Дитячі хвороби. Старший вік. Навч. посібник. За ред. М. Л. Аряєва, О. В. Зубаренка. Одеса, 2001

помірні дози психотропних засобів. При добовому розподілі доз варто враховувати особливості симптоматики, ритм життя хворого, період дії препарату в організмі. Тривалість курсового лікування звичайно становить 4–6 тиж. При проведенні дуже короткого курсу лікування навіть точно підібраний препарат має лише симптоматичну дію, створюючи умови для рецидиву симптоматики.

Нерідко виникає необхідність у застосуванні 2–3 психотропних препаратів. Якщо така необхідність досить обгрунтована, бажано призначати їх послідовно.

Практично в усіх дітей із психосоматичними розладами розвивається астенія різного ступеня виразності. Для її лікування призначають загальнозміцнювальні та стимулювальні засоби, що дозволяють педолати дратівливість, фізичну та психічну виснаженість, усунути вегетативні розлади. При астенічних станах із вираженими дратівливістю і занепокоєнням рекомендують транквілізатори, що пом’якшують емоційну збудливість й афективну насиченість переживань.

Особливе місце в психофармакотерапії посідають препарати, дію яких спрямовано на виправлення поведінки: рухового занепокоєння, агресивності, відлюдкуватості, загальмованості.

Якщо психосоматичні розлади у дітей виражаються болісними проявами, доводиться використовувати засоби, що мають аналгетичний ефект.

Стрес-протектори. При стресі, пов’язаному з психотравмою, виникають емоційне мислення і поводження, що приводять до пошуку виходу зі скрутної ситуації. Одночасно відбувається активація адренергічної та гіпофізарно-адреналової систем, які забезпечують можливість адаптації до нових умов. Багаторазова (що передує психотравмі) мобілізація систем, які пом’якшують дію стресу внаслідок звикання до легких стресорів, може запобігти виникненню захворювань і поліпшити емоційний стан дитини.

Стимуляція опіоїдергічної, серотонінергічної, ГАМК-ергічної, антиокисних систем ЦНС, які керують розвитком стресу, є добрим терапевтичним впливом. З цією метою застосовують транквілізатори та препарати гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК). Із групи транквілізаторів найбільш ефективний діазепам, що зменшує спричинену напруженням гіперактивність і придушує емоційний компонент болю. Фенібут, ГАМК-препарат, що має транквілізуючий ефект, запобігає підвищенню артеріального тиску. Піроксан також продукує антистресорний ефект. Пропра-

339

нолол запобігає виникненню порушень серцевого ритму, пов’я- заних з емоційним стресом. Застосування антиокисників, зокрема, етимізолу, нормалізує порушений при стресі енергетичний обмін у ЦНС і на периферії.

Адаптогени. Для поліпшення переживання стресу використовують багато засобів, що мають активуючу дію. До них належать препарати рослинного походження: родіола рожева, женьшень, левзея, елеутерокок, маньчжурська аралія, заманиха, китайський лимонник. Седативні засоби — настій валеріани, валокормід, броміди калію та натрію, корвалдин, валоседан, настої пасифлори, собачої кропиви — також полегшують адаптацію до навколишнього середовища. Ноотропні препарати, що нормалізують метаболізм у ЦНС, впливають на мислення, пам’ять, увагу і завдяки цим фармакологічним ефектам є гарними адаптогенами.

Анксіолітики. Для пом’якшення емоційного компонента переживань хворого і запобігання виникненню нових симптомів захворювання (вторинна профілактика) призначають транквілізатори. До групи транквілізаторів належать препарати з психотропною, центральною нейрота вегетотропною дією і певними компонентами активності. Вони знижують сприйнятливість до вісцеральних подразників завдяки позитивному впливу на вегетативну нервову систему.

Завдяки цим властивостям, транквілізатори можна зарахувати до адаптогенів. З рослинних засобів у педіатрії застосовують препарати валеріани, собачої кропиви, глоду.

Найчастіше використовують бензодіазепіни, що не впливають на функції кори головного мозку, не знижують працездатність і увагу, поліпшують спілкування й полегшують проведення психотерапії. Раніше перевагу віддавали діазепаму (сибазон, седуксен, реланіум). У його дії добре поєднуються стимулювальний і заспокійливий ефекти. Загальна транквілізуюча дія сильно виражена, препарат добре переноситься.

