22. Іслам як світова релігія

Сповідують 935 млн. чол., що проживають у 120 країнах світу. Іслам ( з араб, "покірність") - це наймолодша з трьох світових релігій. Слово "мусульманин" означає "той, хто вірний ісламу, сповідує іслам". Змістовна складова віровчення визначена у першому розділі священної книги мусульман – Корану.

Іслам виник на початку VII cm. серед арабських племен Аравійського півострова, а потім у межах державно-політичної організації арабів.

Ідея монотеїзму та державної релігії вже реалізувалася в іудаїзмі та християнстві, і тому не випадково, що багато християнських та іудейських положень віровчення увійшло до мусульманської традиції. Іслам визнає святість слів, які були дані Богом Мойсею, Ісусу, але вважає, що людство не прислухалося до їх настанов, а одного з найвідоміших пророків - Ісуса - навіть стратили. Саме пророк Муххамед є за ісламом "печаткою пророків ". тобто останнім, на якого зійшла вища благодать Бога.

Засновник ісламу - Муххамед - реальна історична особа. Він народився у торговельному та релігійному центрі Аравії - місті Мекка. Переслідування вимусили Мухаммеда здійснити хіджру - пересилитися до Медини (місто пророка). Саме у Медині він стає не лише проповідником, а й об'єднуючим началом духовного та політичного братерства мусульман, спрямованого проти елітарної купецької знаті Мекки. Із Медини одночасно з державно-політичним впливом на сусідів починається розповсюдження ісламу серед арабських племен півострова..

Кожен мусульманин фактично був воїном ісламу і йшов у битву проти невірних в ім'я Аллаха, був готовий віддати життя, щоб стати шахідом і одразу потрапити до раю. Основою символу віри ісламу є визнання єдиного Бога Аллаха та пророцької місії Мухаммеда: "Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед - його пророк!". Аллах має владу над віруючими й одночасно він піклується про них. У відповідь віруючі повинні підкорятися Богу, бути благочестивими, в усьому покладатися на його волю та милість.

Святим Письмом мусульман є Коран (з араб. - читання вголос, напам 'ять). За уявленнями мусульман Коран є збіркою звернень Аллаха або його ангелів до Мухаммеда . Мусульмани вірять, що Коран, написаний арабською мовою, - це найчистіша форма одкровення, оскільки, за їхніми словами, то була мова, якою користувався Бог. Більша частина Корану - настанови віруючим або ж діалог між Аллахом та його супротивниками.

Святим переказом ісламу є Сунна (з арб. звичай, приклад) - збірка переказів про те, як діяв Мухаммед за різних життєвих обставин і концентрується увага на визначенні такої поведінки чи думки віруючого, які б були до вподоби Аллаху.

Взагалі основу мусульманського догмату складають 5 положень:

1. Вчення про єдинобожжя.

1. Віра в Божу справедливість та правосуддя Аллаха

2. Визнання пророчої місії Мухаммеда та пророків, які йому передували.

3. Віра у воскресіння, судний день та потойбічний світ.

4. Вчення про верховну владу ( імамат - халіфат).

Перші чотири догмати спільні для всіх мусульман. Питання про верховну владу -головний предмет розбіжностей між різними течіями ісламу.

Релігійний досвід мусульманина включає дотримання 5 стовпів (рукни) ісламу:

1. Аш-шахада - сповідання віри, яке передбачає визнання означених вище положень мусульманського догмату.

1. Ac-салат (намаз) - ісламська молитва, ритуал якої строго затверджений. Молитва виконується 5 разів на добу і здійснюється обличчям до мусульманської святині - храму Кааба. Особливо святковою є п'ятнична молитва, на яку мусульмани збираються на колективні молитовні вправи до мечеті. Мечеть є не лише храмовою, а й громадською будівлею, де проходить частина культурного життя мусульман.

3.Ас-саум (ураза) -мусульманський піст - полягає в повному утриманні протягом світлого часу доби від приймання їжі, напоїв, тютюну, виконання шлюбних обов'язків та інших світських розваг.

4 Ас-закат - це своєрідна милостиня на користь мусульман, що потребують допомоги, та внески на розвиток релігійної справи.

