2.2 Кадровий потенціал організації

Сутність виробничого потенціалу. Потенціал — це наявні засоби, запаси та джерела, що можуть бути використані для досягнення певної мети, розв’язання певного завдання, а також можливості окремої особи, суспільства та держави в певній галузі.

Потенціал (від латинського potentia — можливість, потужність) — корисна властивість, що виявляється тоді, коли об’єкт, потенціал якого є предметом досліджень (держава, галузь, підприємство, особа тощо), здійснює певну діяльність, спрямовану на досягнення встановлених цілей.

Виробничий потенціал підприємства являє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства. А тому можна стверджувати, що йому притаманні всі риси, властиві будь-якій системі: цілісність, цілеспрямованість; складність; взаємозамінність, альтернативність його елементів; взаємозв’язок, взаємодія елементів виробничого потенціалу; самовідтворюваність; інноваційна сприйнятливість; гнучкість; соціально-економічні наслідки використання; історичні умови та особливості формування й використання; фізичне та моральне старіння.

Оцінка виробничого потенціалу. Для визначення розміру виробничого потенціалу в різних концепціях використовують різні підходи.

Сформовано три основних підходи до визначення виробничого потенціалу: ресурсний (або обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно-орієнтований).

2.3 Зовнішнє середовище.Середовище прямого і непрямого впливу.

Зовнішнє середовище організації − це сукупність зовнішніх чинників, що впливають на неї, та які вона повинна враховувати у своїй діяльності. Організація взаємодіє з середовищем для отримання ресурсів в обмін на продукти власної діяльності.

Зовнішнє середовище надає діяльності організації невизначеності, особливо у перспективі. У той же час, невизначеність діяльності організації залежить також від внутрішніх випадків, серед яких необхідно виокремити непередбачуваність поведінки персоналу і менеджерів.

Іноді зовнішнє середовище називають також оточенням організації, яке буває діловим і фоновим.

Ділове оточення– це явища, процеси та інститути середовища, з якими організація безпосередньо взаємодіє і впливає на них (наприклад, постачальники, споживачі, посередники, а також конкуренти).

Фонове оточення− це процеси, що відбуваються у зовнішньому середовищі, на які організація не впливає, а лише пристосовується до них (політика держави, стан ринку та інші, непідвладні організації обставини).

Сукупність чинників зовнішнього середовища поділяють на чинники прямої та непрямої дії. Зовнішнє середовище характеризується рухливістю, взаємопов’язаністю окремих чинників зовнішнього середовища, невизначеністю, складністю, передбачуваністю, темпами змін та ступенем звичності подій. На різні елементи організації ці чинники впливають по-різному.Зовнішнє середовище підприємства поділяється на середовище прямого та опосередковоного впливу.

Середовище прямого впливу, тобто таке, що активно, реально та негайно впливає або може вплинути на діяльність організації, містить у собі такі сили, як конкуренти, покупці та постачальники, органи державного регулювання, власники підприємства і ділові партнери, інвестори, маркетингові посередники, контактні аудиторії, профспілки, масс медіа, аудитори і інші.

 Середовище непрямого впливу складніше, ніж середовище прямого впливу. Керівництво вимушене приймати свої рішення на прогнозах про існування і вплив середовища, аналізуючи неповну інформацію, у спробах визначити можливі наслідки для організації.

Зміни в технологічному зовнішньому середовищі можуть поставити організацію в безнадійно програшне конкурентне становище. Технологічні нововведення впливають на ефективність послуг та нові введення які очікують споживачі від організації. Але не всі організації знаходяться під впливом швидкого науково-технчного прогресу. Товариство належить саме

до таких організацій, до мети діяльності даної організації входить впровадження нової техніки і передового досвіду, щодо розповсюдження послуг мережі Internet, складних робіт, операцій по розрахунках з споживачами та підприємствами.

Керівництво також повинно вміти оцінювати як вплинуть на структуру організації та ії діяльність загальні зміни стану економіки. Стан економіки впливає на вартість всіх вхідних ресурсів і здатність споживачів купувати певні товари та послуги. Зараз Україна переживає економічний спад, а отже зниження купівельної спроможності споживачів.