Крім зазначених транквілізаторів, застосовують і інші бензодіазепіни: лоразепам, мезапам (рудотель), тофізепам (грандаксин), феназепам, темазепам, хлордіазепоксид (хлозепід, еленіум, лібріум), флуразепам, клоназепам, бромазепам (лексотан), фризіум (клобазам). Тріоксазин — ситуативний транквілізатор з компонентом, що активує — показаний при ситуативно вмотивованих шкільних страхах із соматизацією, але не ефективний при вечірніх страхах чи явно вираженій тривожності, при яких краще призначати еленіум або мезапам.

340

Антидепресанти. Для лікування депресій, що поєднуються з тужливістю, психічною та моторною загальмованістю, млявістю, іпохондричними переживаннями, краще призначати антидепресанти. Можна використовувати стимулювальний ефект таких антидепресантів, як імізин, піразидол, людіоміл (мапротилін).

Деякіпрепаратицьогорядуздатнінетількиполіпшуватинастрій, а й мають анксіолітичну дію. До них належить амітриптилін (триптизол), у якого седативний ефект переважає над тимолептичним.

Нейролептики. У тих випадках, коли тривога чи депресія поєднується із психічним чи моторним розгальмовуванням, іншими порушеннями поведінки, нав’язливостями, або перераховані вище лікарські препарати не ефективні, показані нейролептики. Звичайно досить призначити невеликі дози нейролептиків м’я- кої седативної дії (мелерил, тизерцин) у поєднанні з транквілізаторами (діазепам, феназепам).

За відсутності сприятливого ефекту застосовують нейролептики з більш вираженою седативною дією: аміназин (хлорпромазин), неулептил (периціазин). При застосуванні цих засобів іноді настає поліпшення.

Інші лікарські препарати. У деяких випадках рухове занепокоєння, розгальмовування, метушливість, афективна нестійкість і вибуховість піддаються впливу засобів, що нормалізують емоційний стан, чи нормотимічних препаратів (карбонат літію чи контемнол) і протисудомних засобів (карбамазепін, чи фінлепсин).

При больовому синдромі застосовують засоби, що мають протибольову дію (анальгін, парацетамол, індометацин, ібупрофен та ін.).

Психотерапію і медикаментозне лікування варто проводити на фоні дієтотерапії, що відповідає соматичній хворобі (захворювання шлунково-кишкового тракту, цукровий діабет, серцевосудинні чи інші захворювання) з урахуванням психічного стану хворих (тривога, депресія, гіперактивність тощо).

Велике значення для хворих із психосоматичними розладами має санаторне лікування, що включає кліматичні фактори, лікувальне харчування, лікувально-виховні заходи, фізіотерапію та лікувальну фізкультуру.

Дуже важливо оздоровити родину, гармонізувати відносини між її членами. Корисно залучити членів родини до спільної діяльності, створити терапевтичне середовище, що дозволяє дитині розв’язувати свої конфлікти. З одного боку, потрібно допомогти батькам у виконанні ними батьківських обов’язків, а з другого — дитині в розумінні ситуації та своїх переживань.

341

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Антропов Ю. Ф., Шевченко Ю. С. Психосоматические расстройства и патологические привычные действия у детей и подростков. — М.: Изд-во ин-та психотерапии, 1999. — 304 с.

2.Аряев Н. Л., Гадюченко П. Н. Основы инфузионной терапии детей раннего возраста. — К.: Здоров’я, 1991. — 236 с.

3.Баранов А. А. Пропедевтика детских болезней. — М.: Медици-

на, 1998. — 271 с.

4.Баркаган З. С. Геморрагические заболевания и синдромы. — М.:

Медицина, 1988. — 528 с.

5.Битти А. Д. Диагностические тесты в гастроэнтерологии: Пер.

сангл. — М., 1995. — 221 с.

6.Болезни органов дыхания у детей / Под ред. С. В. Рачинского, В. К. Таточенко. — М.: Медицина, 1987. — 494 с.

7.Возианов А. Ф., Сеймивский Д. А., Бекмуратов У. Болезни моче-

вого пузыря у детей. — К.: Здоров’я, 1992. — 216 с.

8.Гематология детского возраста: Рук. для врачей / Под ред. проф. Н. А. Алексеева. — СПб.: Гиппократ, 1998. — 544 с.

