Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія України.doc
Скачиваний:
97
Добавлен:
19.11.2018
Размер:
618.5 Кб
Скачать

16.Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.

Змужнівши, син Романа Мстиславовича, Данило Романович, розпочав боротьбу з чужинцями та галицькими боярами, спираючись при цьому на селян, міщан та служиле дворянство. У 1238 році Данило об'єднав під своєю владою Галицьку і Волинську землі, відновивши єдність Галицько-Волинського князівства.

У 1239 році Данило знову приєднав до своїх володінь Київські землі. Однак, в період, коли Данило вже відбудував свою державу, на руські землі напали монголо-татари, які після зруйнування в грудні 1240 року Києва, пішли походом на Волинь і Галичину. Данило змушений був визнати залежність від Золотої Орди і платити їй данину. Це дозволило йому захистити князівство від монголо-татарських набігів, відновлювати економіку. Але коритися Данило не думав і готував сили для боротьби проти Золотої Орди.

В руслі цієї антимонгольської політики князь:

уклав союз з угорським королем;

уклав союз з папою римським: папа обіцяв допомогу Данилу організацією хрестового походу проти монголо-татар, а Данило обіцяв церковну унію з Римом. У 1253 році він отримав від папи римського королівську корону і став першим українським королем.

організовував війська, укріпляв старі міста і будував нові - заснував Холм і Львів (перша літописна згадка про м. Львів відноситься до 1256 року).

Але антимонгольська політика Данила зазнала краху. Татари здійснили похід на князівство і змусили князя знищити відновлені ним укріплення міст. Це справило гнітюче враження на Данила і прискорило його смерть у 1264 році.

Українська історіографія вважає Данила Галицького одним із найвидатніших українських князів. У надзвичайно складних умовах він зміг перетворити князівство у високорозвинену державу, яку поважали в Європі і ототожнювали з Руссю.

Але головної своєї мети Данило не досяг - не зміг організувати боротьбу проти татар і забезпечити незалежність своєї держави. М.С.Грушевський закидає Данилу, що "його дипломатія була хаотична, його політика проти татар короткозора, непевна, уривочна".

17.Історичне значення Галицько-Волинської держави.

Галицько-Волинське князівство, будучи ослабленим боротьбою з татарами, боротьбою між боярами та князями, стало об'єктом агресії з боку сусідніх держав і не змогло відстояти незалежність.

Це друга велика держава в українських землях після Київської Русі, спадкоємиця Київської Русі, що продовжила її культурні традиції.

Це перша власне українська держава - вона існувала лише на українському грунті і об'єднувала 9/10 етнічних українських земель.

Забезпечила високий рівень економічного та духовно-культурного розвитку українських земель.

Своєю орієнтацією на Захід відкрила доступ в українські землі західноєвропейським культурним впливам.

Зберегла український етнос від асиміляції з боку сусідніх держав, ставши на шляху їхньої агресії.

18.Українські землі у складі Великого князівства Литовського.

Литовське князівство утворилося в XIII столітті. У XIV ст., за князя Гедиміна (1316–1341) та його синів Любарта і Ольгерда (1345–1377), Литва здобула більшу частину білоруських, українських, частину російських земель. Так утворилося Велике князівство Литовське, у складі якого руські землі становили 9/10 території.

Таке стрімке зростання Литви за рахунок східнослов’янських земель здається парадоксальним і, безумовно, потребує пояснення. То ж розглянемо причини цього явища.

1) Руські землі були ослаблені золотоординським ігом, що поклало початок просуванню литовців на Русь і сприяло їх успіху.

2) Населення руських земель віддавало перевагу Литві перед Ордою, у протистоянні між цими державами виступало на боці Литви. У більшості випадків місцеві князі і боярство добровільно визнавали владу Литви. (Добровільно визнав владу Ольгерда і київський князь Федір у 1362 р.). Історики кваліфікують просування Литви в руські землі не як завоювання, а як “мирне приєднання”, як “тиху експансію”.

3) Успішним діям Литви сприяло ослаблення Орди і її розкол на ворогуючі частини внаслідок феодальних усобиць 1360–1370-х років.

Однак, Золота Орда на той час залишалася ще досить сильною і без досягнення політичного компромісу з нею Литва навряд чи змогла б закріпитися на землях Південної Русі. В історичній літературі висловлено гіпотезу про можливість угоди між Ольгердом і татарами у сер. 60-х рр. XIV ст. про збереження данницької залежності окупованих Литвою територій від татар. Саме визнання цієї залежності дало можливість Литві дуже швидко підпорядкувати собі землі Русі.