила армія Махно (близько 15 тис.). Всього у складі повстанських формувань нараховувалося близько 40 тис. чоловік;

тяжкий економічний стан, продовольчі нестатки викликали незадоволення радянською владою з боку робітників, що виливалося у різні форми протесту, зокрема страйки. Поряд з економічними вимогами висувалися політичні, у тому числі - "Ради без більшовиків";

склалася криза в більшовицькій партії, в якій загострилися суперечки щодо шляхів подальшого розвитку країни.

Таким чином, загальна криза в країні змусила більшовиків з 1921 р. перейти від політики "воєнного комунізму" до нової економічної політики (непу).

Неп передбачав часткове повернення до ринкових відносин, різних форм власності, економічних методів управління народним господарством.

Проте більшовики розглядали неп як вимушений захід, за допомогою якого можна буде подолати труднощі поточного моменту і досягти кінцевої мети - побудови комунізму.

У галузі сільського господарства:

заміна продрозкладки продподатком (був менший приблизно у 2 р. і відомий селянам заздалегідь);

дозвіл на вільну торгівлю надлишками сільськогосподарської продукції;

дозвіл на оренду землі і використання найманої праці.

Неп сприяв розвитку сільського господарства: в 1925 р. обсяг сільськогосподарського виробництва досяг довоєнного рівня.

У галузі промисловості:

продаж у приватні руки і передача в оренду дрібних і частини середніх підприємств. В Україні було здано в оренду 5200 підприємств – майже половина наявного фонду;

децентралізація управління промисловістю. Багато підприємств об'єднувалися в трести і переводилися на госпрозрахунок. Найбільшими на Україні стали трести “Донвугілля”, “Хімвугілля”, “Південсталь”, “Цукротрест”.

ліквідація загальної трудової повинності і зрівнялівки в оплаті праці;

залучення іноземного капіталу у формі концесій (в Україні не було укладено жодного концесійного договору), змішаних акціонерних товариств та ін.

Неп стимулював розвиток промисловості, зростання продуктивності праці. У 1926 р. легка і харчова промисловість, яка знаходилася в основному в руках дрібних підприємців, перевершила довоєнний рівень. Відставали від неї більшість галузей важкої промисловості, що були під контролем держави.

У 1925-1926 господарському році обсяг промислового виробництва в Україні досяг 99% рівня 1913 р.

У галузі торгівлі і фінансів:

відмова від розподілу продукції за картками, від прямого продуктообміну і перехід до вільної купівлі-продажу. Розвиваються три види торгівлі: кооперативна, приватна, державна;

у великих містах відкрилися торговельні біржі;

у 1922-1924 р.р. проведено грошову реформу: були випущені конвертовані десятикарбованцеві банкноти - червінці, а також казначейські білети вартістю 1, 2, 5 крб. Досить швидко зміцнювалася грошова система, переборювалася інфляція. Зріс життєвий рівень населення.

Ряд істориків і економістів розглядають неп як вершину реформаторства більшовиків, як "ринкову модель соціалізму".

Неп не міг бути тривалим, оскільки:

комуністична партія з самого початку розглядала неп як вимушену і тимчасову поступку капіталізму, її стратегічна мета залишалася незмінною – побудова комуністичного суспільства;

він був несумісний з політикою Сталіна, спрямованою на встановлення в країні тоталітарного режиму.

У кінці 20-х років сталінське керівництво відмовилося від непу і перейшло до командно-адміністративної економіки.