9.Григорьев П. Я., Яковенко А. В. Справочное руководство по гастроэнтерологии. — М., 1997. — 476 с.

10.Дощицин В. Л. Лечение аритмий сердца. — М.: Медицина, 1993.

— 320 с.

11.Етапна фізіотерапія при гострих обструктивних бронхітах у дітей: Метод. рекомендації МОЗ України. — Одеса, 1998.

12.Заболевание органов пищеварения у детей / Под ред. А. А. Ба-

ранова. — М., 1996. — 304 с.

13.Запруднoв A. M. Лекарственные средства в гастроэнтерологии.

— М., 1996. — 123 с.

14.Исаев Д. Н. Психосоматическая медицина детского возраста.

— СПб.: Спец. литература, 1996. — 454 с.

15.Касаткина Э. П. Сахарный диабет у детей. — М.: Медицина, 1990.

342

16.Клиническая ревматология / Б. Вернон-Робертс, Д. А. Бреверток, А. М. Декман и др.; Пер. с англ. Ю. А. Олюкина. — М.: Меди-

цина, 1990. — 445 с.

17.Ласица О. И., Сидельников В. М. Диатезы у детей. — К.: Здо-

ров’я, 1991. — 118 с.

18.Лечение болезней внутренних органов: Руководство; В 3-х т. — Т. 3, кн. 2. — Минск: Высш. шк.; Витебск: Белмедкнига, 1998. — 480 с.

19.Маркова И. В., Неженцев М. В., Папаян А. В. Лечение заболе-

ваний почек у детей. — СПб.: СОТИС, 1994. — 400 с.

20.Маркова И. В., Шабалов Н. П. Клиническая фармакология новорожденных: Руководство. — 2-е изд. — СПб., 1993. — 374 с.

21.Масчан А. А., Самочатова Е. В., Крыжановская О. И. Такти-

ка сопроводительной терапии при лечении острого лимфобластного лейкоза по программе В. Ф. М. // Педиатрия. — 1992. — № 2. —

С. 68-78.

22.Медицина дитинства: Навч. посібник для інтернів медвузів, курсантів ін-тів i фак. удосконалення лікарів: У 4-х т. / За ред. П. С. Мощича. — К.: Здоров’я, 1994–1999. Т. 4: у 2-х кн.: Кн. 1 (Андрущук А. А., Аряєв М. Л., Бабко С. О. та ін.), 1999. — 710 с.

23.Международное руководство по сердечной недостаточности / М. К. Девис, Д. М. Мурей, А. Д. Коули и др.; Пер. с англ. Д. В. Преображенского. — М.: Медиасфера, 1995. — 89 с.

24.Нельсон Дж. Д. Антимикробная терапия в педиатрии / Пер. с англ. — Витебск: Белмедкнига, 1997. — 125 с.

25.Неотложная гастроэнтерология: Рук. для врачей / А. А. Крылов, А. Г. Земляной, В. А. Михайлович, А. Н. Иванов. — СПб., 1997.

—499 с.

26.Новиков В. И., Новиков П. Б. Бронхиты у детей. — Минск, 1998.

—160 с.

27.Новиков Д. К., Новикова В. И., Доценко Э. А. Бронхиальная ас-

тма у взрослых и детей. — М.; Витебск, 1998. — 186 с.

28.Нортон Дж. Гринберг. Новое в гастроэнтерологии // Между-

нар. журн. мед. практики. — 1996. — № 2. — С. 29-33.

29.Окороков А. Н. Лечение болезней внутренних органов. Том 1: Рук. для врачей. — Минск, 1997. — 533 с.

30.Орлова Н. В., Терийская Т. В., Гикавый В. И. Нарушения рит-

ма сердца у детей и их фармакотерапия. — Кишинев: Штиинца, 1993.

—132 с.

31.Острополец С. С., Золотова Л. И., Нагорная Н. В. Приобретен-

ные невоспалительные поражения органов кровообращения у детей и подростков. — К.: Здоров’я, 1991. — 165 с.

343

32.Острополець С. С., Золотова Л. I., Нагорна Н. В. Профілакти-

ка уражень серця i судин у дітей i підлітків. — К.: Здоров’я, 1990. — 94 с.

