Князь «Перина» - невдалий полководець Коронного війська Владислав-Домінік Заславський-Острозький

(1616-1656) -

князь на Острозі Заславський, граф на Тарнові (лат. Dux in Ostrog et Zaslaw Vladislaus Dominicus, пол. Władysław Dominik Zasławski-Ostrogski) гербу Баклай— 2-й Острозький ординат (1621 - 1656), коронний конюший (з 1636), луцький староста (1639 - 1656), сандомирський воєвода (1645 - 1649), краківський воєвода (1649 - 1656).

Портрет 1630 р. Худ. Бартоломей Стробель.

Відомостей про дитинство та юність Владислава-Домініка, його освіту і починання залишилося не так уже й багато. Малолітній князь знаходився на опіці батька Олександра Янушовича Заславського. На початку XVII століття Владислав-Домінік сплатив найбільшого в Речі Посполитій податка - 2097 золотих та 15 грошей. 1631 року князя зараховано до числа спудеїв Краківської академії. Вірогідно його вихователем був львівський міщанин, ерудит, медик, письменник і перший офіційний історіограф академії Ян Петрицій.

У 1620-1631 роках архімандрит Касіан Сакович обтяжив підданих дубенських монастирів непомірними повинностями, чим викликав в останніх невдоволення. Зі скарги селян Спасівського монастиря князю Владиславу-Домініку Заславському від 1631 року дізнаємося про повинності, накладені на них: селяни М’ятина працювали по чотири дні щотижня, а від Покрови – по п’ять днів. Кожний двір давав для монастиря по 2 маци вівса, 2 гуски, а за кожного вола – по 8 грошей литовських /гріш пороховий, стражний, польний/, 2 великі підводи для їзди на відстань 40 миль в рік. Підсусідки працювали по 2-3 дні на тиждень, давали по ½ злотого на світлу неділю, по 10 яєць і по курці, а 4 підсусідки – 1 гуску. Загорецькі тяглові селяни працювали по 4 дні влітку і по 3 дні взимку. У селі Вигнанка було 7 дворів, з яких 2 двори працювали по 2 дні влітку і взимку, а 5 дворів по 1 дню. Православні розлютились на архімандрита Саковича за введення у Спасівський монатир унії та за інші безчинства і в 1633 році повстали. Виступом керували гайдуки Дубенського замкового гарнізону Чопек, Білець і Губка. Разом з іншими співучасниками вони напали на Саковича в монастирському будинку і хотіли його вбити, скинувши з мосту, але їм удалося лише відрубати руку Степанові Саннику, який захищав Саковича, і вдарити по голові ченця Зозулинського. За цей напад на монастир кн. Владислав-Домінік, тодішній власник Дубна, своїм декретом від 9 серпня 1633 року, постановив: учасників нападу покарати різками по 40 ударів, а десятника Тимофія Чопека – 80 ударами на міській площі і взяти з них зобов’язання жити в мирі з Касіаном, монастирською братією і підданими монастиря. За порушення декрету завбачувався штраф 10 марок. Щоб запобігти подальшим виступам, кн. Заславський пообіцяв тримати в замку гайдуків-католиків, а не схизматів.

Джерело XVIII століття розповідає, що князь Заславський змагався за руку дочки великого коронного канцлера Томаша Замойського, Ґризельди з Яремою Вишневецьким.