5 Ал- хаджж - паломництво до Мекки, яке бажано здійснити мусульманину. Кінцевим пунктом хаджжу є відвідання храму Кааба. Це кубічна кам'яна споруда покрита чорними полотнами. В її східному куті знаходиться "чорний камінь" - символ могутності Аллаха. Мусульмани святкують день народження пророка Мухаммеда - Мавлюд, який супроводжується урочистими процесіями, читанням віршів, що прославляють засновника ісламу. В ісламі норми релігійного життя тісно переплітаються із повсякденною діяльністю віруючого у межах державного утворення. Комплекс правил, що містяться у Корані та Суні, складає мусульманське право - шаріат. Конкретні норми права базуються на моральних цінностях та вимогах до релігійної совісті віруючих.

Правосуддя на основі норм шаріату здійснюють мусульманські судді - каді. Шаріатські суди розглядають справи, що відносяться до ритуального, родинного, приватного й частково до карного права. Тривалий час мусульманським правом розроблявся сімейно-шлюбний ритуал, який ставить жінку у стан залежності та покори перед чоловіком. Коран дозволяє мусульманину мати чотирьох дружин і безліч наложниць, якщо він має можливість їх утримувати. Іслам не має церкви як певної централізованої організації. Провідне місце у релігійній ієрархії займають найбільш досвідчені, шановані члени мусульманської общини - муфтії та керівники молитви - імами. Після смерті Мухаммеда суперечки про те, хто саме може наслідувати справу керівництва мусульманським світом, призвели до появи декількох течій ісламу:

Згідно позиції суннітів, імамом усіх мусульман є охоронець релігії та керівник світськими справами - халіф. За шиїтською традицією верховна влада надається імаму Аллахом і не може залежати від волевиявлення людей, імама не можна обрати. Шиїти вважають, що верховна влада глави мусульманської общини та держави є спадкоємною у роду Алідів як виходців з роду пророка.

У сучасному світі до крайніх екстремістських течій в ісламі можна віднести шиїтську секту хаттабітів. У боротьбі за віру хаттабіти дозволяють будь-яку жорстокість, навіть вбивство жінок та дітей. Суфізм в ісламі - це містичнофілософська течія, представники якої шляхом особистого аскетизму, відмови від світських благ у процесі містичного споглядання намагаються досягти безпосереднього спілкування з Богом У сер.VII ст. після встановлення влади Алідів від них відійшли харіджити, які пропагували повернення до початкового ісламу Під час зовнішньої експансії мусульманство запозичило численні культурні здобутки античної та східної культур. Значною була роль арабської мови як мови релігії та держави. Мова Корану у значній мірі вплинула на формування класичної арабської літературної мови середньовіччя. У мистецтві іслам певною мірою обмежував можливості зображальних засобів і творчості митців. Серед пам'яток архітектури мусульманського світу переважають культові споруди - мечеті. Заборона ісламу зображати людей та тварин (побоювання "ідолопоклоніння") з часом загубила скульптуру й збіднила живопис. Іслам негативно ставився до світської літератури.

23. Християнство як світова релігія. Християнство виникло у І cm. і є найбільшою світовою релігією нашого часу і поєднала елементи космополітизму та монотеїзму. Ця релігія стала результатом шляху людства до розуміння єдиного трансцендентного Бога, визнання його творчої сутності у процесі творення світу, людини й подальшого зв'язку з життям людства через своїх посланців - пророків. Останній момент християнство успадкувало від іудаїзму, в межах якого зароджувалася нова релігія. З релігійних вірувань давніх єгиптян запозичено вчення про загробне (посмертне) життя,(суд над померлим) .Присвоїла собі деякі релігійні звичаї і церемонії, що існували в дохристиянському Римі: Безпосередні витоки християнства із іудаїзму пояснюють і появу боголюдини -Ісуса Христа. Батьківщиною християнства стала Палестина. 'Перші християнські громади виникли у 60-х роках І ст. до н.е. на східних територіях Римської імперії на базі іудейських сект.Основу сектантського руху в іудаїзмі склали знедолені люди, яких жорстоко експлуатувала Римська імперія за допомогою місцевих можновладців та ортодоксальних іудейських священослужителів. Перші християнські общини очікували на пришестя Христа - Спасителя, який нещадно покарає панівну верхівку гнобителів і встановить на землі царство справедливості для праведних. За часів прокуратора Іудеї Понтія Пілата серед численних проповідників нової релігії в Палестині з'являється постать Ісуса. з'являється Христос на землі для того, щоб окреслити людству шлях до спасіння. Перші малочисельні, по суті сектантські громади перших христян складалися із представників соціальних низів і зазнавали переслідувань з боку Римської держави. Римляни почали побоюватись цієї нової релігії, що не мала ідолів. Переслідування християн розпочав імператор Нерон і перші три сторіччя нашої ери багатьох християн засудили до смерті на аренах.З середини II ст. прихильниками нової релігії стають представники правлячої верхівки Римської імперії, які в релігії бачили духовне об'єднуюче начало величезної і у той же час розпорошеної за етнічними та релігійними ознаками імперії. Формування культу єдинобожжя співпало зі змінами у політичному устрої Римської імперії .

