17Культура індії

У Стародавній Індії існувала велика кількість релігій, що активно взаємодіяли між собою. Поступово на ранніх етапах розвитку виділилися найголовніші: брахманізм, індуїзм та джайнізм, а пізніше - буддизм та іслам.Вивчення культури Індії стародавніх часів корисне й цікаве ще й тому, що багато її елементів набули розвитку у наступні історичні епохи й дожили до наших днів. Уже на ранніх етапах розвитку в долині ріки Інд процвітала міська культура з високим рівнем будівельної техніки й управління комунальним господарством: плануванням кварталів, ретельно продуманою системою водогону й каналізації, технічно оснащеними басейнами та майже сучасними зручностями в житлових будинках.Художня культура давньоіндійського суспільства, як і культура інших стародавніх держав, була тісно пов’язана з традиційними для неї релігійними й філософськими системами. Мистецтво живопису й скульптури досягло такої висоти, що для художників і скульпторів існували спеціальні посібники з розробками прийомів іконографії для різних релігійних традицій. Найбільш значними пам’ятками давньоіндійського релігійного живопису вважаються настінні розписи печерного монастиря Аджанта, що представляють собою різноманітні моменти з життя Будди, міфологічні теми, сцени з повсякденного життя й палацові сюжети. Усі вони прекрасно збереглися завдяки тому, що індійці добре знали секрети стійких фарб та уміли готувати відповідну грунтовку.Архітектурні споруди того часу виготовлялися з дерева, тому більшість з них не дійшли до нашого часу, лише від палацу царя Чендрагупти збереглися окремі фрагменти. Кам’яне будівництво розпочалося тільки у перші віки нової ери.Буддистські храми в Індії нерідко висікалися в скелях. Релігійна архітектура того часу представлена печерними комплексами, храмами й кам’яними ступами – спорудами, в яких зберігалися реліквії Будди. У цей період було зведено грандіозний печерний храм в Карлі, що має 14 метрів у висоту, 14 метрів у ширину і близько 38 метрів у довжину. Вартий уваги й храмовий комплекс у місті Еллорі, що будувався декілька віків. Шедеврами індійської архітектури є також індуїстський храм та буддистська ступа у місті Санчі.Таким чином, задовго до приходу аріїв, на території Індостану виникла й процвітала унікальна культура, що стала прототипом пізніших культур.У змішаній індійській культурі велику роль відіграла також міфологія, яка стала синтезом арійських дравідійських мунда та інших фантастичних елементів. Арійські племена гіпотетично вважаються пращурами українців, що принесли в Індію свою мову — санскрит (у перекладі — упорядкована, доведена до досконалості).

