12. Походження та характерні риси первісних форм релігії.

Первісні культи стають першою формою духовного єднання людської спільноти архаїчної епохи. Узагальнюючи наявні знання про оточуючий світ, первісні релігійні уявлення розвивають розумові здатності людини до критичного мислення, умоглядного передбачення. Але свідомість давньої людини ставила значно більше питань, ніж була можливість відповісти на них, виходячи із наявного рівня розумової діяльності. Розвиваючись, людська свідомість створює складні релігійні уявлення у формі первісних культів: анімізм, тотемізм, фетишизм, магія, шаманізм, землеробський культ, культ предків і вождів.1.анімізм-Це віра в існування душі в людині і духів у природі. Сни змушували первісних людей доходити висновку, що в їхньому тілі живе душа. Оскільки їм часто снилися померлі близькі люди, то вони припускали, що душа продовжує жиги після смерті, і, покинувши тіло, оселяється в деревах, у річках тощо. Виникають уявлення про безсмертя душі й про можливість існування її окремо від тіла. Анімізм поширюється узагалі на природний світ і кожне явище та предмет наділяється душею.2.тотемізм-Віра у спорідненість між людиною і тваринами. Споріднена громада має з тотемом найтісніші ритуальні зв'язки або навіть ототожнюється. (Вважається, що усі тварини колись були людьми). Природничо-наукова теорія видів Ч.Дарвіна є виявом тотемізму, коли стверджує походження людини від мавпи.3.фетишизм-Це віра у надприродні властивості неживих предметів, в те, що вони можуть якимсь чином допомагати людині. Таким фетишем може бути певний культовий предмет- клик хижака, рідкісний камінь.4.магія - Дії, викликані вірою у можливість надприродного впливу людини на навколишній світ. Не знаючи справжніх причин багатьох щоденних явищ, люди в ранніх суспільствах вірили, що завдяки повторюванню певних магічних слів чи заклинань або виконанню деяких ритуалів можна досягнути бажаних результатів.Через це в практику увійшли ритуали, заклинання й магічні предмети. В магії чітко видно, як природне набуває властивостей надприродного. З давніх часів одним з різновидів магії стало ворожіння. Можливості магічного впливу начебто мали "володарі духів" - шамани.5. Шаманізм - це віра в здатність професійних служителів культу шаманів бути посередниками між: людьми та духами. Шаман сприймає реальність як певне ціле, коли основна частина людей бачить лише окремі частини. Взагалі шаманізм являє собою суміш реальних знань та умінь, фантазії, ілюзіоністського та гіпнотичного мистецтва.6. землеробський культ-Це поклоніння, шанування природних явищ, що вплиивають на стан землеробства. Виник на стадіїї пізнього матріархату з розвитком мотикового землеробства і поширився в країнах, де землеробство відігравало провідну роль. Природні цикли початку і завершення сільськогосподарського року пов'язані з божеством Адонісом (Осірісом), який щорічно помирав та відроджувався. 7. культ предків-Це посмертне поклоніння пращурам, віра у зв’язок з душами померлих родичів. Вшануваня вождів, які нібито мали надприродні здібності, відсутні у інших людей. Культ поховання вождів, нерідко з жертвоприношенням.

13.Релігії стародавнього світу спираються на міф як головну форму релігійного досвіду. Слово '"міф" грецького походження і буквально означає «переказ, сказання». Міфологія є сукупністю сказань про Богів і героїв і, в той же час, системою сприйняття й пояснення світу. Розглядаючи різні міфи, ми помітимо в них такі спільні поняття, як творення, потоп, фальшиві боги, напівбоги, безсмертна душа і культ сонця.Релігія Стародавнього Єгипту в період Давнього Царства та існувала того часу, коли Єгипет був завойований Олександром Македонським. В її основі лежав тотемізм, що переріс у культ тварин - зооморфізм. Кожне єгипетське божество шанувалося у вигляді якоїсь тварини.

Перехід від мисливського господарства до землеробства і скотарства привів до змін у релігійних віруваннях. На перший план стали висуватись боги, які уособлювали природні стхії: небо - Нут, землю - Геб, сонце - Ра, і т. д.Спочатку у кожному номі (області) Єгипту шанували свого Бога. Через об'єднання номів відбулося і об'єднання богів, сформувалися тріади: Осіріс, Ісіда, Хор ; Амон, Мут, Хонс тощо. Навколо тріад сформувалася ієрархія богів. Створення єдиної держави і утвердження деспотії веде до уніфікації релігії, де головне місце посідали боги міста-гегемона. Верховний Бог Ра-Атум. а пізніше Амон-Ра мали свій двір, свого візиря. Фараон в Єгипті шанувався як втілення Бога, живий Бог,

