- •1. Особистість студента
- •1 Психологія особистості студента
- •2.Характеристика стратегій дослідження особистості.
- •3.Стилі педагогічного спілкування
- •3.Психологічний аналіз стилів педагогічного спілкування.
- •4.Формування світогляду і розвиток самосвідомості студента.
- •5.Психологічна структура діяльності студента
- •6. Характеристика сенсорно-перцептивної діяльності студента
- •7. Характер уваги студента
- •8. Пам’ять у навчальній діяльності студента
- •9. Мислення як системоутворююча характеристика навчальної діяльності студента
- •10. Етико-психологічні проблеми спілкування викладачів і студентів
- •11. Етапи психолого-педагогічних досліджень.
- •11. Етапи психолого-педагогічних досліджень
- •12. Індивідуально-типологічні властивості особистості студента
- •13. Загальна характеристика пізнавальної сфери студента
- •14. Вікові та індивідуальні особливості студентської молоді
- •15. Загальна х-стика сучасного студентства: важливі соціальні потреби, інтереси
- •22. Педагогіка співпраці як провідна модель успішного педагогічного спілкування.
- •23.Стилі спілкування
- •24.Техніка педагогічного спілкування на рівні “учитель-учень”, “викладач-студент”. Психологічні бар’єри спілкування
- •25.Комунікативні вміння і навички педагога
- •1. Сутність і особливості національного виховання
- •2.Принципи національного виховання
- •3. Основні виховні завдання вищих навчальних закладів
- •Критерії майстерності педагога
- •Система педагогічних наук
- •Основні категорії педагогіки вищої школи
- •Суть професійної компетентності
- •31. Педагогічна техніка
- •32. Методи навчання у вш
- •33. Срс у системі підготовки у внз
- •34. Система освіти в Україні її принципи
- •35. Основні завдання педагогіки вш
- •36. Основні ідеї національної доктрини розвитку освіти України
- •37. Тенденції розвитку педагогічної науки в умовах трансформації суспільства.
- •38. Освіта в контексті розбудови незалежної України.
- •39. Мета вищої освіти.
- •40. Педагогічний такт
- •41. Основні терміни і поняття кредитно-модульної організації системи навчання.
- •42. Форми організації навчання у вш.
- •43. Нормативно-правова база освіти України
- •44. Об’єкт і предмет педагогіки вищої школи (вш).
- •45. Державна доктрина розвитку освіти України в 21 ст.
- •46. Принципи навчання.
- •47. Структура педагогічної майстерності.
- •48. Навчання як процес управління навчальною діяльністю
- •49.Нетрадиційні методи навчання.
- •50. Принципи і завдання виховання у внз.
- •52. Форми реалізації безперервної освіти за кордоном
- •55. Навчальні технічні засоби і психологопедагогічні проблеми їх використання у вузі
- •56. Методичні питання підготовки дидактичних матеріалів для /засобів різних типів - ?/
- •57. Технічні засоби контролю знань студентів
- •58. Інформаційні тенології навчання.
- •59. Особливості особистої праці викладача внз
- •60. Оптимізація особистої праці викладача внз - ?
3.Стилі педагогічного спілкування
У сукупності із характерними для особистості прийомами і методами організації навчального процесу і спілкування виникає індивідуальний педагогічний стиль. Виділяють авторитарний, ліберальний і демократичний стилі. Для авторитарного стилю характерний усереднений підхід до студентів. Найбільше цінуються фактичні знання матеріалу, причому в тій інтерпретації, в якій він був викладений педагогом. Ставлення до власної думки, неординарних висновків може бути терпимим, проте найкращим для викладача з авторитарним стилем почуте саме те і саме так, як думає і говорить він.