Правлячі кола Римської імперії зацікавила ідея покори перед Богом. У I ст. після смерті Ісуса давати поради і керувати християнами почали учні Ісуса - апостоли та інші духовно зрілі християнські старійшини в Єрусалимі. На місцях систему управління християнської громади складали збори наглядачів

У період раннього християнства у середині II - на початку IV ст. в процесі формування церковної організації християнські общини, які почали називатися парафіями, вже об'єднувалися під керівництвом заможних людей були централізовані у єпископії на чолі з єпископами та митрополії на чолі з митрополитами. З часом єпископи зосереджують вищу священницьку владу над іншими священнослужителя право надавати повноваження священству. Отже, єпископи заснували свого роду монархічну систему, яка фактично стала діяти з початку IV ст. Так виникла церковна ієрархія - правляча група духівництва, а з часом єпископа Риму визнали за папу. За імператора Костянтина у 325 році християнська релігія стала державною і цілком закономірно державу підтримувала. З II по IV ст. на основі легенд та розповідей учнів Ісуса Христа - апостолів-формується "Євангеліє" - саме християнська друга частина Святого Письма - Біблії. Бог виступає у трьох особах: Бога-отця, Бога-сина і Бога—святого духа, -"Свята трійця". Культ Марії: якщо Ісус справді був втіленням Бога, то Ісусова мати Марія, очевидно, була "Божа Мати". Основні елементи християнського культу: таїнства, система богослужіння та релігійних свят. Подальші події розпаду Римської імперії кінця IV ст. на Західну з центром у Римі та Східну з центром у Константинополі позначилися й на долі єдиної християнської церкви. Остаточний розкол християнства на західну (католицьку) і східну (православну) у 1054 p., коли папа Римський та Константинопольський патріарх взаємно відлучили один одного від церкви, закріпило розмежування та цілковитий поділ церков

24. Католицька церква, її походження. Українська греко-католицька церква. Католицизм представляє Західна церква з центром у Римі. У прцесі свого формування католицизм розробляє ідею вселенської теократії, де Папа Римський є батьком християнської церкви і має всю повноту як духовної, так і світської влади на землі, будучи вікарієм і верховним понтифіком, Патріархом Заходу, монархом держави-міста Ватикан. Характерною особливістю католицької церкви є високий рівень централізації управління й організації духовного життя. Главу католицької церкви обирают довічно з числа кардиналів на спеціальній колегії - конклаві.

Релігійним та адміністративним центром католицизму є Ватикан - місто-держава на території Риму. Для вирішення поточних справ при папі діє дорадчий орган - колегія кардиналів у складі 140 вищих духовних осіб, які здійснюють керівництво місцевими католицькими організаціями у різних країнах. Папа керує церквою і державою за допомогою особливої системи установ - римської курії. Своєрідні міністерства - секретаріати, конгрегації, трибунали, комісії керуютъ різними галузями церковного життя: монастирі, релігійні свята, освіта церковні кадри.

Протягом усієї історії католицизму визначну роль відігравали чернечі ордени, які були провідниками політики папства у суспільному житті. Нині існує близько 140 чернечих орденів. Найбільшим є орден єзуїтів. У Ватикані єзуїти керують засобами масової інформації, навчальними закладами, виступають радниками папи з питань соціальної політики.

