«Некоронований король руський» Князь Василь-Костянтин Костянтинович Острозький

(1527(?)-1608) –

захисник православ’я, меценат науки, культури, книгодрукування; маршалок землі Волинської, староста володимирський, воєвода київський.

З-поміж видатних історичних постатей, причетних до старовинного міста Дубна, особливо виділяється князь К.К. Острозький. Острозький літописець зазначає, що він народився в нашому місті. Молоді роки Костянтин Острозький присвятив збиранню батьківських земель. Завдяки умілій політиці й чималим дипломатичним здібностям, на середину 70-х рр. ХVІ ст. в його руках опинилися величезні володіння, які охоплювали значну частину території сучасної України – землі Рівненської, Хмельницької та Тернопільської областей, 80 міст і містечок (32 – на території сучасної Польщі), 2700 сіл, 1000 «слобід» (де земля віддавалась на 24 роки без чиншу), 15524 чиншових наділи, 3000 млинів, незліченні табуни коней і навіть верблюди. Річний прибуток князя становив близько 12000000 тис. золотих, його вважали найбагатшою людиною не лише Речі Посполитої, а й усієї Європи. Статки українського магната дозволяли виставити військо чисельністю 15-20 тис. осіб. Не кожен європейський правитель мав таку армію на той час. На чолі свого війська князь Острозький бив татарів під Синявою у 1575 р., боронив Дубно від поганців у 1577 р., Острог – у 1578 р.

Двір Василя-Костянтина багато в чому нагадував інституцію незалежного правителя. Костянтин Костянтинович платив 70 тис. золотих каштелянові за те, що той два рази в рік мав стояти за його кріслом під час обіду; для оригінальності він тримав у себе при дворі ненажеру, який дивував гостей своїм неймовірним апетитом. Ним виявився Ян Богдан Сусло – одночасно охоронець князівської сім’ї і постачальник колекційної зброї.

З тих величезних доходів князь Костянтин мав чимало витрат. Він збудував 600 церков, 20 монастирів, заснував академію та друкарню в Острозі і там же – мечеть для татарів, парафіяльний костел, синагогу. У князя були торгові доми в Гданську, Ярославі, Львові, більші замки в Дубні, Острозі, Турові, Звягелі, Полонному та Тарнові й двори-палати в Варшаві та Вільні.

Сам князь К-В Острозький був одночасно дуже релігійною і дуже толерантною в питаннях віри людиною. Його релігійна терпимість проявилась і в стосунках в сім'ї. Дружина князя Софія Тарнавська була католичкою, але це не заважало їм в подружньому житті. Католиками були і сини – Януш та Костянтин. Найбільш прихильним був князь до зятя – протестанта Криштофа Радзивила.

Відомо, що князь мав п'ятьох дітей: трьох синів та дві доньки. Проте саме сімейні обставини робили князя глибоко нещасним. У віці 44 років князь овдовів, але вдруге шукати подружнє щастя не став. Більш того, за своє життя він пережив смерть чотирьох дітей. Але найбільшою проблемою сім'ї стала ворожнеча між синами. А тому князь виділив синам маєтки. Януш отримав Чуднів, Костянтин – Берездів, а Олександр, улюбленець батька – Старокостянтинів. Проте Януш і Олександр так і змогли дійти згоди. Через батькову спадщину вони готові були навіть воювати, приготувавши до бою з кожного боку по 10 тис. війська.

Зміцнюючи віру своїх пращурів, Костянтин Острозький підтримував на власницьких землях старі православні монастирі і будував нові. На основі фундаційної грамоти кн. Острозького 1592 р. в Дубні постав Підборецький жіночий монастир на острові Дубовець, на ставі поміж Спасівським монастирем та селом Підборцями. Цією грамотою за монастирем затверджувались навколишні землі, сінокоси, ставок та заборона новим власникам Дубна втручатися у ті надання. Згодом князь подарував черницям село Підборці і всілякі права: вільно рубати ліс у дубенських лісах, безкоштовно і без черги молоти зерно в дубенських млинах, ловити рибу в дубенських ставках. Дубенські митники отримали наказ давати черницям Підборецького монастиря по 30 злотих.

