1 Психологія особистості студента

Психологія –наука, яка вивч. індивідуальні особливості особистості. В СССР бурхливий розвиток психології припин.з прийняттям постанови 1937р.(прип.психолог.дослідж.. і визнання її як буржуазної науки).З 1985р. наука була реабілітована, але відстала від світової років на 100у своєму розвитку. Особистість –це системна ознака людини, яку набуває індивід у взаємодії із соц.оточенням. У людини співіснують біолог.і соц. якості, що характеризують її , як біологічну істоту.

Особистість –соціально-зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається замученістю людини до конкретних суспільно-культурних, історичних відносин. Ознаки особистості (її характеризують):

1) розумність – рівень інтелектуального розвитку;2)відповідальність- рівень розвитку почуття відповідальності, уміння керувати своєю поведінкою, аналізувати вчинки й відповідати за них;3)свобода- здатність до автономної діяльності особистості, тобто автономного прийняття самостійних рішень;4)особиста гідність, тобто рівень вихованості, самооцінка; 5)індивідуальність, тобто несхожість на інших. До індивідуальних особливостей особистості віднос. темперамент, характер, інтереси, потреби, здібності, а також пізнавальна процеси(пам'ять, уява, мислення).Психологія, як наука, вмвчає і діагностує ці характеристики.

Формування особистості – це процес соціального розвитку молодої людини, становлення її, як суб’єкта діяльності в спільноті, як члена суспільства, як громадянина. Це процес становлення особистості, вдосконалення їх фізичних, духовних сил під впливом зовнішніх, внутрішніх сил, керованих, некерованих чинників. Серед яких найважливішим є цілеспрямоване навчання й виховання.

2.Характеристика стратегій дослідження особистості.

З точки зору А.Маслоу, дослідження особистості можна здійснювати у два способи. Її можна розглядати і як самостійне утворення, і як частину цілого. Перший підхід називається редукційно-аналітичним, другий – холістично-аналітичним. Однією з найважливіших особливостей холістичного аналізу особистості є вивчення та розуміння всього організму загалом, з наступним вивченням тієї ролі, яку відіграє досліджувана проблема в динаміці та розвитку всього організму.Треба вміти також спостерігати динаміку процесу розвитку особистості. Тому саме вміння мислити динамічно має своєю передумовою холістичне мислення, конкретніше – холістично-динамічне. Протилежними можна вважати атомістичний, таксономічний, статичний та спрощено-механістичний підходи. Одне з центральних місць у дослідженні методологічних підвалин психології А.Маслоу відводить дослідженню концепції причинності. Він зазначає, що якщо сприймати світ як набір незалежних сутностей, то виникає потреба пояснити взаємодію цих сутностей. Перша спроба пояснити цей факт спричинює виникнення теорії простої причинності. Вона визнає, що наявні взаємозв’язки між предметами та явищами є надзвичайно складними – замість однієї причини з’являється кілька, але всі вони діють схожим чином – відокремлено, незалежно одна від одної.

Редукційний метод дослідження особистості потребує її розгляду як ізольованого явища, як формальної абстракції.

/Наукове дослідження- це особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються методи й засоби науки, і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт. Фундаментальні дослідження мають мету розкрити суть педагогічних явищ, знайти глибоко приховані основи педагогічної діяльності, дати їй наукове обгрунтування.

Елементи дослідження: проблема дослідж. – складне теорем.або практичне питання, що вимагає вивчення;об’єкт дослідж.-це частина об’єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної діяльності людини як соціальної істоти.;предмет, мета дослідження,гіпотеза, завдання дослідження. Метод науково-педагогічного дослідж.-це шлях вивчення і опанування складних психо-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання. Для досліджень підбирають оптимальний комплекс методів, керуючись вимогми:1)застосовувати таке поєднання методів, яке дозвол.одержати різнобічні відомості про розвиток особистості; 2)методи повинні забезпечити одночасно вивчення діяльності, спілкування і інформованості особистості;3)методи мають відображ. динаміку розвитку певних якостей особистості. Методи: спостереження, метод бесіди, інтерв’ю, анкетування, експеримент, метод рейтингу, метод узагальнених незалежних характеристик, соціометрія, математичні методи-ранжування, реєстрація, моделювання. Логіка(етапи) дослідження:1)визначення проблеми дослідж. 2)ґрунтовне, всебічне вивчення вже встановлених наукою фактів, положень 3)вивчення практики 4) формулюв.гіпотези 5)проведення експериментальної роботи 6)співставлення експериментальних даних з масовою практикою 7)узагальнення результатів дослідж.