Інквізиція як особливий трибунал у структурі католицької церкви під керівництвом ордену домініканців діяла з XIII по XVIII ст. для переслідування єретиків - в основному представників світської науки, Інакодумців. Інквізиція дала початок ері релігійних переслідувань, а це вело до зловживань, фальшивих звинувачень, вбивств, грабежів, тортур і смерті тисяч людей, які відважились мати інші вірування, ніж церква. Свободу релігійної думки було придушено. Католицька церква володіє великими фінансовими коштами. Характерною особливістю католицизму є введення до основ віровчення нових догматів. Католицизм підкреслює особливу роль духівництва, без якого людина не може заслужити Божої милості самостійно, без допомоги священослужителів. Постійний зв'язок віруючих зі священослужителями підтримується під час регулярної сповіді, без якої спасіння неможливе. Продаж Божественної благодаті здійснювався спеціальним трибуналом при папі: індульгенція давала віруючим відпущення гріхів, і навіть передбачала звільнення від покарання за майбутні гріхи. Надзвичайно велику роль у католицтві відіграє культ Богородиці або Мадонни. Пресвята діва Марія, що народила від святого Духа сина Божого,є заступницею та помічником усіх віруючих жінок.

Наприкінці XV ст. Римська церква була найбільшою землевласницею у Європі. Кожна призначена церквою особа повинна була посилати десяту частину своїх доходів.Папа Сикст IV витратив значну суму на побудову Сикстинської капели, яку назвав своїм іменем, та на збагачення своїх родичів. Занепад моралі був очевидним і в інших сферах. Папи насолоджуючись своїм авторитетом_і_славою, відмовлялися від будь-яких реальних спроб запровадження реформ.

Українська греко-католицька церква виникла внаслідок укладення Берестейської унії, яка була підписана окремими православними ієрархіями України та Білорусії з Ватиканом в 1596 році. Згідно з умовами унії православна церква України та Білорусії мали прийняти католицькі догмати, філософську доктрину, визнати главенство Папи римського, проте зберегти православну обрядовість і мову богослужіння. Греко-католицизм для багатьох поколінь українців після Берестейської Унії є традиційною, а згодом національною українською Церквою, як і православ’я є національною церквою для частини колишніх греко-католиків. Самою історією визначено бути Україні багатонаціональною і багатоконфесійною державою

25. Причини виникнення протестантизму. Сучасний протестантизм в Україні. Протестантизм (від лат. protes-tantis — той, хто заперечує, не погоджується) виник в епоху ран­ніх буржуазних революцій у краї­нах Західної Європи в XVI ст., коли поширились антифеодальні й антикатолицькі рухи. Причиною виникнення протестан­тизму були соціально-економічні та ідеологічні суперечності феода­лізму. Антифеодальний, антикатолицький рух дістав назву Рефор­мації. Його безпосереднім напрямом було виникнення нової течії у християнстві — протестантизму. Ця течія об'єднала різні напря­ми християнства, що відокремилися від католицизму. Спочатку протестантизм був представлений лютеранством, кальвінізмом і англіканством. Продуктом пізнішого розвитку протестантизму є баптизм, адвентизм, методизм, євангелізм тощо. Нині протестан­тизм найбільш поширений у країнах Європи й Америки, в багатьох країнах Азії і Африки. У світі налічується близько 345 млн його послідовників.Протестантські течії по-різному реформували католицизм. Гли­бина перебудови залежала від історичних і соціальних умов краї­ни, в якій складалася нова віра, від характеру віровчення антикатолицького руху, де відбувалася реформація. Сучасний протестантизм в Україні:

баптизм, євангелізм, п'ятидесятництво, адвентизм, єговізмПротестантські напрями християнства в Україні є неоднорід­ними, вони поділяються на дві групи.Перша група — це різноманітні церкви і течії, вчення яких сформувалося на грунті західного протестантизму, що відколовся від католицької церкви. До них належать баптисти, євангелісти, п'ятидесятники, меноніти, адвентисти, єговісти та ін. Ці церкви й секти ще називають «пізнім протестантизмом».Друга група — церкви і секти, віровчення яких склалося на грунті православ'я, вони відкололися від православної церкви. До них належать старообрядці, молокани, хлисти, духобори, істинно православна церква, православні християни та ін. Найпоширеніші в Україні — протестантські конфесії західного спрямування. Інші не набули значного поширення.