6.4. Функції контролю.Види контролю на підприємстві.Контроль і аудит

Контроль - це вид управлінської діяльності, який забезпечує ке­рівництву підприємств підтвердження щодо вірності його управ­лінських рішень, а також щодо здійснених ним поточних коректив.

Контроль є обов'язковою функцією менеджменту. Він є заключною стадією управлінського процесу й відіграє роль зв'язуючої ланки між керуючою й керованою системами. Якщо відмежуватись від конкретної сфери контролю, то суть його полягає у спостереженнях за реалізацією планів та програм, використанні одержаної інформації для здійснення коригуючих дій.

Головною функцією контролю є:

1.облік і аналіз інформації про фактичні результати діяльності всіх 2.підрозділів контрольованої системи (організації);

3.порівняння їх із плановими показниками;

4.виявлення відхилень і аналіз їхніх причин;

5.аналіз причинвідхилень (у тому числі,кадрових);

6.корекція, тобто розроблення пропозицій, як усунути виявлені порушення;

7.розроблення заходів щодо досягнення поставленої мети.

Додатковими функціями контролю можемо назвати такі:

1.правоохоронна, тобто притягнення до відповідальностіосіб, що вчинили правопорушення;

2.профілактика, тобто вироблення заходів, щоб не допустити такі порушення у подальшому;

3.інші функції (морально-виховна, стабілізувальна, дисциплінарна тощо).

На практиці використовується багато видів контролю, які за кваліфікаційними ознаками діляться:

-за направленнями впливу (зовнішній і внутрішній);

-за аспектами впливу (управлінський, фінансовий, господарсь-кий, технологічний);

-по виконанню завдань (стратегічний, поточний, оперативний);

Контроль у системі менеджменту

-за суб’єктами контролю (ринку капіталів, колективних і коле-гіальних органів управління, державний і відомчий);

-по вирішенню задач (лінійний, функціональний, операційний);

-за методами контролю (попередній, направляючий, фільтрую-чий, послідуючий);

-за механізмами регулювання і саморегулювання (контроль і самоконтроль).

Тема 7. Методи менеджменту.

7.1. Методи менеджменту,що використовуються на підприємстві.Механізм взаємодії методів управління.

Ме́тоди ме́неджменту — це сукупність способів і прийомів впливу на колектив і окремих працівників з метою виконання завдань і досягнення цілейорганізаціі.

Методидозволяють знизити інтуїтивний характер управління, внести порядок, побудову і функціональну систему управління напідприємстві.

Функції методів менеджменту:

-дослідження проблем функціонування організаціі;

-управління організацією.

Методи поділяються на:

1.економічні;

2.адміністративні;

3.соціально-психологічні;

4.технологічні.

Економічні методи управління — це сукупність засобів та інструментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціонування й розвитку підприємництва. Фактори стимулювання, що лежать в основі економічних методів, діляться на:

зовнішні — реалізаційна ціна на продукцію, ціни на предмети матеріально-технічного постачання, кредити, податки, митні платежі, кошти держави на соціальну інфраструктуру, державнісубсидії, державні премії, іноземні субсидії,тарифиза послуги,штрафи;

внутрішні — аванс, основназарплата, додаткова оплата,премії, привілеї, майновий і земельний пай,дивіденди, внутрішньогосподарські ціни і тарифи, спецодяг тощо.

Суть економічних методів полягає у здійсненні непрямого впливу на виконавців і створенні таких економічних передумов, за яких вибір напряму своєї діяльності здійснює саме підприємство, його господарські підрозділи і окремі виконавці під впливом економічних стимулів, що діють як перспективи матеріальної вигоди або втрати.

Адміністративні методи — система способів і прийомів організаційно-розпорядчої дії, яку використовують для організації й координації об'єктів управління з метою виконання поставлених завдань.

Ці методи забезпечують чіткий розподіл обов'язків в апараті управління, дотримання правових норм і повноважень у вирішенні питань господарської діяльності, а також застосування заходів примусу і дисциплінарної відповідальності.

Адміністративні методи управління поділяють на організаційні (впливають на структуру управління) та оперативно-розпорядчі (впливають на процес управління).

Організаційні методи управління застосовуються в період створення нових організацій (підприємств), а також під час їхньої реорганізації. Це організаційне регламентування, нормування і організаційно-методичне інструктування.

Оперативно-розпорядчі методи управління застосовуються за умови, коли вже визначені права і обов'язки структурних підрозділів і працівників. Націлені на деталізацію плану, оперативну ліквідацію відхилень від нього, регулювання виробничого процесу і господарської діяльності, забезпечення чітких дій апарату управління і злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства. Забезпечують організованість та високу дисципліну, координацію трудових зусиль працівників шляхом прямого спонукання їх до дій, а також контроль за роботою підприємства та окремих працівників.

Сутність соціально-психологічних методів зводиться до способів впливу на особистість та колективи з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності і творчій активності, а також на соціальні й психологічні інтереси фірм та їхній персонал (роль і статус особистості, групи, фірми, психологічний клімат, етика поведінки, спілкування та ін.). При цьому використовуються знання загальної і соціальної психології.

Соціально-психологічні методи менеджменту поділяються на соціальні та психологічні.

Механізм використання соціальних методів включає: соціальні дослідження або виявлення проблем і напрямів впливу; соціальне планування або розробку конкретних способів впливу на людей; соціальне регулювання або розв'язання виявлених проблем і реалізацію визначених способів впливу на людей.

Психологічні методи використовуються з метою гармонізації взаємовідносин працівників фірм і встановлення найсприятливішого психологічного клімату. До них належать: гуманізація праці психологічне; задоволення професійних інтересів, підвищення творчого змісту праці; розробка мети за психологічними характеристиками і розвиток необхідних психологічних рис; комплектування малих груп за критерієм психологічної сумісності працівників; установлення нормальних взаємовідносин між керівниками і підлеглими.