Відносини з аудиторією формально-ділові, інтереси і вподобання педагога не хвилюють. Передача знання займає весь час занять, навіть у вільний час темою для обговорення є здебільшого успішність і пов'язані з нею питання. У ставленні до студентів домінує стереотипність і суб'єктивність. Негативна оцінка діяльності не завжди переноситься на особистість, але іноді сприймається як особистий виклик. І навпаки, гарні знання предмету часто забезпечують позитивне ставлення викладача. Авторитарний стиль складається у результаті різноманітних обставин. На поведінку можуть вплинути особливості характеру, світогляду, сприйняття завдань системи освіти. Певну роль має попередня діяльність (колишні військовослужбовці, наприклад, орієнтуються на певну систему чіткої ієрархії і сприймають студентів як підлеглих, а не партнерів). Авторитарний стиль може бути захисною реакцією у випадку невпевненості у власних особистісних якостях, результатом невміння інакше будувати стосунки з аудиторією. Мабуть, такий стиль педагогічного спілкування має свої переваги: студенти з острахом ставляться до викладача, складають стереотипне уявлення, яке може передаватися поколіннями. Розуміння матеріалу не поліпшиться, але вчити його будуть старанніше. Ліберальний стиль є повною протилежністю. Викладач більш ніж терпимо ставиться до студентів, не просто дозволяє висловлювати і захищати власні думки, а сам іноді потрапляє під їх вплив. У міжособистісному спілкуванні виникає фамільярність, на заняттях бракує дисципліни. Такі стосунки виникають незалежно від вікової різниці. Навпаки, молоді викладачі намагаються більш жорстко поводитися зі студентами, аби аудиторія не ставилася до них, як до ровесників, правила і вимоги яких можна ігнорувати. Лібералізм іноді є наслідком байдужості до педагогічної діяльності, бо простіше привернути увагу і прихильність такими методами, ніж поступово здобувати авторитет тяжкою працею. Частина викладачів по-різному поводиться із різними групами студентів, використовуючи різні стилі. Але ліберальний може бути єдиним можливим, виходячи з особистих якостей педагога. Найбільш складним у використанні є демократичний стиль. Він базується на врахуванні індивідуальних особливостей студентів, розвитку співпраці на партнерській основі. Таке спілкування вимагає, з одного боку, знання психології, уміння їх застосувати і щирої зацікавленості у співпраці. З іншого, не всі студенти адекватно оцінюють таку поведінку викладача, тому досить важко при потребі поставити чіткі правила і вимагати їх дотримання. Для демократичного стилю необхідне вільне володіння предметом, впевненість у власних силах, повага до інших, вміння вислуховувати, терплячість і терпимість. Педагоги-демократи більш об'єктивно оцінюють студентів, прагнуть до максимально справедливого оцінювання, і разом з тим біль вимогливі до себе. Викладачі нерідко паралельно використовують різні стилі спілкування. Наприклад, на лекціях подання матеріалу здійснюється авторитарне, аби з максимальною користю використати час. На практичних заняттях їде обговорення, обмін думками, студенти самостійно роблять висновки. Тому, на наш погляд, оптимальним є той стиль, який дозволяє повною мірою використати сильні і компенсувати слабкі сторони викладача. Студенти зі свого боку також виділяють різні стилі, дещо по-іншому визначаючи їх зміст: 1) „вічні студенти". Це викладачі, які незалежно від віку і досвіду з ентузіазмом ставляться до власної роботи. Вони розуміють потреби і проблеми аудиторії. Поважають інших, часто вдаються до дискусій, ставлять проблемні запитання. Студенти цінують їх за високий рівень інтелекту, вміння не просто передати, а й пояснити матеріал; 2) „ бувалі моряки" вище за все цінують дисципліну і дотримання субординації. На обговорення зважуються рідко, до висновків інших ставляться скептично. При оцінюванні стереотипні і суб'єктивні. Часто стають об'єктами для студентських жартів; 3) випадкові люди, що потрапили до вузу внаслідок певних обставин. Можуть гарно володіти предметом, але спілкування зі студентами їх обтяжує. Студенти перших курсів, оцінюючи діяльність викладачів, на перше місце ставлять саме особистісні якості. Оскільки навчання стає новим етапом їх життя, розуміння і підтримка сприяють більш швидкій адаптації до незвичайних умов. Студенти-старшокурсники вище цінують знання, але і особистість педагога значить не менше.