17. Релігія стародавніх слов'ян.

Давні слов'яни у своїх віруваннях пройшли через поклоніння:

предметам - фетишизм: каменям;

деревам - друїди: культ дуба, осики;

тваринам - тотемізм: лисичка, вовчик, ведмідь, корова, жаба, козлик;

духам природи - анімізм: водяники, русалки, лісовики, домовики (годують

кашею 10 лютого), кікімори (виганяють 17 березня);

предкам - культ предків: Чур-родоначальник, поминання батьків в певні дні. На зміну антропоморфізму (людиноуподібненню) та анімізму приходить політеїзм - багатобожжя. Характерною рисою релігії стародавніх слов'ян є співіснування багатьох вірувань. Абстрактне слово «бог» у слов'ян носить земний характер і походить від «багатий» - той, що має Бога, Долю. А звідси, «убогий» - той, шо не має Бога, Долі.

Найдавнішим верховним божеством у слов'ян був Род - Бог неба, грози. родю юсті. Це володар землі і всього живого, язичницький Бог-творець. У мові втілилось шанування Рода у словах: народ, родина, народження, урожай, родник. Шанованим був Вслес - Бог скотарства і багатства, небесний пастух.

За часів князя Володимира у Київській Русі створюється пантеон богів на чолі з Псруном - Богом грози, блискавки та війни. Його дружина Мокоша Богиня родючості. води, покровителька жіночої долі. Сварог - Бог небесного вогню, покровитель ковалів. який розбивав стрілами-променями хмари і відкривав небо і сонце. Даждьбог - Бог сонця, син Сварога. Русичі вели своє походження від сонця і вважали себе онуками Даждьбога. Він сприяв могутності держави, добру і багатству («Дай же нам Боже» - співали у колядках). Дружина Даждьбога Коляда - Богиня неба, мати Божича (Сонця). Свято Коляди тривало з 24 грудня до 6 січня. На свято запалювали вогонь на честь нового Бога світла Божича, посипали зерном у домі на врожай, водили хороводи (коло - сонце), співали колядки, спалювали колоду (символ зла- Мару), пекли круглий хліб - коронуй. У православному християнстві цій даті відповідає Різдво. Хоре - теж Бог Сонця, можливо, Хоре і Даждьбог - дві іпостасі сонячного божества (Феб-Аполон, Вакх-Діоніс). Стрибої -Бог вітру, бурі, повітряних стихій. Захисниками дому та сім'ї були Жива - Богиня життя, жіночого щастя (шанували па- печатку травня у храмі). Богинею вірного шлюбу, кохання і щастя була Лада (свято Лади з 25 травня до 25 червня). Родючість і багатий урожай дарували Рожаниці - дві Богині - мати і донька, які жили на небі і ототожнювались з сузір'ями Великою і Малою Ведмедицями. їх культ виник у період матріархату і пов'язаний з культом жіночої родючості. У християнстві він злився з культом Богородиці. Шанованою була Берегиня -Богиня добра і захисту людини від зла, яка оберігала оселю, сім'ю, дітей. Зображувалася Берегиня як жінка з піднятими руками. Графічно її образ трансформувався у тризуб. У християнстві - образ Богоматері-Оранти. Для захисту від чорних сил обереги вишивали на сорочках та рушниках, які вішали над вікнами і дверима. Антиподом Берегині була Мара - Богиня темряви і зла, страшних снів, хвороб, смерті. Опудало Мари кожної весни спалювали чи топили у воді. Слава - Богиня перемоги на війні та удачі на полюванні.

Існували і зооморфні (твариноподібні) боги: Тур - Бог сили, захисник воїнів у вигляді рогатого бика із золотою шерстю; Семаргл - оборонець посівів, якого зображували у вигляді крилатого пса. Язичницькі свята:

- Масляниця - проводи зими, зустріч весни. Готувалися млинці і борошняна їжа як запорука майбутнього урожаю. Центральним був обряд спалювання опудала масляниці.