Зв'язок з космологічними та землеробськими культами проявлявся у процесі виділення головних Божеств. Бог Сонця - Ра, який ототожнюється зі світлом, добром, красою, благом, відповідає за зміну пір року. Якщо Бог Ра керує усім Всесвітом, то фараон - син Сонця, здійснює керівництво справами у суспільстві. Космологічні уявлення про боротьбу Божеств світла і пітьми, добра і зла продовжуються у землеробських культах давніх єгиптян.У витоків культу вмираючого та воскресаючого Бога стояла постать Осіріса. Саме Осіріс навчив людей обробляти землю, а його смерть від брата Сета та воскресіння тісно пов'язані зі зміною природи й характером сільськогосподарських робіт відповідно до певно' пори року. Культ Осіріса давні єгиптяни тісно пов'язані з магією. А як відомо, у міфології найбільш розповсюдженим є аграрний міф про Бога, що вмирає та воскресає відповідно до певних пір року й послідовності проведення певних сільськогосподарських робіт. Таким чином, у землеробських культах відбивалася залежність людини від природних явищ при проведенні сільськогосподарських робіт.

В основу багатьох календарних міфів єгиптяни поклали результати астрономічних спостережень. Наприклад, зміна пір року тісно пов'язувалася з рухом Сонця, а після появи найяскравішої зірки, Сиріуса, щороку розливається Ніл. Але у релігійних уявленнях чергове наповнення річки Ніл і припинення посухи пов'язувалося з поверненням дочки Бога Ра, яка, будучи богинею вологи, ставала запорукою народження природою нових багатих плодів рослинництва.

Специфічні уявлення єгиптян про потойбічний світ проявилися у культі померлих, Поняття про безсмертну душу також було близьким для єгиптян. Перш ніж душа діставалася до країни блаженства, її потрібно було зважити на терезах за допомогою пера правди, яке символізувало богиню правди і справедливості Маат. Елементи антропоцентризму давньоєгипетської релігії проявлялися у тому, що світ створений Богом для людей і цінність їх життя визначається добрими справами. У єгипетській релігійній міфології ідея потойбічного життя набуває морального визначення через своєрідну процедуру суду над померлим, а на терезах урівноважуються серце людини та її справи.

Релігія Стародавньої Греції виникла у У-У І ст. до н.є. проіснувала до IV ст. н.е.

проголошення християнства державною релігією. Давньогрецька міфологія зберегла відомості про релігійні вірування греків завдяки поемам "Іліада", "Одісея" Гомера

Греки, як і всі народи, пройшли через фетишизм та анімізм до антроморфізму. Створивши

своїх Богів за образом і подобою людей, наділених красою і безсмертям.

Олімпійські боги були максимально наближені до людей, і тому мали антропоморфний вигляд, відповідали за певні сфери природного та соціально-економічного життя. У політеїстичній системі давньогрецької релігії верховну владу мав Зевс - отець богів, який дає щастя та багатство, захищає право та справедливість. Дружина зевса - Гера, стала покровителькою шлюбів, сім'ї та дітей; син Аполон - бог пастухів, лікарів, покровитель мистецтв і музикант, а пізніше й бог сонця; Артеміда -богиня тварин і полювання; Афродіта - богиня довершеної краси та кохання; Афіна -богиня мудрості, покровителька міст та ремесел; Гермес - бог торгівлі, подорожей: Арес - бог підступної війни. Розвиток релігійного антропоморфізму проявився у появі героя - сина бога і емері тої людини. Герой повинен виконувати волю олімпійців на землі, упорядковувати життя людей, боротися із жахливими, стихійними силами. В особі героя сконцентровано здатність людини перемогти сили природи, яких вони боялися.

Міфологічне тлумачення природи і людини, діяльність олімпійських богів у релігійних уявленнях давніх греків свідчили про практичний характер обожнення оточуючого світу. Давня Греція ніколи не мала державної релігії, релігійно-культова система не була монолітною. Найважливішими були культи Діоніса і Аполона.

Релігійна культура Риму увібрала в себе богів багатьох народів. Римляни поклонялися Мітрі, перському богу світла; вони перетворили грецьку богиню полювання Артеміду в Діану. Взагалі стародавній Рим запозичив чимало богів з античної Греції. Але змінивши їх прізвища, римляни залишили їхні достоїнства і пороки. В умовах моральної кризи Римської імперії (за імператорів Тіберія, Нерона, Калігули) розпуста представників панівного класу підкреслювала безсоромність Венери, пияцтво Бахуса, а Аполон зосереджує на собі увагу як спокусник жінок.

Міфологічні образи і сюжети були основою грецької культури, яка, у свою чергу. стає основою розвитку європейської культури в епоху Відродження. Що стосується антропоморфізму та політеїзму античної релігії, то вони були відкинуті християнством, яке продовжувало релігійну традицію європейського світу.

Таким чином, релігія має безпосередній зв’язок з особливостями міфологічного мислення як специфічної форми сприйняття світу.