Графський рід Шувалових
Шувалови – російський дворянський і графський рід, історія якого прослідковується з ХVІ ст. Починаючи з ХVІІ ст. займали високі посади та військові пости при дворі Петра І, цісарівни Єлизавети Петрівни, імператора Павла І, імператора Олександра І. Дворянство набули у ХVІІІ ст. Відзначилися під час штурму Очакова, у війні з Польщею, в Італійському поході Суворова і під час війни зі Швецією.
Разом з графським титулом імператриця Єлизавета Петрівна у 1746 р. пожалувала Петру Івановичу маєток Парголово поблизу Виборга. Там Шувалови побудували палац у стилі раннього бароко, заклали парк, звели церкву св. Петра і Павла. Володіли більше 150 років.
Мисливський будинок Шувалових у Дубні
Палац Шувалових у Парголово.
З середини ХVІІІ ст. Шувалови володіли палацом на Мойці, який у 1760 р.був капітально перебудований французьким архітектором Ж.Б. Валленом-Деламотом. У1830 р. палац перекупив князь Юсупов і вже до 1917 р. його називали Юсуповським. Палац знаменитий ще й тим, що тут убили Григорія Распутіна.
Багата, відчайдушна і весела Бетсі Княгиня Єлизавета Володимирівна Шувалова (Барятинська)
(1855-1938) –
остання власниця Дубна
В родину графів Шувалових увійшла в 1875 р. як дружина Павла Петровича Шувалова (1847-1902).
Світська дама, Бетсі Шувалова, у розкішному палаці на Фонтанці, 21 Санкт-Петербурга влаштовувала пишні бали і великосвітські прийоми. Одна придворна дама згадувала: «Останній бал сезону 1906-1907 р., який найкраще запам’ятався, давала Бетсі Шувалова, уроджена княжна Барятинська. Чарівна жінка, щедра на вигадки. Бал проходив у її величезному розкішному палаці побудови ХVІІІ ст., в залі, яка за розмірами дорівнює тенісному корту. Палац був відомий тим, що колись належав Марії Антонівні Наришкіній, «коханню» Олександра І. Бал Бетсі ми називали «la folle journee» (божевільний день); приїжджали о другій і танцювали до четвертої, потім запалювали свічки і приносили чай, потім знову танці – і обід. Усі, включаючи дам, палили цигарки, найочікуванішим танцем була мазурка. Цей почасти циганський, почасти польський, почасти російський танець не танцювали більше ніде. Кожна дівчина обирала собі кавалера, щоб після танцю піти з ним до вече, крім того, вважалось, що партнер по мазурці обов’язково одружиться з нею по завершенню сезону».
Княгиня також займалась благодійністю, була членом Товариства захисту і збереження в Росії пам’ятників мистецтв і старовини. З початком російсько-японської війни Бетсі Шувалова добровільно поїхала на фронт, де на власні кошти організувала лазарет для поранених. В одній із залів її особняка на Фонтанці «Театральна рада Товариства» поставила кілька спектаклів старовинного російського репертуару.
Так виглядає офіційний життєпис графині Єлизавети Шувалової. Дещо детальніше і колоритніше описують життя цієї великосвітської дами різні друковані джерела ХІХ – поч. ХХ ст.
Будучи одруженою, Єлизавета Шувалова в 1895 р., на скачках у Михайлівському манежі, знайомиться з бароном Карлом Густавом Емілем Маннергеймом – високим, вродливим офіцером-кавалергардом, у майбутньому – фінським військовим і державним діячем, генерал-лейтенантом Російської Імператорської армії, фельдмаршалом, маршалом Фінляндії (лише почесне звання), президентом Фінляндії, одруженим з баронесою Анастасією Миколаївною Араповою. Їх роман тривав дуже довго і обростав пікантними подробицями, які сама графиня і не намагалась приховувати.
Сімейне життя барона Маннергейма, після знайомства з Бетсі Шуваловою, полетіло під укіс. Баронеса Маннергейм почала збирати папери на маєтки, закривала рахунки, і вкінці-кінців виїхала з доньками до Франції. Не вспіла вона залишити столицю імперії, як графиня Шувалова, у якої тільки що помер чоловік (1904 р.), запропонувала ще не розлученому Карлу вступити з нею в цивільний шлюб. Карл Густав не придумав нічого іншого, як тікати. І він утік від коханої жінки, від кредиторів і боргів на російсько-японську війну. Єлизавета Шувалова, дізнавшись, що Карл збирається добровольцем на фронт, відмінила поїздку в Україну, де потрібно було ставити пам’ятник на могилу чоловікові, спішно очолила похідний лазарет і разом з ним відбула до Владивостока.
У Харбіні доля відвела закоханим цілих два дні, адже попереду у кожного з них була війна, і не одна. І не тільки війна, а ще революція та еміграція… Потім вони зустрілися на шляхах війни ще один раз, але та зустріч поклала край їх стосункам.
Неймовірно багата графиня Шувалова володіла багатьма маєтками на Волині. У списку землевласників її прізвище стоїть першим. Всього вона мала 15 тисяч з лишнім десятин землі. Далі йшов Кредінер-Струве, у якого було 9 тис. десятин земля, потім граф Лєдуховський…
У Дубні, за чиншовими книгами 1898-1905 рр., Шувалова здавала в оренду кожний клаптик землі, навіть міський парк. Особливо високо цінилась земля в центрі міста, де розташовувались крамниці і крамнички, винні погреби, майстерні і різноманітні гільдії (водовозів, різників, шевців і т.п.).
На Сурмичах, в архітектурному комплексі ХІХст. (колишні приміщення СПТУ-27), у графині була облаштована мисливська резиденція з допоміжними будівлями – конюшнею, пташиним двором та інш. Від резиденції до болотистої місцини в напрямку Підборець простягалися обширні хмільники, з яких графиня теж мала чималий зиск. Володіла вона і млином, який, через недогляд, згорів перед самим початком Другої світової війни.
У 1908 р. Шувалова, після переговорів з Дубенським міським управлінням і австрійським графом Оффенсдорфом, вирішила продати місто за 4 млн рублів. Про це повідомляла петербурзька газета «Газетные «старости». Очевидно оборудка не відбулася, бо і за Польщі більшість маєтків на Дубенщині залишалися власністю графині.
Дубенчани пам’ятають головного управителя маєтків графині Шувалової – Шейдемана, якого вона привезла сюди з Росії з юною дружиною Марією, яка закінчила життя самогубством після того, як чоловік викрив її роман з польським офіцером. Шейдеман був заможним, володів чималими наділами землі в околицях міста, мав власний банк. Крім слуг, дружині управителя прислуговувало кілька покоївок. Щорічно сімейна пара відпочивала на курортах Франції та Швейцарії і взагалі вела розкішне життя.
Можливе лише припущення, що, відвідуючи резиденцію батьків свого чоловіка у Тальному на Черкащині, вона влаштовувала полювання і в дубенських лісах.
Після перевороту в Росії Єлизавета Шувалова емігрувала до Франції і там померла в 1938 році.