50. Принципи і завдання виховання у внз.

Принципи виховання – це загальні провідні положення, які визначають мету, зміст, методику та організацію процесу виховання.

Система принципів виховання:

• цілеспрямованість,

• суспільна спрямованість, зв'язок з життям,

• виховання в праці,

• виховання в колективі та через колектив,

• суб’єкт – суб’єктний характер виховних взаємин,

• гуманізм і демократизм у поєднанні з високою вшанобливістю та пошаною до особистості вихованця,

• опора на позитивні якості в колективі та особистості вихованця,

• наступальність, активність, системність і конкретність виховних заходів,

• свідомість, самодіяльність та активність вихованців,

• поєднання комплексного, диференційованого та індивідуального підходів у виховній діяльності,

• єдність, погодженість і спадковість виховних впливів, зусиль і дій школи, сім'ї та громадськості,

• оптимізація виховного процесу.

52. Форми реалізації безперервної освіти за кордоном

За кордоном для реалізації концепції безперервної освіти часто використовують наступні форми:

Екстернат (лат. externus — зовнішній, сторонній). Це особлива форма навчання осіб (екстернів), які мають відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень для здобуття певного рівня вищої освіти шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у вищому навчальному закладі заліків, іспитів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.

Дистанційне (лат. distantis — відстань, проміжок між чимось) навчання . Це форма навчання, за якої спілкування між викладачем і студентом відбувається за допомогою листування, магнітофонних, аудіо- та відеокасет, комп'ютерних мереж (Internet), кабельного та супутникового телебачення. В Україні розроблено і затверджено Концепцію розвитку дистанційного навчання. У вищих навчальних закладах України функціонує 8 великих центрів і лабораторій дистанційного навчання.

55. Навчальні технічні засоби і психологопедагогічні проблеми їх використання у вузі

Необхідними чинниками, що сприяють успішному засвоєнню знань, є технічні засоби навчання (ТЗН). До них належать: дидактична техніка (кінопроектори, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони, комп'ютери), екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін.), фонопосібники (магнітофонні записи, відеозаписи, радіо- і телепередачі).

Інформаційні ТЗН з огляду на те, які органи чуття включені для сприймання навчальної інформації, поділяють на аудійовані (слух) і візуальні (зір). Найзручнішими є аудіовізуальні (слухо-зорові), тобто за яких показ зображення супроводжується текстом, а звуковий ряд — відповідними ілюстраціями.

Ефективнішими та більш доцільними нині є технічні засоби навчання широкого призначення — відеотехнічні і проекційні.

Використання технічних засобів навчання в освітній діяльності передбачає педагогічний та технічний компоненти. Педагогічний компонент охоплює питання, пов'язані зі створенням засобів навчання (кінофільмів, слайдів, кодограм тощо) відповідно до дидактичних вимог навчального процесу, а також із розробленням методики застосування їх, тобто сукупності правил, способів і прийомів, забезпечують досягнення найкращих результатів для сприймання і засвоєння навчального матеріалу.

Умовно виділяють три рівні використання ТЗН: епізодичний (використовуються викладачем від випадку до випадку), систематичний (постійне застосування, що дає змогу розширювати і урізноманітнювати обсяг інформації) і синхронний (передбачає практично безперервне супроводжування викладу матеріалу застосуванням ТЗН протягом всього заняття).

Комплексне використання ТЗН дає змогу чітко виділити структуру матеріалу, який вивчається; створити найкращі умови для мимовільного запам'ятовування; показати зв'язок теорії з практикою; якнайповніше розкрити сутність і закономірність явищ, що вивчаються; демонструвати явища у статиці й динаміці; показувати цілі схеми, креслення, наведення формул, рівнянь та окремі їх частини.