Золота медаль з портретом князя Костянтина-Василя Острозького

Князь Острозький оберігав скарби Дубенського замку, як пам’ять про батька і діда. Особливо він дорожив золотою медаллю з зображенням кн. Костянтина. Медаль – останній прижиттєвий портрет кн. Острозького, на якому він дуже схудлий, висушений важкою хворобою. Син завжди брав цю святиню з собою в походи. У реєстрі 1616 року подається перелік усіх речей – супутників ордината в далекій дорозі, серед яких і портрет батька. Князь Януш брав з собою сім скринь. У першій везли столове срібло – полумиски, тарілки, миски, ложки, ножі, тази, фляги, креденси /сервізи/. У другій були сідла, збруя, захисне озброєння для коней, остроги, булави, палаші, чапраги, шабля кн. Костянтина, оправлена золотом і обсаджена коштовним камінням. Третя скриня була заповнена леопардовими, тигровими, ведмежими, лев’ячими шкурами. В четвертій і п’ятій знаходилися зелені покривала. У шостій – китайкове і оксамитове оббиття, попони і занавіски. Сьома скриня, найбільша, вміщувала одяг князя /кобеняки, сорочки, кафтани, плащі, пера до капелюхів; предмети побуту /годинники, скатертини, шкури, рушники/; золоті монети і форми для відливання грошей; медаль кн. Костянтина, арфу. Засновник Острозької ординації, князь Януш Острозький, помер 19 серпня 1620 року, не залишивши пособі нащадків. Величезні його маєтності, спадкові і ординатські, перейшли до князів Заславських.

Рід князів Заславських

Герби князів Заславських

Волинський князівський рід XV-XVII століть. Засновник роду – Юрій Острозький-Заславський наприкінці XV століття став власником міста Заслава (тепер Ізяслав Хмельницької області), від якого походить прізвище Заславських. Заславським, як молодшій гілці Острозьких, автоматично було зарезервовано місце серед так званих «княжат головних», тобто тих, що займали найвищі щаблі в ієрархії руського суспільства упродовж ХV-ХVІІ століть. У ХVІІ ст. кожен представник роду обов’язково отримував посаду в сенаті як тільки досягав повноліття. Так, Януш Заславський з 1604 по 1629 рр. був волинським воєводою; його син Олександр з 1605 по 1615 рр. обіймав посаду волинського каштеляна, а також був брацлавським (1613-1628) і київським (1628-1629) воєводою. Син Олександра Заславського Владислав Домінік був коронним крайчим (1636-1656), а також паралельно займав інші сенаторські посади – спочатку сандомирського (1645-1649), а потім краківського (1649-1656) воєводи. А спадкоємець Владислава Домініка Олександр Заславський, не досяг сенаторських висот тільки з тієї причини, що помер ще в юності (1673).

Зі смертю в 1620 р. Януша Острозького, краківського каштеляна, припинився по чоловічій лінії рід Острозьких. Всі володіння Острозьких перейшли до Владислава Домініка Заславського, внука кн. Януша по доньці Єфросинії, на якій був одружений Олександр Янушович Заславський.

У 1529 р. серед володінь роду нараховувалося орієнтовно до 700 дворів, а століттям пізніше – майже 33 тисячі.У ті часи не тільки на Волині, але й у всій Речі Посполитій не було родини, багатшої за Заславських.

Князь Владислав Домінік, отримавши величезні багатства, використав усю свою силу і владу для насадження унії у всіх своїх неосяжних володіннях. В 1630 р. Заславський видав «лист» про підпорядкування уніатському митрополитові і єпископам усіх православних священиків, які перебувають у його маєтках, а парафіяни повинні були підкоритися уніатським священикам.

За правління князів Заславських у Дубні унія запанувала майже в усіх колись православних церквах і монастирях, заснованих ще князями Острозькими.

Дотримуючись вимог засновника Острозької ординації, князі Заславські утримували Дубенську фортецю, її гарнізон, а на захист кордонів Речі Посполитої виставляли не 300 осіб, як того вимагав статут, набагато чисельніші загони. У 1646 р., наприклад, Владислав Домінік відправив для боротьби проти татар 8 кінних корогов, а під час Хмельниччини – 12 корогов.

Князі Заславські причетні до видання Пересопницького четвероєвангелія: один з перших українських перекладів канонічного тексту цієї визначної рукописної пам’ятки староукраїнської мови та мистецтва ХVІ ст. здійснено на замовлення Анастасії Юріївни Заславської-Гольшанської.

Замок кн. Заславських у Старокостянтинові. Хмельниччина.

Замок кн.Заславських у Старому Селі. Львівщина.