60 Народ палестини проти ассирії

З кінця 609 по серпень 607 року до н. е.вавилонська армія під командуванням Набопаласара і Навуходоносара, виконуючи свій союзницький обов'язок, допомагала мідянам громити колишнього ассірійського союзника — царствоУрарту. І тільки в жовтні 607 року до н. е..Набопаласар повів вавилонську армію на єгиптян. Почалася запекла боротьба за переправу через Євфрат, що тривала до весни 605 року до н. е. Перше передмостові укріплення, створене вавилонянами в грудні 607 року до н. е. у міста Кімуху на Ефраті, влітку 606 року до н. е. після важких боїв було ліквідовано єгиптянами, але восени того ж року вавілоняни створила другий плацдарм в районі міст Шунадірі, Еламму і Духамму. Всі спроби єгиптян скинути в річку на цей раз зазнали невдачі.Похід царевича Навуходоносора[ред. • ред. код]Навесні 605 року до н. е. вавилонська армія виступила в похід. Старий і хворий Набопаласар не міг особисто очолити її і доручив командування синові царевичуНавуходоносору. Нехо теж вирушив доЄвфрат у, з головними силами своєї армії, в складі якої поряд з єгиптянами і лівійцями були нубійці, лідійські лучники і грецькі найманці. Вирішальна битва відбулася під Каркемиш ем наприкінці травня 605 року до н. е. вавилоняни, форсувавши Євфрат південніше Каркемиш, атакували єгипетський табір під міськими стінами. Єгиптяни не витримали натиску і вавилоняни, на плечах відступаючих єгиптян, увірвалися в місто. На вулицях міста розгорілися кровопролитні сутички, до того ж у місті почалися пожежі, що змусили єгиптян покинути місто і знову вийти в поле, де вавілоняни довершили їх розгром. Залишки єгипетської армії в паніці втекли до Хамата. Тут переможці наздогнали їх і перебили. Втрати єгиптян склали десятки тисяч людей. Дрібні держави Сирії, Фінікії і Палестини не чинили опору Навуходоносора і поспішили принести йому данину. Від повної поразки Нехо врятувала смерть Набопаласара (15 серпня 605 року до н. е.) І від'їзд, у зв'язку з цим, Навуходоносора до Вавилону.

61 Вавилон при навуходоносорі 2

При Навуходоносорі Вавілонія перетворилася на процвітаючу країну. Це було часом повного відродження, економічного розквіту і культурного розвитку. Навуходоносор знаходився вже в набагато кращих умовах, ніж його батько. Він отримував данину, яка раніше йшла в Ніневію, а тому не мав недостачі в робочих руках і не повинен був боротися за незалежність. Його війни тільки збільшували його матеріальні засоби і доставляли вервечки полонених - дармових працівників. Тому він залишив Вавилон абсолютно оновленим, і сучасні археологічні розкопки виявляють майже виключно його сліди.Стіни Вавилона. Ворота Іштар. РеконструкціяЦар звів новий палац на місці тимчасового, побудованого Набопаласаром. «Крім оновлення міст, храмів богів і богинь, поклав я руки, щоб вибудувати палац для житла мого величності у Вавилоні», - свідчить напис у Ваді Бріссо. Він збудував його з такого матеріалу, що, незважаючи на постійні руйнування і розкрадання для будівель сучасного міста Хіллі, велика частина фундаменту вціліла досі. Платформа була піднята на три метри над грунтовою водою, а стіна, навколишня весь комплекс приміщень, була в кілька метрів завтовшки, і була облицьована емальованими цеглинами з строкатими орнаментами. Не задовольняючись цим палацом, що займав простір більше чотирьох десятин, цар забудував ще прилеглий з півночі ділянка такої ж величини, вживши на це, за запевненням його написів і Бероеса, всього п'ятнадцять днів. Тронна зала мала стіни, прикрашені кольоровою емаллю - пальметтми і зображеннями колон.Висячі сади Семіраміди. Реконструкція початку XX століттяНа самій півночі Вавилона Навуходоносор побудував на високій платформі дачний палац. Також їм були споруджений знаменитий висячий парк (т. зв. «Висячі сади Семіраміди» - одне з 7 чудес світу). Бероес говорить про нього: «Він влаштував кам'яні підвищення, надавши їм вигляду гір, і засадив всякого роду деревами, влаштувавши таким чином так званий висячий парк, тому що його дружина, вихована в мідійських землях, сумувала за рідною природою ».Не менш грандіозні були роботи для зміцнення Вавилона. Крім ограждавших древнє місто Імгур-Бела і Німітті-Бела не було стін для захисту частин міста, які виникли поза їх. Навуходоносор побудував стіну на схід від міста в прямому напрямі з півночі на південь. Але місто росло при ньому занадто швидко; довелося відступити ще далі на схід і укласти місто в потрійну стіну, що йшла під кутом від Євфрат а на північ, від дачного палацу до Євфрату, проти Борсіппського каналу. Стіни були збудовані з цегли з асфальтом і були «височиною з гору»; уздовж її по той бік був викопаний рів зі схилами, обкладений цеглою з асфальтом. «Щоб лайлива буря не вибухнула над Імгур-Білому, стіною Вавилона, - каже цар - я повелів захистити Вавилон зі сходу в відстані чотири тисяч ліктів великий стіною ...» Загальна товщина всіх трьох стін, з засипаним землею проміжком, доходила до 30 метрів. Довжина північно-східної сторони - близько чотирьох тисяч ліктів (близько 2 км); приблизно через кожні сорок чотири лікті (18 - 19 м) була вежа.Далі, написи в Ваді Бріссо і Ксенофонт говорять ще про спорудження так званої Мідійської стіни. Від берега Євфрата у Вавилона до Кіша, а потім від Сіппара до Опіса, тобто від Євфрата до Тигра, були насипані вали, обкладені цеглою з асфальтом. Метою цієї роботи було, за словами Навуходоносора, «на відстані двадцяти подвійних годин від міста зібрати води, подібні водам моря, навколо міста», тобто в разі ворожого нашестя затопити всю навколишню місцевість, серед якої вавилонська область могла б видаватися , подібно острову. Влаштовані ним споруди мали на меті зробити Вавилон недоступним або, принаймні, на час затримати вороже військо.Вавилон став центром міжнародної торгівлі. Велося дорожнє будівництво, багато уваги приділялося штучного зрошення. Зокрема, близько Сиппара був створений великий басейн, звідки йшло багато каналів, за допомогою яких регулювалося розподіл води під час посухи. У Вавилоні велося інтенсивне будівництво. Навуходоносор добудував вавілонський зіккурат Етеменанкі, довівши його висоту до 90 м, перебудував Есагілу і надав їй небувалу пишність, а також побудував новий палац. Але в той же час низка великих міст управлявся радою старійшин на чолі з жерцем. Клинописні джерела малюють картину повної залежності Навуходоносора від жрецької корпорації. Навуходоносор II помер в ніч на 7 жовтня 562 року до н. е., після 43 років правління.