19. Покажіть елементи зооморфізму та антропоморфізму у процесі складання етнічних релігій стародавнього світу.

Релігія Стародавнього Єгипту виникла наприкінці IV тис, до н.е. в період Давнього Царства та існувала до 332 р. до н.е., коли Єгипет був завойований Олександром Македонським. В її основі лежав тотемізм, що переріс у культ тварин - зооморфізм. Кожне єгипетське божество шанувалося у вигляді якоїсь тварини: Апіс у вигляді бика. Ісіда - корови, Хнум - барана, Себек - крокодила, Баст - кішки, Анубіс - вовка, Гор -сокола, Тот - птаха ібіса. Пізніше єгипетські божества стали набувати антропоморфних рис, але елементи зооморфізму не були повністю відкинуті.

Перехід від мисливського господарства до землеробства і скотарства привів до змін у релігійних віруваннях. На перший план стали висуватись боги, які уособлювали природні стихг: небо - Нут, землю - Геб, сонце - Ра, місяць - Тот, річку Ніл - Хапі.

Спочатку у кожному номі (області) Єгипту шанували свого Бога (у Фівах -_ Амона, у Геліополі - Ра). Через об'єднання номів відбулося і об'єднання богів, сформувалися тріади: Осіріс, Ісіда, Хор ; Амон, Мут, Хонс тощо. Навколо тріад сформувалася ієрархія богів. Створення єдиної держави і утвердження деспотії веде до уніфікації релігії, де головне місце посідали боги міста-гегемона. Верховний Бог Ра-Атум. а пізніше Амон-Ра мали свій двір, свого візиря. Фараон в Єгипті шанувався як втілення Бога, живий Бог.

обський культ, культ предків і вождів

20. ХАРАКТЕРНІ РИСИ НАЦІОНАЛЬНИХ РЕЛІГІЙ. ІУДАЇЗМ . Історія пізніх національних релігій тісно пов'язана з історією конкретних народів та держав. На території своєї країни і лише серед її громадян поширені, наприклад, індуїзм в Індії серед індусів, синтоїзм в Японії серед японців, конфуціанство і даосизм у Китаї серед китайців. Виняток складає іудаїзм, розповсюджений в усьому світі, але лише серед євреїв. Особливостями національних релігій є: - їх синкретичний характер (поєднання кількох релігій); - культ природи; - ідея перевтілення душ - культ предків (отця, імператора); - шанування вогню - бога світла і добра ,- містичні напрямки , як зв'язок, злиття з богом, абсолютом, першоосновою буття; - наявність у бога жіночого і чоловічого начал при домінанті жіночого.

Іудаїзм - одна з давніх національних релігій, яка збереглася до наших днів і пов'язана з історією єврейського народу. Виник у XIII ст. до н.е. на Аравійському півострові серед одного з єврейських племен-кочівників - іудеїв, що вклонялися богу Ягву, Ім'ям племені названо релігію - іудаїзм та віруючих - іудаїсти.. Цар Соломон (965-935 pp. до н.е.) збудував храм богу Ягве в Єрусалимі, що став центральним храмом іудаїзму, а Єрусалим - священним містом іудаїзму.

[Єврейські богослови та історики стверджують, що іудейська релігія має божественне походження і саме єврейський народ став богообраним, і саме йому відкрився Бог Ягве. Бог вибрав прабатька євреїв Аврама як свого особливого служителя.

Жерці Єрусалимського храму у VII ст. до н.е. створюють першу священну книгу іудаїзму - Тору (Книгу законів) - «П*ятикнижжя Мойсея». Пізніше було створено Книги пророків й писання, які разом з Торою складають іудейську Біблію - Танах (Старий Завіт).

"Книга Буття"- розповідає про творіння Богом природи, перших людей, їх гріхопадіння та вигнання з раю; описується наступна катастрофа у вигляді потопу, який покарав людство за повторну гріховність У збірках П'ятикнижжя викладається історія єврейського народу, отримання ним через Мойсея Закону Божого, його зміст та культова складова єврейського богослужіння. Регламентуючі моменти життєдіяльності людини подано у відомих 10 заповідях.

.Пророцькі книги великих пророків Ісайї, Єзекіля та ін. розглядають майбутнє релігії та розвитку світу. Особливий предмет віщувань старозавітних пророків складали передбачення месії - Спасителя, посланця Божого, з приходом якого відбудеться воскресіння праведних і страшний суд над грішниками.

