14. Походження та характерні риси первісних форм релігії.

Первісні культи стають першою формою духовного єднання людської спільноти архаїчної епохи. Узагальнюючи наявні знання про оточуючий світ, первісні релігійні уявлення розвивають розумові здатності людини до критичного мислення, умоглядного передбачення. Але свідомість давньої людини ставила значно більше питань, ніж була можливість відповісти на них, виходячи із наявного рівня розумової діяльності. Розвиваючись, людська свідомість створює складні релігійні уявлення у формі первісних культів: анімізм, тотемізм, фетишизм, магія, шаманізм, землеробський культ, культ предків і вождів.

У цих культах об'єктами поклоніння стають:

1. Виведення із реального буття духовної сфери, яка існує у вигляді душі й духів, які перебувають в усіх предметах та явищах світу - анімізм. Це віра в існування душі в людині і духів у природі. Сни, видіння та безжиттєвість трупів змушували первісних людей доходити висновку, що в їхньому тілі живе душа.

1. Явища природи, тварини та рослини, з якими людина відчуває духовну й родинну спорідненість - тотемізм. Віра у спорідненість між людиною і тваринами. Споріднена громада має з тотемом найтісніші ритуальні зв'язки або навіть ототожнюється.

3.Предмети матеріального світу, тобто речі , які наділяються надприродними властивостями допомагати людині та захищати її - фетишизм. Це віра у надприродні властивості неживих предметів, в те, що вони можуть якимсь чином допомагати людині.

4. Уявлення про можливість людини особливим чином здійснювати надприродний вплив на об'єкти оточуючого світу, у тому числі і на людину, за допомогою магії. Дії, викликані вірою у можливість надприродного впливу людини на навколишній світ. Наслідуючи природні явища, людина намагалася керувати своїм життям і довкіллям. Можливості магічного впливу начебто мали "володарі духів" - шамани.

5. Могутні можливості стародавніх професійних служителів культу - шаманів у процесі несамовитого танцю - так званого камлання, які могли забезпечити успіх у поливанні, лікуванні хвороб тощо. Шаманізм - це віра в здатність професійних служителів культу шаманів бути посередниками між: людьми та духами.

5. Можливість виникнення сприятливих для врожаю природних умов, якщо людина буде вшановувати їх і віддавати їм відповідні почесті у формі землеробського культу. Це поклоніння, шанування природних явищ, що вживають на стан землеробства.

6. Збереження надприродного зв’язку між людьми та їх померлими пращурами у формі культу предків. Це посмертне поклоніння пращурам, віра у зв’язок з душами померлих родичів.

Первісні формі релігії дійшли до нашого часу в сприйнятті народів, які відстали у своєму історичному розвитку , а також у вигляді релігійних пережитків(ворожіння, забобони, чаклунство) серед віруючих більш високих форм релігії і навіть серед невіруючих.

15.Релігія Стародавнього Єгипту.

Причиною виникнення ранніх національних релігій стало формування класового суспільства й становлення державних утворень у країнах. Релігія Стародавнього Єгипту виникла наприкінці IV тис, до н.е. в період Давнього Царства та існувала до 332 р. до н.е. В її основі лежав тотемізм, що переріс у культ тварин - зооморфізм. Кожне єгипетське божество шанувалося у вигляді якоїсь тварини. Пізніше єгипетські божества стали набувати антропоморфних рис, але елементи зооморфізму не були повністю відкинуті.Перехід від мисливського господарства до землеробства і скотарства привів до змін у релігійних віруваннях. На перший план стали висуватись боги, які уособлювали природні стихії: небо - Нут, землю - Геб, сонце - Ра, місяць - Тот, річку Ніл - Хапі.Спочатку у кожній області Єгипту шанували свого Бога. Через об'єднання області відбулося і об'єднання богів, сформувалися тріади: Осіріс, Ісіда, Хор. Навколо тріад сформувалася ієрархія богів. Створення єдиної держави і утвердження деспотії веде до уніфікації релігії. Фараон в Єгипті шанувався як втілення Бога, живий Бог. Зв'язок з космологічними та землеробськими культами проявлявся у процесі виділення головних Божеств. Бог Сонця - Ра, який ототожнюється зі світлом, відповідає за зміну пір року. Якщо Бог Ра керує усім Всесвітом, то фараон - син Сонця, здійснює керівництво справами у суспільстві. Космологічні уявлення про боротьбу Божеств світла і пітьми, добра і зла продовжуються у землеробських культах давніх єгиптян. У витоків культу вмираючого та воскресаючого Бога стояла постать Осіріса. Саме Осіріс навчив людей обробляти землю, а його смерть від брата Сета та воскресіння пов'язані зі зміною природи й характером сільськогосподарських робіт відповідно до певної пори року. Культ Осіріса давні єгиптяни тісно пов'язані з магією. Так, на початку першого місяця весни проходили численні релігійні церемонії на честь Осіріса. В основу багатьох календарних міфів єгиптяни поклали результати астрономічних спостережень.

Специфічні уявлення єгиптян про потойбічний світ проявилися у культі померлих, Поняття про безсмертну душу також було близьким для єгиптян. Елементи антропоцентризму релігії проявлялися у тому, що світ створений Богом для людей і цінність їх життя визначається добрими справами. У єгипетській релігійній міфології ідея потойбічного життя набуває морального визначення через своєрідну процедуру суду над померлим.

Померла людина начебто продовжувача своє існування у потойбічному світі і тому потребувала їжі, предметів домашнього побуту, прикрас.З цього культу виникає ідея збереження тіла і мистецтво муміфікації. Носіями наукового знання виступали жерці, які використовували наукові дослідження у культових цілях і одночасно їх розрахунки космічних та природних явищ мати велике значення у господарській діяльності.