Ґризельда Замойська

Владислав-Домінік мав у розпорядженні доволі велику надвірну ґвардію. Так у поході 1646 року проти татар брав участь загін князя чисельністю 800 вершників, а в операціях під Дубном проти повстанських військ Богдана Хмельницького 1649 року, діяли 12 княжих корогов, тобто бл. 1200 вояків. В 1640-х роках Владислав-Домінік надсилав для охорони костянтинівських ярмарків корогву найманої піхоти. Надвірна ґвардія князя на 2/3 була укомплектована саме найманцями, судячи з прізвищ німецького походження. Інша частка складалася зі шляхтичів, осілих на княжих володіннях під умовою збройної служби. Зокрема шляхтичі-васали Степанської волості на Волині загальною чисельністю 15 родин, зобов'язувалися виставляти в разі потреби 23 вершники. Щодо національного складу, до військових загонів Владислава Домініка належали також татари, з полонених, оселених на княжих землях. Татари мешкали у Костянтинові (60 татарських дворів у 1620 році), Дубному, Заславі й ін. До смерті князя (†1656) надвірним військом Заславських командував Криштоф Корицький (†1677), генерал-майор коронного війська. Відомо також, що Владислав- Домінік користався з послуг капеланів - оо. Паулінів.

За підтримки канцлера Єжи Оссолінського, на конвокаційному сеймі (липень-червень 1648) Владислав-Домінік був обраний реґіментарем. На час обрання князь Заславський не мав жодного військового досвіду, натомість учинив гучний бенкет, який коштував стільки, як середньорічний дохід зем'янина. Вдруге витратився стільки ж на спеціально запрошений королівський оркестр, який підігравав переговорникам. Єдина вичинка, яку до того часу здійснив, був збройний наїзд на помираючого у Ряшеві тестя, сандомирського каштеляна Миколая Ліґензу.

Власне Владиславу-Домініку, як головному реґіментарю, випало невдале командування, внаслідок якого сталася одна з найганебніших поразок польського війська на межі Поділля і Волині 23-24 вересня 1648 року в битві під Пилявцями. Напередодні цієї битви Богдан Хмельницький, довідавшись, що одним із командуючих польським військом буде князь Доменік Заславський, назвав його «периною», через схильність до розкоші.

Князь Заславський брав також участь в битві під Берестечком (1651).

У “Волынских епархиальных ведомостях ” /№ 61 за 1870 р./ ці події інтерпретуються під іншим аспектом, тобто, керівництво козаками узагальнюють особою Богдана Хмельницького: ”Під час війн Богдана Хмельницького у 1648 році Дубенський замок не був захоплений Хмельницьким. Хмельницький, підступивши до Дубна зі своїм військом, хоч і знав, що в Дубенському замку знаходиться багато скарбів власника Дубна князя Домініка Заславського, довколишньої шляхти і євреїв, але не наважився штурмувати замок, так як він був дуже укріплений. тільки в самому місті козаки вирізали до 1500 євреїв”. Натан Мошкович Заславський так оповідав про цей напад: ”Пішов Хмельницький звідти /з Острога/ в Дубно, де замок дуже сильний – такий, якого не було в усьому королівстві. Князі залишили замок, а в місті кілька десятків євреїв хотіли врятуватись під захисток замку. Коли гайдамаки наблизились до Дубна, то один пан зайшов у замок з 80 воїнами князя, зачинивши замкові ворота, почав укріплювати замок і не впустив туди ні одного єврея, тому 1500 євреїв було вбито під замком. Коли Хмельницький прибув під Дубно, то здивувався, що замок так міцно укріплений, а пани пішли звідти. У замку було багато панських та єврейських скарбів, однак Хмельницький не захотів взятии його в облогу, оскільки це зробити було важко”. Про Берестецьку битву існує чимало описів, зроблених сучасниками день-за-днем та пізнішими істориками на підставі первинних джерел. Такі описи робили М.Маркевич, М.Костомаров, Г.Каманин, М.Грушевський, польський історик Л.Кубаля та інші. Яку ж роль у цій історичній події відіграло Дубно? У травні 1651 року польське військо, на чолі з королем Яном Казимиром, стояло табором біля Сокаля. Для такої кількості війська необхідно було багато провіанту та фуражу, тому польські загони роз’їжджалися щораз далі від табору, щоб усе це здобувати для армії. Татари, союзники Хмельницького, зі свого боку розсилали свої загони для грабунку заради здобичі. Власником Дубна на той час був князь Домінік Заславський, воєвода краківський, який, згідно правил Острозької ординації, мав значне власне військо як для захисту замку, так і для участі у війнах, які вела Польща. У травні 1651 року, коли королівське військо стояло під Сокалем, а про Хмельницького і татарів ще не було відомо, де вони знаходяться, військо князя Заславського було ще в Дубні. І ось з листа невідомого автора з-під Сокаля довідуємось, що “необережних людей князя Домініка побили під Дубном татари, забрали коней і самих налякали не без шкоди”. Інший лист звідти ж від 4 червня, без підпису та адресата, оповідає: “Князя Домініка не видно, його полк у Дубні, а люди довкруги грабують, але їх шляхетські селяни ловлять, в’яжуть і приводять до табору. Вчора 8 пов’язаних приведено і віддано маршалковському судді”. Ще два листи звідти ж і за тією датою розповідають, що під Дубном 1000 козаків і 60 татарів розбили хоругву (підрозділ кавалерії пана краківського (Заславського), якою командував пан Ціцель, 30 шляхтичів у полон захопили і вслід за поляками вскочили у передмістя Дубна, де “людей напсували”, коні забрали і 2000 волів, яких мали гнати до табору під Сокаль для князя Домініка. Подібний лист звідти ж повідомляє: “Днями роз’їзд з 200 коней з наметами пішов під Дубно. Коли вони затримались на постій, на них ударили козаки, одних забили, а інших розігнали і зловили живцем. Але з Дубна виїхало кількасот людей князя Домініка, козаків розігнали, в болотах потопили і полонених звільнили”.

