Рід князів Барятинських

Рід Барятинських веде свій початок від Рюриковичів. Усі князі Барятинські служили Російському престолу у високих чинах і щедро обдаровувались маєтками. Сімейний девіз цього роду – «Твердість і постійність». Найбільш відомими представниками роду були: кн. Іван Сергійович Барятинський (1740-1811) – придворний вельможа, світський лев, дипломат, чоловік доньки принца Петра-Августа Гольдштейн-Бека, принцеси Катерини, посагом за якою були курські маєтки, які колись належали Мазепі, учасник підпису Версальського миру в Парижі; Іван Іванович Барятинський (1772-1825) – ад’ютант генерал-фельдмаршала, князя Григорія Потьомкіна, учасник штурму Праги під командуванням О. Суворова, таємний радник, талановитий музикант і вчений-агроном, дипломат, зять англійського лорда Шерборна; Олександр Іванович Барятинський (1815-1879) – головнокомандувач Кавказької армії, намісник Кавказу; Володимир Іванович Барятинський (1817-1875) – генерал-ад’ютант, обер-шталмейстер, кавалергард лейб-гвардії полку її Величності Імператриці Марії Федорівни, одружений з Чернишовою Єлизаветою Олександрівною (1826-1904). У цій сім’ї народилась майбутня власниця м. Дубна Єлизавета Володимирівна Барятинська (1882-1938).

Вродлива і вірна Княгиня Єлизавета Олександрівна Барятинська

(1826-1904) –

власниця Дубна

Портрет 1858 р. Худ. Франц Ксав’є Вінтерхальтер.

Єлизавета Олександрівна Чернишова (Барятинська) народилася в сім’ї князя Олександра Івановича Чернишова – генерал-ад’ютанта, генерала від кавалерії, учасника наполеонівських війн, дипломата, міністра і графині Єлизавети Миколаївни Зотової. Її чоловіком став князь Володимир Іванович Барятинський (1817-1875) – генерал-майором, командир Кавалергардського полку. Княгиня розділяла з чоловіком його нелегкі гарнізонні будні і всіляко сприяла вихованню пристойних манер в офіцерів полку. В її житті був лише один полк – Кавалергардів, успіхами якого вона пишалася і щиро переймалася його невдачами.

Достеменно невідомо, якими маєтностями володіла княгиня Барятинська, але в історію Дубна вона увійшла як власниця міста і замку князів Острозьких, які набула в 1871 році, очевидно, через посередництво довірених осіб. Ніде не згадується, що княгиня відвідувала Дубно.

Після того, як власники Дубна князі Любомирські потерпіли фіаско від уряду у продажу міста державній скарбниці, якій вони заборгували чималу суму грошей, за розпорядженням Київського губернського управління, маєтності – Дубно з передмістями Сурмичі і Луцьке Забрам’я, села Івання, Повчу, Будераж, Рачин, Дитиничі, Клюки, Головчиці, Сади, Старі Буди – виставили на публічні торги. Цю нерухомість придбала княгиня Барятинська за дуже низьку ціну, а вже через рік вона продала замок військовому відомству за суму в кілька разів вищу від купівельної.

Княгиня Барятинська, а згодом і її донька – Єлизавета Володимирівна Шувалова володіли Дубном до 1938 року з перервами на воєнні події.