МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

„Затверджено”

на методичній нараді

____________________

Завідувач кафедри

Професор Тяжка О.В.

______________________

„____”___________2007р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

Навчальна дисципліна	Пропедевтична педіатрія
Модуль №	2
Змістовний модуль	6
Тема заняття	Анатомо-фізіологічні особливості системи органів дихання Методика обстеження Лабораторно-інструментальні методи дослідження органів дихання Семіотика уражень
Курс	III
Факультет	Медичний №1

Київ 2007

1. Конкретні цілі

Знати анатомо-фізіологічні особливості всіх відділів системи органів дихання

та газообміну в дітей різного віку.

Проаналізувати, яке клінічне значення мають анатомо-фізіологічні особливості органів дихання у віковому аспекті.

Оволодіти методикою проведення об’єктивного обстеження дихальної системи у дітей.

Вміти оцінити одержані результати дослідження стану дихальної системи.

Давати оцінку даним додаткових лабораторно-інструментальних методів дослідження органів дихання.

Знати семіотику порушень системи органів дихання та найчастіші синдроми ії ураження.

2. Базовий рівень підготовки

Назви попередніх дисциплін	Отримані навички
1. Нормальна анатомія	Знання анатомічних особливостей органів дихання: а)носової частини глотки; б) гортані, трахеї; бронхів в). будови грудної клітки, тип дихання; г) будови легеневої тканини, плеври.
2. Нормальна фізіологія	Знання фізіологічних особливостей органів дихання: а) регулюючого впливу дихального центру і кіркової речовини великого мозку; б) дренажної функції бронхів; в) газообмін у легенях
3. Біологія та генетика	Значення генетичних факторів для росту і розвитку дитини
4. Основи догляду за дітьми	Догляд за системою органів дихання у здорової та хворої дитини
5. Гістологія	Знання гістологічної будови дихальних шляхів

3. Організація змісту навчального матеріалу

Дихальна система дитини має ряд морфологічних і функціональних особливостей, без урахування яких не можна правильно оцінити результати дослідження і поставити клінічний діагноз.

Анатомічні особливості системи дихання у дітей: а) відсутність придаткових пазух носа: б) вузькість просвіту і м’якість хрящів гортані, трахеї, бронхів: г) горизонтальне розташування ребер; г) недостатній розвиток еластичної тканини: д) багата васкуляризація пухкого підслизового шару та інтерстиція де мало еластичної та сполученої тканини; е) слизова тонка, суха з недорозвиненими залозами.

Фізіологічні особливості системи дихання у дітей: а) недостатній регулювальний вплив дихального центру й кіркової речовини великого мозку; б) низькі дренажна і захисна функції бронхіального дерева; в). схильність слизових оболонок і підслизового шару до набрякання і гіперсекреції; г) часте виникнення ателектазів; д) швидкий розвиток дихальних розладів і недостатності; е) часте дихання; ж) мала екскурсія грудної клітки, черевний тип дихання; з) пуерильне дихання до 7 років.

Газообмін у дітей більш інтенсивний завдяки багатій васкуляризації легень, великій швидкості кровообігу, високим дифузійним можливостям.

Методика дослідження органів дихання в дітей

Під час дослідження органів дихання в дитини треба звернути особ­ливу увагу на такі моменти:

1. Збираючи анамнез — на початок захворювання, появу перших патологічних симптомів, їх розвиток та послідовність (нежить, задиш­ка, кашель, виділення мокротиння, загальна слабкість, біль у горлі та в грудній клітці, підвищення температури тіла, млявість, знижен­ня апетиту, головний біль та ін.), провести деталізацію скарг, оціни­ти анамнез захворювання та життя.

2. Під час огляду — оцінити положення хворої дитини, стан шкіри та зіва, наявність ціанозу, форму грудної клітки (діжкоподібна, спло­щення однієї половини, згладженість міжребрових проміжків тощо), дихання (тип, частоту, ритм, глибину, характер), наявність і характер задишки (інспіраторна, експіраторна, змішана), голос (осиплий, хриплий, гуг­нявий, афонія), кашель (характер, його частота, глибина, ритм, у який час доби переважає та ін.).

3. Під час пальпації — на болючість при її проведенні, характер голосового тремтіння, деформації грудної клітки, симетричність тов­щини шкірної складки, набряк і вибухання міжребрових проміжків, наявність шуму тертя плеври.

4. Під час перкусії — на характер легеневого звуку та його зміни (вкорочення, притуплення, абсолютна тупість, тимпаніт, коробковий), наявність патологічних симптомів (Кораньї, чаші Філософова, Аркавіна, Маслова, лінії Елліса—Дамуазо—Соколова, трикутників Гарлянда, Грокко—Раухфуса), зміни меж легень.

5. Під час аускультації — на вид дихання (везикулярне, пуерильне, бронхіальне), появу патологічних типів дихання (жорстке, ослаблене, бронхіальне, амфоричне, сакадоване), на наявність і характер додаткових патологічних шумів (хрипи, крепітація, шум тертя плев­ри), визначення особливостей бронхофонії.

Студенти повинні бути зосередитися на особливостях дослідження органів дихання у дітей а) підрахунок дихальних рухів через фонендоскоп за дихальними шумами, під час сну (за 1 хв.); б) застосування „тихої” безпосередньої перкусії; в) аускультація дитячим фонендоскопом.

Для повної оцінки дихальної системи потрібно використовувати додаткові методи дослідження: лабораторні (загальний, біохімічні, імунологічні аналізи крові, у тому числі, дослідження газового складу крові, дослідження виділень з носа та зіва, мокротиння, плевральної рідини, біоптатів), інструментальні (рентгенографія органів грудної порожнини, комп’юторна магніто-резонансна томографія, термографія, бронхоскопія, бронхографія, радіоізотопне сканування), функціональні (спірографія, пневмотахометрія, реопульмонографія та ін..), а також, методи алергодіагностики.

Газовий склад крові дітей (старше 4 тижнів) у нормі

Вимірюваний показник	Значення показника
рСО2 (артеріальної)	37-47 мм рт.ст.
рО2 (артеріальної)	80-108 мм рт.ст.
рН	7,35-7,45
НСО2(стандартний бікарбонат)	21-27 ммоль/л
Зміщення основ	-3,5 + 2,5

Необхідно вміти діагностувати найчастіші синдроми ураження дихальної системи у дітей, особливо раннього віку: а) обструктивний; б) синдром”крупу”; в) респіраторний дистрес-синдром новонароджених; г) синдром дихальної недостатності а також захворювання г) ГРВІ; д) бронхіт, бронхіолі, пневмонії, плеврит; е) бронхіальну астму; ж) природжений стридор.