Русальний тиждень (7-й четвер після пасхи) - як поминання померлих предків і розквіт весни. Символ свята - молода береза у лісі, навколо якої водили хороводи лише дівчата (разом з русалками).

Івана Купала (7 липня) - свято розквіту природи, поклоніння культу сонця,

води і вогню. Купання у воді, стрибки через вогнище, ритуальні оргії і

пустунство мали очищувальне значення і впливали на примноження урожаю. В

ніч на Купала відбувалися чудеса: цвіла папороть, відьми псувати худобу.

чаклуни перетворювалися на собак.

Святилищами були привабливі місця у гаях, на березі річки чи озера, на пагорбах,

де ставили ідолів і жертовники - капище чи требище. Ідолам приносили жертви - треби у

вигляді їжі. Жерців не було, тому треби приносили старійшини чи князі. Волхви - відуни,

лікарі, шамани, мудреці, що мали стосунки з божествами.

Таким чином, усі релігії Стародавнього світу пройшли через стадії ранніх релігій і зберегли зв'язок з ними. Сьогодні вони як такі не існують, зберігаючись лише як- міфи. перекази, легенди або як свята, забобони, прикмети тощо. Для релігій Стародавнього світу характерний є язичництво ( від церковно-слов'янського слова язицьі - «народи», «іноземці») - комплекс релігійних обрядів, вірувань, уявлень, що передували виникненню світових релігій і стали їх основою. Це релігії, в яких присутній політеїзм і поклоніння природним стихіям.

18. Окресліть спільні риси та функціональні розбіжності між первісними культами.

Первісні культи стають першою формою духовного єднання людської спільноти архаїчної епохи. Узагальнюючи наявні знання про оточуючий світ, первісні релігійні уявлення розвивають розумові здатності людини до критичного мислення, умоглядного передбачення. Але свідомість давньої людини ставила значно більше питань, ніж була можливість відповісти на них, виходячи із наявного рівня розумової діяльності. Елементи раціонального мислення були іще незначними і тому поруч з ними інтелект давньої людини створював фантастичні пояснення різноманітних сторін оточуючого світу. Розвиваючись, людська свідомість створює складні релігійні уявлення у формі первісних культів: анімізм, тотемізм, фетишизм, магія, шаманізм, землер У цих культах об 'єктами поклоніння стають:

2. Виведення із реального буття духовної сфери, яка існує у вигляді душі й духів, які перебувають в усіх предметах та явищах світу - анімізм .Це віра в існування душі в людині і духів у природі. Явища природи, тварини та рослини, з якими людина відчуває духовну й родинну спорідненість - тотемізм Віра у спорідненість між людиною і тваринами. Споріднена громада має з тотемом найтісніші ритуальні зв'язки або навіть ототожнюється. (Вважається, що усі тварини колись були людьми) 3. Предмети матеріального світу, тобто речі , які наділяються надприродними властивостями допомагати людині та захищати її - фетишизм Це віра у надприродні властивості неживих предметів, в те, що вони можуть якимсь чином допомагати людині. Таким фетишем може бути певний культовий предмет- клик хижака, рідкісний камінь.

4. Уявлення про можливість людини особливим чином здійснювати надприродний вплив на об 'скти оточуючого світу, у тому числі і на людину, за допомогою магії.Дії, викликані вірою у можливість надприродного втиву людини на навколишній світ. Наслідуючи природні явища, людина намагалася керувати своїм життям і довкіллям.

5. Могутні можливості стародавніх професійних служителів культу - шаманів у процесі несамовитого танцю - так званого камлання, які могли забезпечити успіх у поливанні, лікуванні хвороб тощо. Шаманізм - це віра в здатність професійних служителів культу шаманів бути посередниками між: людьми та духами. Можливість виникнення сприятливих для врожаю природних умов, якщо людина буде вшановувати їх і віддавати їм відповідні почесті у формі землеробського культу. Це поклоніння, шанування природних явищ, що вживають на стан землеробства.

6. Збереження надприродного зв^язку між людьми та їх померлими пращурами у фори і культу предків. Це посмертне поклоніння пращурам, віра у зв^язок з душами померлих родичів.