8 Загальне і особливе

Довгий час культура, як й історія в цілому, країн Стародавнього Сходу не вивчалися. Стародавні мови (китайська, індійська, єгипетська і хетські ієрогліфи), клинопис Двуріччя (Месопотамії) були забуті. Основним джерелом повідомлень про культуру Стародавнього Сходу була Біблія та твори стародавніх вчених.

Перші спроби наукових досліджень питань Стародавнього Сходу зробили відомий французький філософ Б.Спіноза та французький лікар Ж.Астрюк (XVIII ст.).У XVIII ст. були перекладені на англійську мову староіндійські закони ману. В 1799 році, під час експедиції в Єгипет Наполеона Бонапарта, було знайдено багато пам'ятників мистецтва та писемності цієї країни, в тому числі відомий Розеттський камінь. В 1802 р. німецький філолог Г.Гротефенд знайшов ключ до читання персидського клинопису. В 1822 році французький вчений Ж.Шампольйон розшифрував єгипетську ієрогліфіку. В цей же період англійський вчений Т.Роулінсон завершив розшифрування персидського клинопису. Він же, в середині XIX ст., розшифрував і вавілонський клинопис. В 1915 році чеський вчений Б.Грозний інтерпретував хетські клинописні тексти.

У XX ст. було зроблено багато археографічних відкриттів (розкопки Іра і Марі, у Дворіччі, гробниці Тутанхамона в Єгипті, Мохенджо в Індії та ін.).

Після отримання країнами Азії і Африки незалежності вивчення історії Стародавнього Сходу перестає бути монополією європейської науки.

Державні утворення Стародавнього Сходу зародилися, переважно, недалеко річок. Між двома великими ріками (Євфрат і Тигр) виникла Месопотамія, що являла собою тип сільськогосподарської цивілізації, заснованої на іригації. Близько 3 тис. до н.е. тут виникли перші міста держави, якими керували царі. За правління царя Саргона (2316-2261 рр. до н.е.) всі міста-держави Дворіччя були об’єднані і виникла держава з центром в Аркаді. В кінці VII ст. до н.е. на її базі виникло ново вавілонське царство. В 539 р. до н.е. Вавілонія стала сатрапією Персії.

У долині річки Ніл виникла держава Єгипет, яка експлуатувала рабів та широкі верстви вільного населення. Раннє піднесення Єгипту, як держави мало відповідні передумови. Найважливіша з них – висока родючість грунтів Нільської долини, легкість обробітку і можливість щорічного зрошення. У VII ст. до н.е. Єгипет захопили ефіопи, у VI ст. до н.е. – Єгипет став персидською колонією. В 334 р. до н.е. греко-македонське військо на чолі з Олександром Македонським вступило у Малу Азію і за три роки підкорило Персидське царство.

Перші державоутворення на території Індії існували уже в III тис. до н.е.

Це – Хараппа (нині у Західному Пакистані), та Мохенджо-Даро біля ріки Інд. Культура цих державоутворень створювалась на базі місцевих традицій. Вони підтримували тісні контакти з культурним життям Центральної та Середньої Азії, областями півдня Індії. Високого рівня розвитку досягли ремесла, образотворче мистецтво (пам'ятки його і сьогодні зачаровують людей своєю вишуканістю), з'явилася писемність, яка і нині ще не розшифрована.

У II тис. до. н.е. до Індії прийшли племена індоаріїв, жреці яких створили велике зібрання гімнів ("Рігведу"), яке і сьогодні вшановується як святе писання серед численних текстів індуізму. Коли створювалися гімни, арії досягли вже передодня цивілізації. Їх військова техніка знаходилася на значно вищому рівні розвитку, ніж у народів Близького Сходу. Школи жерців розвинули племінний ритуал до рівня розвинутого мистецтва, поетична творчість набула складної форми і підпорядковувалась суворим канонам. До наших днів збереглися чотири стани – жерців (брахмани), воїнів (кшатрії), землеробів (вайшві), слуг (шудри). Племенами управляли вожді, які носили титул "раджа". Арії розглядали вождя як військового царя, його не вважали релігійною особою, він не виконував релігійних функцій. В середині 1 тис. до н. е. в Індії було створено імперію Мауріїв. Вона мала високорозвинену систему державної адміністрації, досконалу організацію секретної служби. Розквіту держава Мауріїв досягла за царя Ашоки (середина II тис. до н. е.).

Отже, розташування країн Стародавнього Сходу переважно в долинах великих рік, теплий клімат, родючість ґрунтів, розвиток іригаційної системи сприяли розвиткові матеріальної та духовної культури. Високого рівня розвитку досягли ремесла, образотворче мистецтво, рано виникла писемність, зародилась релігія: християнство, буддизм, іслам, конфуціанство.

В країнах Стародавнього Сходу високого рівня досягай різні види мистецтва, наука, література, правова та побутова культура, міфологія й релігія. Раннє винайдення писемності сприяло розвиткові високохудожньої словесності в усіх її основних літературних жанрах.

Культура країн Стародавнього Сходу досягла значних успіхів у своєму розвиткові в різних галузях, зокрема в будівництві та архітектурі. Основним матеріалом для будівництва будинків служила глина і очерет. В Єгипті навіть палаци фараонів споруджувалися з цегли. Жилі будинки були прямокутними, з двоповерховим плоским дахом. Найбільш великі храми розташовувалися у Фівах з великими колонами, залами і відкритими дворами. При вході розміщалися пілони (башти) і обеліски. До них вели алеї, по боках яких встановлювалися сфінкси.