Від IV до І ст. до н.е. коментарі та пояснення до Тори формують догмат іудаїзму -Талмуд. У Талмуді викладено основні догмати іудаїзму, система релігійних обрядів, релігійні прописи законів, що стосуються судових справ, богословські роздуми з питань етики й навіть науки.. Біблію і Талмуд іудаїзм вважає першоджерелом свого вчення й одночасно пам 'яткою соціально-економічної історії та культури єврейського народу.

Іудаїзм склався як консервативна релігія. Щоб підкреслити залежність віруючого від Ягве, іудейський культ включає в себе численні вимоги, обмеження та заборони.. Обряд обрізання свідчить про відокремлення євреїв від інших народів. Щотижневе свято суботи пояснюється тим, що Бог створив світ за шість днів, а на сьомий відпочивав і тому в останній день тижня треба відзначати союз Ягве з єврейським народом. На згадку про запалення перших свічок у Єрусалинському храмі відзначається свято Ханука, яке свідчить про врятування релігії євреїв. Свято Песах пов'язане з

жертовними церемоніями на честь Бога. Серед трьох тисяч настанов про їжу можна виділити табу на свинину та зайчатину, заборона їсти м'ясо з кров'ю.

Повчальні вимоги до моралі віруючого єврея беруть свій початок із десяти заповідей, поданих Мойсеєм людям від імені Бога та книги Соломона у Старому Завіті.

Текст цих заповідей такий:

- Хай не буде у тебе інших богів перед лицем Моїм.

• Не сотвори собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі. Не вклоняйся їм і не служи їм.

• Не промовляй імені Господа Бога твого даремно...

• Пам'ятай день суботній, щоб святити його.

• Шануй батька свого та матір твою, щоб продовжились дні твої на землі.

• Не вбивай!

• Не чини прелюбодійства!

• Не кради!

• Не свідчи неправдиво на свого ближнього!

• Не бажай дому ближнього свого, ні жони раба.вола його, нічого, що у ближнього твого!

В основі десяти заповідей, перш за все, виділяється любов до Бога, який стоїть над усе у людському житті; його авторитет та вимоги до віруючих є беззаперечними.

Щоб віруючий відчував відповідальність перед Богом за свої вчинки у книзі Пророків з'являється особливий персонаж - месія. Месія виступає посланием Ягве. на якого покладено завдання прийти на землю й учинити страшний суд з покаранням невірних і нагородою для зразкових віруючих.

Центром релігійного життя стає синагога, яка виступала не тільки молитовним будинком, а й центром суспільного життя євреїв, зберігала їх мовні та інші культурні традиції

Напрямки іудаїзму.

З XIII ст. в іудаїзмі формується містичне вчення каббала (передача і отримання досвіду: передача від учителя до учня вчення, від серця до серця). За допомогою практичної магії каббалісти сподіваються на піднесення душі від матеріального світу до трансцендентного буття божества

Один з найважливіших принципів каббали: «Все в одному, одне в усьому», тобто подібність людини і космосу. Ідея з'єднання чоловічого та жіночого начал Бога з людиною може надати їй вищого духовного стану.

В XVIII ст. серед євреїв Польщі та України виникає хасидизм (благочестивий). Хасиди вчили, що віруючий повинен прагнути до повного злиття з Богом не через вивчення інколи не зовсім зрозумілих священних книг, а щирою молитвою та благочестям, праведним життям, піклуванням про ближнього.

У тому ж XVIII ст. в іудаїзмі формується ідея просвітництва. За словами Мозеса Мендельсона, єврея визнаватимуть тоді, коли він звільниться від обмежень Талмуда і пристосується до західної культури. Але нові спалахи антисемітизму розчарували прихильників модерністського іудаїзму.

Наприкінці XIX ст. у США виникла політична течія, яка спиралася на вчення іудаїзму і мала на меті повернення євреїв до Палестини і відтворення єврейської держави. Назва цього руху – сіонізм. Рух сіоністів після другої світової війни реалізувався в утворенні держави Ізраїль у 1948 p., яка почала збирати з усього світу синів ізраїлєвих та відповідно до Тори відновлювати єврейську спільноту на державному рівні. Й зараз у духовному житті цієї держави іудаїзм відіграє дуже важливу роль.