12 Особл рабської експлуатації

Східне рабство виникло в IV тис. до н.е. в Стародавньому Єгипті. Вигіднестратегічне та географічне положення сприяло його політичному таекономічному розвитку. Зокрема, швидко розвивалося землеробство нависокоурожайних поливних землях долини Нілу. Другою важливою галуззюгосподарства було тваринництво, яке відтіснило мисливство.Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на півдніземлеробство, то між цими областями виникла жвава торгівля.Найбільшими рабовласниками булифараони, які привозили полонених із завойованих країн. Однак головноюпродуктивною силою були селяни, члени громад. Рабів їхні власникивикористовували як слуг, хоча великої різниці між селянами-общинникамита рабами не було. Перші могли потрапити в боргове рабство, другимдозволяли мати сім’ї.До району східного рабства належало також Межиріччя (Месопотамія).Місцеві жителі, що здавна займалися хліборобством, збирали високіврожії. Зростання сільськогосподарського виробництва стимулювалорозвиток ремесел та торгівлі. Основне населення – селяни, які, втратившивласність на землю, працювали за частку врожаю на храмові господарства.Найрозвиненішими державами Межиріччя в IV – III тис. до н.е. були Шумер,Ур, Ніппур, Урук та ін.У III тис. до н.е. рабів у Шумері було небагато, їхній статус –патріархальне рабство, тобто вони мали право заводити сім’ї і навітьвикупити себе з неволі. У кінці III тис. до н.е. в Месопотаміїутворилося могутнє централізоване Вавилонське царство. Найбільшогорозквіту воно досягло за царя Хамурапі (1792 – 1750 рр. до н.е.). Яксвідчить його кодекс, у той час існувало рабство, що трималося на війнахі боргах. Однак переважну частку сільськогосподарської продукціївиробляли вільні селянські общини.Економіка східного рабства характерна і для стародавніх Індії та Китаю.Вже в IV тис. до н.е. в долині Інду зародилося зрошуване землеробство,розвивалося тваринництво. Виникли ремісничі міста, торгівля. З’явилисякупці-професіонали, в тому числі лихварі. Грошовий обіг бувнерозвинений, та й справжні монети з’явилися лише у V ст. до н.е.Рабство мало патріархальний характер, сільська община зберігала панівнестановище в економіці країни.Особливості східного рабства можна узагальнити так: Воно не володіло суспільним виробництвом. Головна сфера економічногожиття – сільське господарство – залишилось поза рабовласницькимвиробництвом. Лише частково праця рабів використовувалася для обробіткугрунту, особливо в системі царського і храмового господарства. Раби належали в основному державі. Головними джерелами рабства буливійни, піратство, боргове рабство.? Використання рабської праці було однобоким і непродуктивним. Рабіввикористовували для обслуговування рабовласників, вони брали участь убудівництві пірамід, каналів тощо. Східне рабство не було класичним, у ньому перепліталися громадські тарабовласницькі елементи.

Отже, в економічному відношенні античне суспільство було більшрозвиненим. Якщо у країнах Стародавнього Сходу раби займались переважнотяжкою непродуктивною працею, то у античних країнах праця рабівзастосовувалася у матеріальному виробництві в усіх сферах господарства.Матеріальна культура стародавніх цивілізацій грунтувалася на сільськомугосподарстві, ремеслах з галузевою структурою. Техніка праці буларучною. Високого рівня розвитку досягли будівельна справа, архітектура.У країнах Стародавнього Сходу основним джерелом рабства були війни та піратство.