Завдяки турботам князя Костянтина у другій половині ХVІ ст. став процвітати монастир Чесного Хреста, заснований у Дубні його предками. Грамотою від 1599 р. князь не тільки затвердив за монастирем його колишні володіння, а й приєднав чимало від себе: крім села Вигнанки монастир отримав острови Горбачину і Пантелеймон-Климент, десятину з поміщицьких полів і сіл Івання та Знесення, частину міської землі (18,2 волок).

За часів князювання Костянтина Острозького монастир Чесного Хреста став культурно-просвітницьким центром. На запрошення князя сюди з Угорницького монастиря прибув Іов Залізо (згодом св. Іов Почаївський) і 20 років служив тут ігуменом, одночасно переписуючи церковні книги. Саме в цьому монастирі в ХVІ ст. ієромонахом Арсенієм було створене Дубенське рукописне Четвероєвангеліє і перекладена з грецької мови на українську ігуменом монастиря о.Віталієм поема «Діоптра». Сам князь під час великого посту нерідко перебував у монастирі, перевдягнувшись у чернечий одяг і розділяючи з ченцями їх скромну трапезу.

Не менше уваги Костянтин Острозький приділяв і Спасівському монастирю. Ніяка скарга звідти не залишалась без уваги. У 1592 р. Острозький увів спільножитний статут для Спасівського монастиря і перетворив його на культурний центр. Наприкінці ХVІ ст. князь Острозький побудував для монастиря дерев’яну церкву, яку також назвали Спасівською, і пожертвував їй чудотворну ікону Божої Матері. Ікона являла собою зразок іконописної краси і вишуканості. Її риза була оздоблена перлами та іншим коштовним камінням. Цей дар – ще один доказ поклоніння древній святині. У 1892 році ця ікона зберігалась у Хрестовоздвиженській пустині. Нині слід її загубився.

Свято-Миколаївський собор Дубна отримав від князя в подарунок стародавні ікони Богородиці та св. Миколая зі своєї замкової церкви.

У засновану ним ще за життя Іллінську церкву, на честь покровителя Дубна пророка Іллі і свого брата Іллі, К.К. Острозький подарував храмову ікону з зображенням Пророка, яка нині зберігається в Заповіднику.

Попри всю зайнятість кн. Костянтина державними справами, він дбав про захищеність і розвиток Дубна. У 1540 році тут було збудовано двоповерховий бастіон з вежею у північно-східній стороні від Луцької брами. На другому поверсі південної сторони був напис:”А.Д.1540”.Ця оборонна споруда дійшла до нашого часу у вигляді літографії кінця ХІХ ст. та в описах В. Пероговського. Особливо неприступним у ХVІ ст. був замок. Крім фортифікаційних споруд, він мав на озброєнні 73 гармати, що складало на той час велику силу. Арсенал замку поповнювався за рахунок ливарної майстерні, т.зв. людвисарні, в якій відливались гармати, ядра, кулі та різні предмети побуту. Князь Острозький позначав своїм гербом гармати, відлиті як у Дубні, так і в Гданську та Львові. Уламок пищалі з гербом “Леліва”, знайдений у річці Ікві неподалік замку, зберігається у фондах Заповідника. П. Жолтовський у своїй книзі “Художнє життя на Україні” вважав, що два латунних п’ятисвічники, відлитих в 1575 році на замовлення кн. Костянтина Костянтиновича Острозького майстром з Гданська Лукою Фріделянтом, могли бути виготовлені в замковій людвисарні.

Крім захисту Дубна, власник міста дбав і про його розбудову. У ІІ-й половині ХVІ ст. формується торговий посад міста, розбудовується міська площа з ратушею і житловими будинками. В південно-східному кварталі міста виростає гето з синагогою в центрі.

У житті князя К.К. Острозького були 20 років, коли він залишив свою основну резиденцію в Острозі і жив у Дубні. Тут він виховував свого сина Януша, який у майбутньому завдав батькові чимало прикрощів.

Своє життя князь К.К. Острозький віддав на вівтар Вітчизни.