33.Папаян А. В. Практическая нефрология детского возраста. —

СПб., 1997. — 567 с.

34.Педиатрия: Рук. для врачей / М. Альтман Беллоу, Л. И. Банко и др.: Пер. с англ. — М.: ГЭТАР Медицина, 1997. — 834 с.

35.Пневмонии у детей / Под ред. С. Ю. Каганова, Ю. Е. Вельти-

щева. — М.: Медицина, 1995. — 304 с.

36.Практические вопросы детской гастроэнтерологии Санкт-Пе- тербурга: (Сб. лекций и науч. работ) / Под ред. проф. В. Л. Байкова.

—СПб., 1996. — 185 с.

37.Приходько B. C. Неревматические миокардиты у детей. — К.:

Здоров’я, 1990. — 176 с.

38.Психосоматичний хворий на прийомі у лікаря / Б. ЛюбанПлоцца, В. Пельдингер, Ф. Крегер, К. Ледерах-Гофманн. — К.: АДЕФ-Україна, 1997. — 328 с.

39.Пухлик Б. М. Краткое руководство по пульмонологии. — Вин-

ница, 1995. — 61 с.

40.Резник Б. Я., Бабий И. Л., Лившиц Л. А. Муковисцидоз у детей

иподростков. — Одесса: Чорномор’я, 1994. — 143 с.

41.Резник Б. Я., Зубаренко А. В. Практическая гематология детского возраста. — К.: Здоров’я, 1989. — 397 с.

42.Рысс Е. С., Звартау Э. Э. Фармакотерапия язвенной болезни.

—М.; СПб., 1998. — 252 с.

43.Румянцев А. Г., Самочатова Е. В., Табет Хамдан. Лечение ос-

трого лимфобластного лейкоза у детей по программе В. М. Ф. // Пе-

диатрия. — 1991. — № 11. — С. 58-63.

44.Самосюк І. 3. Рефлексотерапія у педіатрії. — К.: Здоров’я, 1995.

—128 с.

45.Сигидин Я. А., Гусева Н. Г., Иванова М. М. Диффузные болез-

ни соединительной ткани: Рук. для врачей. — М.: Медицина, 1994.

—544 с.

46.Справочник по детской гастроэнтерологии / Под ред. A. M. Запруднова, А. И. Волкова. — М.: Медицина, 1995. — 384 с.

47.Учебное пособие по детской гастроэнтерологии / Киев. ин-т усовершенствования врачей. — К., 1995. — 186 с.

48.Федосеев Г. Б. Механизмы обструкции бронхов. — СПб., 1995.

—333 с.

344

49.Физические методы лечения в пульмонологии / Л. М. Клячкин, А. Г. Малявин, Г. Н. Пономаренко, В. О. Самойлов, А. М. Щеголь-

ков. — СПб., 1997. — 316 с.

50.Филин В. И., Костюченко А. Л. Неотложная панкреатология: (Справ. для врачей). — СПб., 1994. — 410 с.

51.Цыбулькин Э. К. Неотложная педиатрия в алгоритмах. — СПб., 1998. — 215 с.

52.Шабалов Н. П. Детские болезни: Учеб. для студентов педиатр. мед. вузов. — 4-е изд., перераб. и доп. — СПб.; М.; Харьков; Минск:

Питер, 1999. — 1080 с.

53.Шабалин В. Н., Серова Л. Д. Клиническая иммуногематология.

—Л.: Медицина, 1998. — 312 с.

54.Штайнигер У., Мюлендаль К. Э. Неотложные состояния у детей: Для практ. врачей / Пер. с нем. Г. И. Шаранды и др. — Минск:

Медтраст, 1996. — 512 с.

55.Эрман М. В. Нефрология детского возраста в схемах и таблицах. — СПб.: Спец. литература, 1997. — 413 с.

56.Avery M. E. Pediatric Medicine. — 2 ed. — Baltimore: Williams and Wilkins, 1994. — 1636 p.

57.Nelson Textbook of Pediatrics / Ed. by R. Behnnan et al. — 15th ed.

—Philadelphia: Saunders Co, 1995. — 1640 p.

58.Pediatrics / Ed. by P. H. Dworkin. — 2nd ed. — Philadelphia: Harval Publishing, 1992. — 550 р.

345

ЗМІСТ

346

347