2.Наукова періодизація і характеристика основних етапів української історії.

У розвитку первісного суспільства виділяють такі періоди, як кам'яний вік (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт), бронзовий і ранній залізний віки. Ця періодизація створена, виходячи із домінуючої ролі того чи іншого матеріалу при виготовленні знарядь праці.

В Україні відомо понад 1 тис. поселень палеоліту.

Людина пройшла шлях від первісної до людини сучасного фізичного типу. В еволюції людини можна виділити такі етапи: пітекантроп (архантроп) – 1 млн.‑150 тис.р. тому; неандерталець (палеантроп) – 150–35 тис.р. тому; кроманьйонець (Homo Sapiens) – близько 35 тис.р.тому.

На зміну першій формі існування людського суспільства - первісному стаду - прийшла родова община, відбулася племінна організація суспільства. Родинні зв’язки велися по материнській лінії (матріархат).

Основними заняттями населення було збиральництво та полювання. Люди навчилися виготовляти знаряддя праці із каменю, одяг, споруджувати житла, добувати вогонь. Намітився поділ праці між чоловіком і жінкою. Чоловіки займалися переважно полюванням, а жінки – домашнім господарством.

Почало зароджуватися мистецтво, первісні релігії: фетишизм, тотемізм, магія, анімізм.

На еволюцію людини, її занять, знарядь праці вплинуло велике обледеніння з різким похолоданням клімату, яке припадає на період 40-10 тис.р. тому.

Мезолітичні пам'ятки знаходяться по всій території України.

Відбулося танення льодовика і утвердження сучасних природно-кліматичних умов.

Винайдено лук і стріли, гарпуни, голки, кам'яні сокири, гачки.

Зроблено перші спроби приручити диких тварин - собаку, бика, свиню.

Крім мисливства, одним із основних занять стає рибальство, започатковуються тваринництво й рослинництво.

Відбувся перехід від привласнюючого до відтворюючого, продуктивного господарювання - землеробства і скотарства. Цей процес отримав назву "неолітичної революції".

Завершилося формування техніки обробки каменю: пиляння, шліфування, сверління.

З'явилися перші штучні матеріали, створені людиною, - обпалена глина (кераміка) та тканина. Глиняний посуд швидко набував поширення, його форми та орнамент на різних територіях мали свої особливості. За такими масовими знахідками археологи визначають кордони і час існування окремих археологічних культур. В Україні виділено понад 10 неолітичних археологічних культур, які діляться на мисливсько-рибальські (існували в лісовій зоні) та землеробсько-скотарські (на півдні, в степовій зоні), що свідчить про нерівномірність розвитку неолітичного суспільства.

Зародилися прядіння і ткацтво, з'явився ткацький станок.

У IV тис. до н.е. люди освоїли перший метал - мідь.

Відбувся подальший розвиток відтворюючого господарства. Намітився перехід від мотичного до орного землеробства.

Бронза - перший метал, штучно створений людиною. Використання бронзи сприяло зростанню продуктивності праці і обумовило перший суспільний поділ праці - відокремлення скотарства від землеробства. Зоною розселення скотарських племен став південноукраїнський степ.

Обмін набув постійного характеру.

На зміну родовій общині прийшла сусідська (територіальна), почала проявлятися майнова диференціація. У суспільстві утвердилися патріархальні родинні відносини.

На території України в епоху бронзи існувало близько 20 археологічних культур: ямна, катакомбна, тшинецько-комарівська, шнурової та багатоваликової кераміки тощо.

Використання заліза призвело до різкого зростання продуктивності праці, вперше людина отримала можливість створювати додатковий продукт понад прожиткового мінімуму.

Відбувся другий суспільний поділ праці: ремесло відокремилося від сільського господарства.

На території України початок залізної доби пов'язаний з кіммерійською культурою (Північне Причорномор'я, поч. І тис. до н.е.) та з ранніми слов'янськими культурами (початок н.е.).

