Тема 4.Комунікації в менеджменті.

4.1. Комунікації і комунікаційний процес на підприємстві,елементи процесу обміну інформацією.

Комуніка́ція- це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.

У процедурі спілкування виділяють такі етапи:

-Потреба у спілкуванні (необхідно повідомити або дізнатися інформацію, вплинути на співрозмовника тощо) — спонукає людину вступити в контакт з іншими людьми.

-Орієнтування з метою спілкування, в ситуації спілкування.

-Орієнтування в особистості співрозмовника.

-Планування змісту свого спілкування — людина уявляє собі (звичайно несвідомо), що саме скаже.

-Несвідомо (іноді свідомо) людина вибирає конкретні кошти, фрази, якими буде користуватися, вирішує як говорити, як себе вести.

-Встановлення контакту

-Обмін думками, ідеями, фактами

-Сприйняття і оцінка відповідної реакції співрозмовника, контроль ефективності спілкування на основі встановлення зворотного зв'язку.

-Коригування напряму, стилю, методів спілкування і способів їх взаємодії.

-Комунікаційний процес - процес обміну інформацією з метою розв"язання конкретної проблеми.

-Стадії процесу - це дії відправника, спрямовані на складання повідомлення, вибір і використання каналів для його передавання таким чином, щоб одержувач зрозумів і оцінив вихідну ідею.

До елементів належать: відправник, одержувач, повідомлення, канал, шум.

4.2. Типи комунікацій.Формальні та неформальні канали.Письмові та усні комунікацій.

Формальна комунікація – існує для передачі повідомлень, які є в організації офіційними, тобто вони формуються у відповідно до ієрархії влади в організації. Найчастіше вони передаються за вертикальними каналами і в письмовій формі. Неформальна комунікація виникає, коли у працівника з’являється потреба в спілкуванні з таким індивідом, з яким у нього немає формальних каналів комунікації, тобто це ті комунікації, які не санкціоновані менеджментом.

Неформальні комунікації переслідують дві цілі: вони дають змогу робітникам організації задовольнити потреби у соціальній взаємодії; вони можуть покращити діяльність організації при створенні альтернативних каналів обміну інформацією (які, як правило, є найбільш ефективними). Неформальні комунікації є підтримуючою системою для формальних комунікацій.

Сьогодні поширені такі типи комунікацій у організаціях:

- міжособові комунікації;

- комунікації в системах зв´язку та командах;

- комунікації в організаціях;

- електронні засоби комунікацій.

Окрім того, комунікації можуть бути усними та письмовими.

Усні комунікації відбуваються під час розмови віч-на-віч, групових дискусій, телефонних розмов тощо, за яких розмовну мову використовують для передавання змісту. Перевага усних комунікацій полягає в тому, що вони забезпечують негайний зворотній зв´язок і взаємний обмін.

Недоліком усних комунікацій є те, що вони можуть бути недостовірними (неправильно вибрані слова для вираження змісту; якісь перешкоди, що переривають процес; слухач забуває частину або все повідомлення; не вистачає часу на виважені відповіді тощо).

Письмові комунікації — це звіти, записки, листи, записи тощо. Недоліком цих комунікацій є те що вони затримують зворотній зв´язок та взаємообмін, крім того вони складніші за усні й потребують більше часу. Переваги письмових комунікацій полягають у достовірності. Зазвичай їх використовують, коли одній чи обом сторонам потрібні письмові записи про те, що відбувалося.