26.Біблія як священна книга християн та культурно-історичний феномен.

Усі християнські конфесії вважають священою книгою канонічний зразок Святого письма - Біблію. "Біблія" у перекладі з грецької означає книги. Ці книги є збіркою давніх ідеологічних, історичних та літературних пам'яток, які складають дві основні частини Біблії - Старий та Новий Завіти. Богослови називають Біблію книгою, написаною Духом Божим за допомогою освячених від Бога людей - пророків та апостолів. Перша частина Біблії - Старий Завіт, запозичений християнством в іудаїзмі. У Новий Завіт, який сформувався протягом І-ІІ ст., богослови відібрали 27 книг. їх також можна розподілити на декілька груп.

Християнська Біблія базується на перекладі з грецької, що був зроблений у Єгипті за часів царя Птолемея II (III ст. до н.е). У IX ст. Кирило та Мефодій переклали Біблію слов'янською мовою.

Серед різних релігійних напрямків ставлення до Біблії неоднакове: католикам тривалий час забороняли читання Біблії та й зараз не радять її читати без священника; у православ'ї не рекомендували вивчення Біблії поза недільними школами або ж іншими релігійними закладами; у протестантизмі кожен повинен самостійно вивчати й уміти тлумачити Біблію. Послідовники різних релігійних течій у християнстві стверджують, що вивчення Біблії без віри неможливе і тому невіруюча людина не може зрозуміти Біблію.

У той же час вільнодумці та атеїсти усіх часів позбавляли Біблію святості.

Історично склалося так, що протягом багатьох століть Біблія впливала на "духовний клімат" Європи, визначала загальноєвропейський розвиток культури. Спираючись на Біблію, християнство виробляло світоглядну позицію людей та спрямовувало діяльність віруючих задля досягнення "царства небесного". Особливе місце займає Біблія в історії розвитку писемності та розповсюдженні грамотності. І зараз вона є безперечним лідером серед друкованих видань, ця книга перекладена більш ніж на 1,5 тисячі мов.

Аналіз тексту Біблії свідчить про те, що її писали в різні епохи різні люди.

Значне місце у Біблії займає жанр епосу.

Біблія водночас упорядкувала й історичні досягнення духовної культури людства, накопичені у давні часи, й у формі популярного знання зробила їх доступними для наступних поколінь. Біблія мала значний вплив на розвиток мистецтва - архітектури, літератури, музики.Визнанням духовного авторитету Біблії є принесення присяги на Біблії главами багатьох держав або ж свідками в судах багатьох країн. Універсальність та певна доступність цієї книги приваблює людей різних епох і поколінь

27. Православ 'я додержується у незмінному вигляді Символу віри. За православ'ям непогрішимість будь-якої людини, навіть першосвященика, протирічить тезі Біблії про визначальну гріховність людей. У Святому Письмі записано:"немає праведного ні одного" та"всі согрішили та позбавлені слави Божої.З цього витікає церковно-організаційна відмінність, за якою єдиним главою церкви є сам Господь. З іншого боку, православ'я не приймає протестантський догмат про порятунок власною вірою й зберігає свяшеницьку ієрархію. Православ'я не визнає світської влади за епіскопами, не шанує католицькі чернечі ордени, відкидає будь-які форми інквізиції.Православ'я, на відміну від католицизму, не має єдиного управлінського центру. У світі налічується 15 автокефальних національних церков, які діють автономно при організації внутрішньоцерковного життя. їх очолюють патріархи, архієпископи чи митрополити, обрані довічно помісними соборами. При главах церков діють синоди - дорадчі колегіальні органи управління. Найбільш численною і впливовою була Руська православна церква .Обрядові відміни полягають у тому, що богослужба у православних храмах проводиться, як правило, національними мовами, тоді як у католицьких іще донедавна обов'язковою була латинська. Православ'я шанує ікони, але майже не визнає церковної скульптури. Поширене поклоніння нетлінним мощам, збереження яких стає свідоцтвом с зятості земного життя конкретної людини.

У православ'ї значно більша роль відводиться постам, які створюють у віруючих особливий душевно-емоційний стан, відчуття внутрішньої причетності до людської та божественної природи Ісуса Христа. Місіонерські відміни полягають у тому, що православна церква ніколи не вдавалася до насильницьких спроб розповсюдження свого ріровчення; вона визнає свободу віросповідання.