3.Початок людського суспільства та його еволюція на території України.

Історія України бере свій початок з появи перших людей на її території. Науково доведено, що первісні люди з'явилися в українських землях приблизно 1 млн.р. тому - їх найдавніше поселення знайдено біля с. Королеве в Закарпатті.

На думку сучасних українських істориків, розселення прадавніх людей на території України відбувалося південно-західним та західним шляхами.

З появою перших людей в історії України починається первісна доба, яка характеризується наявністю колективної власності, колективного виробництва та споживання. Первісне суспільство не мало класів і держави. Існувало дві форми суспільно-економічних відносин - спочатку первісне людське стадо, а з часом - родова община і плем'я.

Первісна організація життя людей існувала на півдні України - до I тис. до н.е., на іншій її території - до початку нашої ери.

4.Трипільська культура.

Наймогутнішою культурою епохи енеоліту була Трипільська культура, яка існувала з IV тис. до IІІ тис. до н.е. включно на території від Слобідської України до Карпат, від Полісся до Чорного моря.

Трипільці були одним із найцивілізованіших народів неолітичної доби:

основне заняття – орне землеробство. Вирощували ячмінь, просо, пшеницю, майже всі садово-городні культури, відомі сьогодні в Україні. Трипільська культура - одна із перших землеробських культур Європи;

трипільці вперше на території України почали виготовляти вироби із міді;

надзвичайно високий рівень мало гончарство. Трипільці виробляли чудовий глиняний посуд з плоским дном, орнаментом білого, чорного, червоного і жовтого кольорів. Орнамент глиняних виробів містить багату інформацію про духовний світ трипільців.

будували протоміста площею до 400 га, яких ще не було в Європі: квартальна забудова дво-триповерховими будинками, населення міст сягало 50 тис. чоловік, а площа – понад 50 га. На Уманщині існували поселення-гіганти до 450 га.

високого рівня досягла духовна культура, існувала писемність - буквенно-звуковий алфавіт, який є одним із найдавніших у світі!

Трипільська культура досить близько підійшла до перших світових цивілізацій – давньоєгипетської, шумерійської та кріто-мікенської; вона значною мірою вплинула на весь подальший культурний розвиток українських земель.

Трипільська культура поступово зникла, з приводу чого висловлюються різні гіпотези і, зокрема, - експансія кочовиків на зайняті трипільцями території, похолодання клімату.

Долю трипільців остаточно не з’ясовано. Дискусійним залишається питання і про походження трипільців, про їх етнічність. Деякі історики вважають трипільців попередником індоєвропейської сім’ї народів і праосновою сучасних українців. Більшість дослідників відносять трипільців до середземноморського антропологічного типу. Висловлюється також думка про те, що трипільська культура своєрідно поєднала представників суспільств кількох антропологічних та мовних груп Європи.

5.Кочові народи на півдні України.

Кіммерійці IX–VII ст. до н.е. Кіммерія – це перше державне утворення на території України. З приходом кіммерійців у Північному Причорномор’ї утверджується рабовласництво.

Скіфи VII–III ст. до н.е. Державне об’єднання Скіфія найвищої могутності досягло у кінці V ст. до н.е. за правління царя Атея

Сармати III ст.н.е. Державне об’єднання Сарматія

Готи III–IV ст. н.е. Готське королівство (Гетика). Гетика була феодальною за своїм соціальним характером. Найвищої могутності королівство досягло за правління Германаріха (332 – 375 р.р.)

Гуни IV–V ст. Гунське царство. Вчені розглядають його як одне з наймогутніших державних утворень в історії людства. За правління Атілли (сер. V ст.) володіння гунів простягнулися від Рейну до Волги.

Авари VI–VII ст. Аварський каганат

Болгари VII ст. Велика Болгарія. У VII ст. частина болгарських племен на чолі з Аспарухом переселилася на Дунай, заснувавши Дунайську Болгарію. Назва “болгари” згодом стала самоназвою місцевого південнослов’янського населення.

