Рід князів Острозьких

Герби князів Острозьких

У XV-XVI ст. найбільш потужним волинським родом були князі Острозькі, що виводили своє коріння з Рюриковичів. Родина дала історії славетних мужів – Великого Гетьмана Литовського Костянтина Острозького, а також його сина, Василя -Костянтина Острозького, українського магната, воєводу київського, маршалка Волинського, видатного політичного і культурного діяча, одного з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої.

Звитяжний лицар Федір Острозький Князь Федір Данилович Острозький

(1360 -1441) –

захисник православ’я на Волині, звитяжний воїн у боротьбі проти посягань на землі рідного краю і православну віру.

Вперше згадується 1385 р. в дарчій грамоті на отримання маєтку Бродів. У 1386 р. польський король Ягайло і Великий литовський князь Вітовт затвердили за ним спадкові володіння – Острог, Заслав і Корець. Завдяки цим маєтностям став могутнім і впливовим князем, з думкою якого рахувались найперші особи Литви і Польщі. Саме тоді він отримав і поселення Дубен, яке на кілька століть закріпилося за славетним родом Острозьких.

Вже наприкінці ХІV ст. кн. Федір звів тут перше дерев’яно-земляне укріплення на місці давньоруського городища (територія РЕМ), всередині якого знаходився невеликий замок і житлові та господарські будівлі. Цей замок стояв ще навіть тоді, коли в ХV ст. власники Дубна побудували новий, кам’яний, але вище за рельєфом. Для зручності до старого замку через Ікву перекинули міст і ще довго використовували для господарських та військових потреб.

Князь Федір був луцьким старостою (1386-1392), близьким до Великого литовського князя Ягайла, якому вірно служив, а також князем володимирським і сіверським.

Слави набув після Грюнвальдської битви 1410 року, в якій особисто брав участь зі своєю корогвою на стороні Яна Гуса проти лицарів Тевтонського католицького ордену і в подальшій боротьбі гуситів з німецьким імператором Сигізмундом.

У 1432 р. , одержавши ряд перемог над польськими військами, Федір Данилович змусив кн. Ягайла захистити законом свободу православної віри на Волині. Під час боротьби Вітовта зі Свидригайлом за Волинь, кн. Федір став на сторону останнього і в 1420 р. звільнив його від ув’язнення в Кременецькому замку. Після смерті Вітовта кн. Федір ужив усіх зусиль, щоб звести на престол Свидригайла. У 1431-1432 рр. він наніс полякам цілий ряд поразок і відняв у них Поділля та Волинь.

Військо кн. Федора Острозького відзначилося і в битві з татарами 1438 року, але потерпіло невдачу, хоч було зміцнене чисельною українською шляхетською молоддю. У тодішніх хроніках зазначалося, що «татарви полягло безліч, але поліг і весь цвіт українського шляхетства».

Князь Федір був ревним православним усе своє життя. Власними коштами утримував військо і засновував храми.

Наприкінці життя кн. Острозький полишив свої світські справи і постригся в ченці Києво-Печерської лаври під іменем Феодосій. Жив у Дальній Феодосієвій печері, де і похований. У ХVІ-на поч. ХVІІ ст. його було канонізовано.