32. Охарактеризуйте особливості відомих вам нетрадиційних релігій. Неорелігії в Україні.

Нові нетрадиційні релігії — спе­цифічна форма релігійних віру­вань, своєрідний тип організації. В них, як правило, не розробле­на система віровчення і культу. Побудова релігійних громад має жорстку структуру, на чолі якої знаходиться харизматичний лідер, який має необмежену владу. Вони негативно ставляться до загально­людських моральних і соціальних цінностей, перебувають в опозиції щодо офіційних релігій. Релігій­ні громади ведуть, в основному, замкнений спосіб життя, їх члени легко піддаються сугестії. Культ у релігійних громадах має колек­тивний характер, активно використовується «техніка» психоло­гічних маніпуляцій, психотерапія.

На міжнародній арені об'єднання нетрадицій­них релігій діють як могутні міжнаціональні корпорації, які зай­маються великим бізнесом, мають свої філії в багатьох країнах світу. Неорелігії формувались як різновид харизматичних культів.

Головні ознаки нетрадиційних релігій.

I. Очолює релігійну громаду харизматичний лідер, який вважає, що він нібито дістав від надприродної сили, Бога, нове унікальне «об'явлення» і покликаний виконувати роль нового месії. Кожний, хто не поділяє його поглядів, глибоко помиляється і є послідовни­ком сатани.

II. Лідер створює власну релігійну громаду, яку називає «сім'єю», «комуною», «місією», «колонією» або «центром». У цій релігійній громаді лідера називають «батьком» або «вчителем». Він має необмежену владу.

III. Лідер, як головний керівник релігійної громади, встанов­лює обов'язкові правила та норми поведінки членів громади, що оголошуються священними. Сам лідер не обов'язково дотриму­ється встановлених правил і живе в значно кращих умовах, ніж його послідовники.

IV. Релігійна громада дотримується, як правило, апокаліптичних поглядів на світ. її члени відмовляються від власного майна на користь релігійної групи, змінюють місця проживання, а також власні імена.

V. Члени релігійної громади в основному ізолюються від зов­нішнього світу за допомогою своєрідної техніки контролю за поведінкою віруючих. Це досягається максимальною насиченістю програми різними груповими заходами, що проводяться протягом доби.

Участь в заходах такої програми розглядається віруючими та їх наставниками як зразок високої релігійної дисципліни. В науковій літературі це дістало назву «промивання мозгів».

Поміж розмаїття нетрадиційних культів умовно можна виділити п'ять основних груп:

I. Неоорієнталістські (тобто східні) культи — модернізація різних варіантів індуїзму та буддизму. II. Неохристиянські об'єднання — синкретизм християнсь­кої ідеології з елементами східних релігій III. Сайєнтологічний напрям утворюють «Церква сайєнто-логії», «Космічні релігії IV. Нова магія, спіритизм — нові магічні вчення та інститу­ти. Неорелігії в Україні

Нетрадиційні вірування особливо активно поширюва­лись на теренах України в роки «горбачовської перебудови» і в перші роки незалежності. Певному успіху нетрадиційних релігій в Україні сприяли також їхні новизна, оригі­нальність вірувань, екзотичність обрядів і молитовних відправ.

I. Неохристиянські рухи на загальнохристиянській основі. До них належать запозичені з-за кордону різноманітні міжнародні християнські місії, секти, новітні церкви (Міжнародна християнсь­ка місія, Християнська місія «Еммануїл», Армія спасіння, Лівобе­режна церква Христа тощо).

II. Релігії орієнталістського напряму. Вони переважно репре­зентовані неоіндуїзмом («Товариство Свідомості Кришни», Місія «Світло душі», прихильники Саї Баби тощо) і течіями буддистського толку (дзен-буддизм, тибетський буддизм, власне буддизм, ламаїзм).

III. Езотеричні об'єднання (Реріхівське товариство, Асоціа­ція «Живої етики», послідовники Олени Блаватської, Данила Андреєва, Олеся Бердника).

IV. Неоязичництво (РУНвіра, рідновіра, Великий вогонь).

V. Синтетичні неорелігії (Віра бахаї, Велике Біле братство, Церква об'єднання Муна).

VI. Сайєнтологічні рухи (Діанетика-фонд Хаббарда, АСТІКА, «Вогнена квітка» В. Калінаускаса, система Порфирія Іванова, різні психотехніки), які умовно можна віднести до релігійних течій.

Наявним в Україні релігійним неорухам притаманні й певні специфічні ознаки. Останнє визначається передусім умовами, в яких функціонує неомістицизм, і водночас особливостями суб'єкта, що сприймає віровчення будь-якого напряму.

Неорелігїі в Україні мають не лише дисидентську, а й суто прикладну спрямованість. Особливістю впровадження нетрадиційних релігій в Україні можна вважати й те, що майже всі неорухи прийшли сюди через посередників. Поки що поява майже всіх неорелігій в Україні є вторинною, не «апостольською». Відносна легкість проникнення в Україну і сприйняття неорелі­гій пояснюються, зокрема, специфікою вітчизняного менталітету, який через географічне розташування України — її граничний стан між сходом і заходом, півднем і північчю — був відкритий різноманітним впливам

Нетрадиційні рухи в Україні мають також свої особливості в культурі, в організації, у відносинах з державою та громадськістю. Аналіз причин появи неорелігій в Україні, особливостей їх по­ширення, характеристика сучасного стану нетрадиційної релігій­ності дає змогу визначити перспективи розвитку різних течій, вра­хувавши як їх позитивні, так і негативні моменти.

33. Серед синтетичних неорелігій в Україні 90-х років ши­рокого громадського резонансу набула діяльність "Білого братства"(вчення "Юсмалос"), яке очолювали Юрій Криво-ногов ("пророк Юоан Свамі") і Марія Цвігун ("Марія Деві Христос"). Вчення Кривоногова полягало у повному відки­данні сучасного світу "безбожників" і програмі перетворен­ня світоустрою. Власне, шляхом цієї перебудови виявлялась відмова від усіх людських цінностей, загибель людства і "кінець світу". Члени секти - здебільшого молодь - залуча­лись за допомогою методів гіпнозу та психічного тиску. Але "кінець світу", призначений на листопад 1993 року, не відбувся - після хуліганських дій та скривдження святинь Софійського собору лідери Братства були заарештовані й підпали під карну відповідальність, а рядові братчики затри­мані та відправлені на лікувальну реабілітацію.

Взагалі більшість нетрадиційних рухів в Україні пере­бувають у стані формування.

Пожвавлення діяльності церкви й інших релігійних ор­ганізацій, насичення ринку релігійною літературою, відбу­дова храмів, звернення до релігії нової хвилі віруючих характеризує сучасний стан релігійного життя в Україні.