45 Джерела з іст індії

Канонічним духовним джерелом Стародавньої Індії є "Веди" (із їх назвою споріднено наше слово "відати", "знати"), записані на листях пальми приблизно за 1.5 тис. років до Р. X. До "Вед" входять міфи, розповіді про предків. богів, гімни, заклинання і т. ін. Сюди входять також і певні тлумачення давніх світоглядних уявлень. З філософського погляду найцікавішими є тексти під назвою "Упанішади" (від слова "сидіти поруч"; мається на увазі - поруч з учителем, тобто це тексти-пояснення таємних знань, що містяться в основних текстах "Вед" - сам хітах).Таким чином, вже у найдавніших духовних джерелах Стародавньої Індії йдеться про фундаментальні моральні ідеї, про певне осмислення становища людини у світі, про різні шляхи звільнення від кармінних законів долі, найкращим з яких є шлях дійового самовдосконалення. В цілому тут роздуми про людину превалюють над роздумами про зовнішній світ, а людське "Я" стає ключем до пояснення природи. Виникненню філософських шкіл Стародавньої Індії передували впливові духовні рухи, які містили певні філософсько-світоглядні ідеї і були спрямовані на одне: на звільнення людини від нескінченних перевтілень-блукань душі і досягнення нею стану "мокші"—повного блаженства. До таких рухів належали джайнізм, йога та буддизм.Справжнім розквітом давньоіндської цивілізації стала поява "Рігведи" - великого зібрання релігійних гімнів, магічних заклинань та ритуальних приписів, створеного жерцями арійських племен. Сакральні Веди (від санскритського "веди" - священні знання) - найдавніше святе письмо у світі. "Рігведа" стала теоретичною підвалиною формування оригінальної духовно-світоглядної системи брахманізму. Найдавніша серед величезної за обсягом літератури, що у сукупності складає Веди, вона як збірка священних книг ведичної релігії згодом дісталась у спадщину індуїзму - ідейній основі індійської культури.

46 Чандрагупта і ашока

У 327 р. до н.е. війська Олександра Македонського за-воювали значну частину території Індії. Визвольна боротьба, що незабаром розпочалася, завершилась утворенням у Північній Індії великої держави на чолі з Чандрагуптою. У роки правління сина Чандрагупти Біндусара (297 – 272 рр. до н.е.) до складу індійської держави було включено частину Афгані-стану і Белуджистану.Найбільшого розквіту індійська держава досягла у роки правління сина Біндусара Ашоки (272 – 232 рр. до н.е.). Було об’єднано в єдину державу майже всі землі Індії. Після смерті Ашоки почався занепад його імперії, яка з часом розпалася на самостійні держави.

Чандрагупта I— цар Індії (царював з 320 по 330 рік н. е.), засновник імператорської династії Гуптів.Чандраґупта I був онуком Шрі Гупти, першим відомим правителем лінії Гуптів. Про дитинство та юність Чандрагупти відомості відсутні. Спочатку він був місцевим правителем в царстві Магадха (частина сучасного штату Біхар), а потім збільшив свою владу і території, одружившись, близько 308, з принцесою Кумарадеві.Чандрагупта I перший з Гуптів носив титул махараджадхіраджі («царя великих царів»). Випущені ним золоті монети на одній стороні мають зображення самого Чандрагупти і його дружини Кумарадеві, а на іншій — богині, що сидить на левові і напис.Під кінець царювання Чандрагупти територія держави, ймовірно, розширилась на захід до сучасного міста Аллахабад і включала Айодх'ю і південній Біхар. Про це повідомляється в Пуранах-групі текстів.Чандрагу?пта II (правив близько 380–415 роках) — один з наймогутніших правителів в історії Індії, син Самудрагупти і онук Чандрагупти I. При ньому держава Гуптів досягла максимуму своєї території. В історію увійшов з прізвиськом «Вікрамадітья», що означає «син доблесті».[1]. На згадку про нього в Матхурі була споруджена знаменита колона з чистого заліза без домішок. Під час правління Чандрагупти ІІ імперія досягла свого апогею, розквітало мистецтво, архітектура, скульптура.Про Чандрагупту II залишилось мало особистих даних, найдетальніше мова про нього йде у фольклорі і оповідній літературі народів Індії, де він носить ім'я Вікрамадітья, що означає «Сонце доблесті», а також імена Вішамашіла, Трівікрамасена. Тут він зображується як легендарний цар, що уособлював ідеального правителя, втілення мудрості, справедливості, доблесті.За переказами, Чандрагупта не мав наслідувати престол і ріс в тіні кволого старшого брата Рамагупти.