68.Радянсько-німецькі договори 1939 року і західноукраїнські землі.

2

Радянсько-німецький договір про дружбу і кордони

8 вересня 1939 р. союз Німеччини і СРСР був скріплений Договором про дружбу і кордони. Договір уточнив сфери впливу цих держав і розмежувальну лінію між ними на території Польщі. У сферу впливу СРСР переходили Литва, Бесарабія і Північна Буковина, у сферу впливу Німеччини – Лемківщина і Холмщина (українські території, які раніше були у сфері впливу СРСР).

У червні 1940 р. Червона армія зайняла Північну Буковину і Бесарабію.

Договір про дружбу і кордони, як і секретний протокол до “пакту Молотова-Ріббентропа”, протягом 50 років становив одну із державних таємниць СРСР. Ці угоди були укладені всупереч нормам міжнародного права і сприяли розв’язанню другої світової війни.

З іншого боку, відповідно до угод про сфери впливу, західноукраїнські і придунайські українські землі ввійшли до складу УРСР, що відповідало споконвічним прагненням українців до возз’єднання в межах однієї держави. Незабаром відбулося оформлення нового політичного і територіального статусу цих земель (рішення Народних зборів у Львові, сесій Верховної Ради УРСР та Верховної ради СРСР у жовтні-листопаді 1939 р. та серпні 1940 р.).

Ці події неоднозначно оцінюються істориками. Дехто з істориків розглядає їх як звільнення поневолених західноукраїнських земель і возз’єднання Західної України з Наддніпрянською. На думку інших, ідеться про воєнну експансію тоталітарного режиму проти Західної України. Історик С.Кульчицький називає події “возз’єднанням, що носило характер акції окупаційного типу”.

А як би Ви оцінили цей процес? Чи може бути одне й те ж явище одночасно позитивним і негативним?

Після возз'єднання західноукраїнських земель з Україною почалася їх активна радянізація - здійснення перетворень відповідно до радянського зразка.

Перетворення носили суперечливий характер.

Деякі заходи радянської влади отримали позитивну оцінку українського населення:

експропріація маєтків польських землевласників з обіцянкою перерозподілу землі між селянами;

українізація системи народної освіти, заходи по ліквідації неписьменності;

запровадження безкоштовного медичного обслуговування;

створення системи соціального забезпечення.

Але, поряд з цим:

радянська влада принесла жорстокий репресивний режим: були розгромлені всі політичні партії і громадські організації, в т.ч. "Просвіта", арешту підлягали власники підприємств і банків, керівники кооперативів, великі, а часто і середні, землевласники, уніатське духовенство, службовці старого держапарату, офіцерський склад польської армії. У квітні-травні 1940 р. у Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше – під Харковом і в інших місцях були розстріляні понад 15 тис. польських офіцерів. Впродовж 1939-1940 р.р. чисельність репресованих склала понад 10% населення Західної України;

розпочалася примусова колективізація селян, націоналізація промисловості і банків.

Об'єднання майже всіх українських земель у складі УРСР мало велике історичне значення: вперше за декілька століть українці опинилися в межах однієї держави. Проте ціна, яку довелося заплатити за це населенню Західної України, була надто високою. Негативний досвід спілкування з радянською владою переконав західних українців у тому, що їх майбутнє - не в інтеграції з СРСР, а у створенні незалежної української держави.