18 Реформи дарія 1

Повстання народних мас 522 — 521 р. до н.е. показали неміцність Перської держави. З огляду на їхні уроки, Дарій I здійснив важливі адміністративно-фінансові реформи, які дозволили створити стійку систему державного керування й контролю над завойованими країнами, упорядкували збір податей і збільшили контингенти військ. У результаті проведення цих реформ у життя була створена, по суті, нова адміністративна система, надалі до кінця панування перських царів не перетерпіла істотних змін.Близько 519 р. до н.е. були початі реорганізація й уніфікація системи керування провінціями. Дарій I розділив державу на административно-податні округу, які називалися сатрапіями. Як правило, сатрапії по своїх розмірах перевершували провінції більше ранніх імперій (наприклад, Ассирії), у ряді випадків їхньої границі збігалися зі старими державними кордонами країн, що входили до складу Перської держави (наприклад, Єгипет).На чолі нових адміністративних округів стояли сатрапи (букв, «хоронителі царства»). Посада сатрапа існувала з початку виникнення Перської держави, але при Кирі, Камбизе й у перші роки царювання Дарія I намісниками в багатьох країнах були місцеві правителі, як це було ще в Ассірійській і Мидийской імперіях. Реформи ж Дарія повинні були зосередити керівні посади в руках персів.При Дарій сатрапи стали тільки цивільними намісниками й очолювали адміністрацію своєї області, здійснювали судову владу, стежили за господарським життям країни й надходженням податей, забезпечували безпека в межах границь своєї сатрапії, контролювали місцевих чиновників і мали право чеканити срібну монету. У мирний час у розпорядженні сатрапів перебувала лише невелика особиста охорона. Армією керували воєначальники, незалежні від сатрапів.Однак при спадкоємцях Дарія I розмежування військових і цивільних функцій не дотримувалися строго: деякі сатрапи залежали від воєначальників, інші здійснювали й військову владу, що стало звичайним явищем в IV в. до н.е. Починаючи із другої чверті V в. до н.е. іноді дві або кілька сатрапій перебували під владою одного правителя. Тривалість служби сатрапа не була обмежена яким-небудь певним строком. Титул сатрапа носили не тільки намісники більших адміністративних округів, але й начальники більше дрібних областей, що входили до складу тих або інших сатрапій.У зв'язку зі здійсненням нових реформ у столиці Перської держави — Сузах — був створений великий центральний апарат на чолі із царською канцелярією. У Вавилоні, Екбатанах, Мемфісі й інших містах були великі державні канцелярії з більшим штатом переписувачів, зайнятих перепискою офіційної кореспонденції.Перси займали в державному апарату особливе положення, у їхніх руках були зосереджені найважливіші військові й цивільні посади не тільки в самій Персії, але й в інших країнах. Після реформ Дарія перси з'явилися навіть у провінційних установах скорених країн як суддів.У царювання Дарія I велася інтенсивна робота з кодифікації законів скорених країн і народів (наприклад, Єгипту), а також вивчалися древні закони, особливо звід Хаммурапи. Діючі в різних країнах закони були наведені до однаковості, а в необхідних випадках змінені.Близько 519 р. до н.е. Дарій I увів нову систему державних податей. Всі сатрапії зобов'язані були платити строго зафіксовані для них грошові податі, установлені з урахуванням оброблюваної землі й ступеня її родючості.Хоча система подарунків збереглася, останні аж ніяк не носили добровільного характеру. Розмір подарунків був установлений, але на відміну від податей вони сплачувалися натурою. Подарунки доставлялися тільки народами, що жили на границях імперії (колхи, ефіопи, араби й т.д.).Суми податей, установлені при Дарій I, залишалися незмінними до кінця існування Перської держави, незважаючи на значні економічні зміни в підвладних персам країнах. На положенні платників податків негативно позначалося й те, що для сплати грошових податей доводилося позичати гроші в лихварів під заставу нерухомого майна або членів родини. Документи з Вавилонии показують, що багато жителів цієї сатрапії закладали свої поля й сади, щоб дістати срібло для сплати податі.У царювання Дарія I Перська держава досягла розквіту. Усталивши свою владу й завершивши реформи, він приступився до розширення володінь. Близько 517 р. до н.е. перси скорили північно-західну частину Індії. Одночасно тривали завоювання в басейні. Егейського моря, де на острові Самоз існувала досить велика держава. Воно було скорено персами в 517 р. до н.е. У наступному році Дарій I зібрав великий флот і направився до берегів Чорного моря. Різні племена й грецькі міста, розташовані в південного узбережжя Чорного моря, підкорилися персам, не зробивши опору. Потім перська армія направилася в похід проти скіфів, які жили до півночі від Чорного моря. Скіфи не зважилися вступити у відкриту боротьбу з величезним військом Дарія й удалися до тактики випаленої землі. Вони відступали, женучи із собою худоба, знищуючи траву й засипаючи джерела води землею. При цьому скіфські кінноти постійно нападала на окремі загони перської піхоти й винищувала їх. Довге переслідування скіфів у глибині їхньої території виснажило армію Дарія, і він вирішив відступитисяСкіфський похід Дарія відбувся близько 514 р. до н.е. На той час границі Перської держави простиралися від Інду н, а сході до Егейського моря на заході, від Вірменії на півночі до Першого нільського порога на півдні