Хозари VII–X ст. Хозарський каганат. Розгромлений київським князем Святославом

Печеніги X–XI ст. Печенізька Орда Розгромлена київським князем Ярославом Мудрим

Половці XI–XIII ст. Половецька орда Розгромлена монголо-татарами

Монголо-татари з 20-х років XIII ст. Упродовж 1236–1240 років монголо-татари завоювали князівства Русі. Утворена ними держава Золота Орда простягнулася від Іртиша в Сибіру до нижньої течії Дунаю; у XV ст. вона розпалася на окремі улуси – Кримське, Казанське, Астраханське, Ногайське ханства. Кримське ханство проіснувало з 1449 р. до 1783 р., ставши важливим фактором української історії

Південь України - це неосяжний відкритий степ, який приваблював войовничі кочові племена Євразії. Завдяки цій географічній обставині південна Україна стала центром життя кочових народів, які хвилями змінювали один одного з к. ІІ тис. до н.е. і до XІІI ст. н.е.: кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, авари, болгари, хозари, печеніги, половці, монголо-татари.

Переселення цих народів відбувалося зі сходу, крім готів, які прийшли з берегів Балтійського моря.

Поруч із скотарством, яке становило основу господарства, кочовики займалися землеробством, ремеслами. Вони володіли воєнним мистецтвом, вели постійні війни, тримали в покорі сусідні народи. Тривалий час кочовики стримували українську колонізацію степів Причорномор’я і Приазов’я.

У наведеній нижче таблиці подається стисла інформація про час мешкання кочових народів у південноукраїнських степах та про їх державні утворення.

Кочові народи залишили помітний слід в історії України. Протягом століть вони впливали на розвиток українських земель, на формування матеріальної і духовної культури населення країни. Кочові народи поклали початок державотворчим процесам на території України. Державні утворення кіммерійців, скіфів, сарматів, готів існували ще до виникнення у IV ст. н.е. першого державного об’єднання давніх українців – Антського союзу.

6.Антична колонізація в Північному Причорномор’ї.

З VII ст. до н.е. в Північному Причорномор'ї вихідцями із Греції були засновані міста-держави: Ольвія (гирло Південного Бугу), Тіра (біля гирла Дністра), Феодосія, Херсонес (на місці нинішнього Севастополя), Пантікапей (на місці сучасної Керчі) та інші.

Головні причини заснування греками колоній - дефіцит землі і хліба у вкритій горами Греції та перенаселеність грецьких міст.

За формою правління міста-держави були республіками. Єдина монархія - Боспорське царство, яке виникло в V ст. до н.е. в результаті об'єднання ряду міст на чолі з Пантікапеєм.

Господарство було засноване на жорстокій експлуатації рабів.

Економіка була багатогалузевою:

торгівля велася у двох напрямках - з Грецією і з північними сусідами (скіфами та сарматами). У Грецію вивозили хліб, худобу, шкіру, пушнину, рабів. Сусідам продавали вино, зброю, тканини, вироби мистецтва та ін.

Ремесло досягло високого рівня розвитку і славилося виробництвом металевих, керамічних, ювелірних виробів, ткацтвом.

Землеробство: вирощували пшеницю, ячмінь, просо, виноград, яблука, груші і т.п.

Скотарство і рибальство.

Духовна культура досягла високого рівня розвитку: розвивалися освіта, наука, література, музика, театр, скульптура, архітектура.

Культуру міст-держав визначають як чорноморський варіант античної культури.

Причини занепаду:

загальна криза рабовласництва, яка почалася з 3 ст. н.е. і підірвала сили держав;

натиск кочовиків. У III ст. н.е. під натиском готів загинула Ольвія та ін. міста, в IV ст. н.е. під натиском гунів загинуло Боспорське царство. У V ст. н.е. античні міста-держави припинили існування.

Культура античних колоній значною мірою вплинула на культурний розвиток сусідніх народів, у т.ч. і слов'ян.