Князь Владислав-Домінік Заславський був знавцем і меценатом мистецтва, мав багату бібліотеку. Оберігав скарби Дубенського замку, започатковані ще кн. Костянтином Івановичем Острозьким. Зі своєї подорожі в Нідерланди він привіз 200 полотен відомий на той час художників, які значно поповнили дубенську колекцію, але в 1707 році сам Петро І вивіз їх із Дубна.

В часі ІІ північної війни 1655-1660 залишався вірним королю Яну ІІ Казимиру Вазі. Приготував до оборони від шведів Перемишль.

Серед усіх неозорих володінь Владислав-Домінік (був дідичем 283 поселень) обрав за помешкання замок у Старому селі, що знаходилося на Берладській дорозі недалеко Львова, збудований в 1584 - 1589 роках кн. Василем Костянтином Костянтиновичем Острозьким (*1524/25 - †1608). У 1642 році Владислав Домінік розпочав будівництво нового замку, який знищили козацькі війська гетьмана Богдана Хмельницького в часі облоги Львова (26 вересня - 26 жовтня 1648 року). Водночас гетьман, як свідчить його кореспонденція, запевняв князя щодо недоторканності його маєтностей і навіть видав окремий універсал, який забороняв козакам нищити маєтності князя Владислава Домініка Заславського-Острозького. У 1649 році розпочалося нове будівництво, яке завершилося у 1654 році спорудженням грандіозного замку, що вже 1674 без проблем витримав облогу турків. Тут, у Старому Селі, князь і помер 5 квітня 1656 року. Похований в Тарнові.

Катажина Собеська

Владислав Домінік був двічі оружений. Вперше на Софії Ліґензянці - 1634. Вдруге на Катажині Собеській - 1650. Мав трьох дітей: Олександра Януша (*1651 - †1682), Теофілу Людвіку (†1709), Евфрузину († до 1656).

На сьогодні відомі два прижиттєвих портрети Владислава Домініка пензля Бартоломея Стробеля. Обидва виконані олією на полотні. Перший: 3/4, фр. en face, датується 1635 роком, зберігається в музеї "Палац у Вілянові" у Варшаві. Другий: на повний зріст, датується 1630 роком, розмір 194х125, зберігається в Національному художньому музеї Республіки Білорусь в Мінську.