14. Структура уроку у технології проблемного навчання

Етапи:

І. Організація учнів до уроку. Вчитель перевіряє підготовку молодших школярів до уроку, сприяє організації уваги учнів (привітання, побажання хорошого настрою).

II. Актуалізація опорних знань.

Вчитель сприяє відтворенню знань, вмінь, життєвого досвіду учнів; перевіряє готовність учнів до сприйняття нового матеріалу (робота з текстом підручника, «мозковий штурм», диктант, фронтальна бесіда).

III. Зіткнення учнів з проблемою й висловлення первинних гіпотез. Вчитель пропонує проблемну ситуацію, яка може ґрунтуватися на здивуванні або пов'язана з інтелектуальним утрудненням.

IV. Визначення теми й мети уроку. Молодші школярі за допомогою вчителя формулюють навчальну проблему та через неї тему й мету уроку (фронтальна бесіда).

V. Робота над гіпотезами, висловленими учнями. Учні збирають та аналізують дані, необхідні для розв'язання проблеми. Вчитель спонукає учнів до висунення ідей (заохочувальними словами, підказками), надає диференційну допомогу .

VI. Обговорення гіпотез. Загальний висновок.Учні визначають причинно-наслідкові зв'язки, формулюють гіпотезу. Учні за допомогою вчителя або самостійно формулюють висновки щодо проблемного питання, апропонованого на початку уроку (побудова структурно-логічних схем, спілкування «питання-відповідь»).

VII. Підсумок уроку. Вчитель проводить бесіду, підбиває підсумок уроку, коментує відповіді та роботу учнів.

16. Сутність проектної технології, вимоги до її використання Сутність проектної технології.

Метод проектів виник на початку XX ст. в Х,ЩД. Був вперше опрацьований американським філософом і педагогом Джоном Дьюї у 1915р. Його послідовник і учень Вільям Хеві Кїлпатрік розробив і обґрунтував дидактичні основи впровадження методу. З 1929 по 1931 р. МП широко застосовувався у шкільній практиці, зокрема в Україні. У 1931 р. метод був заборонений. Лише у 60-ті рр. XX ст. у західних країнах МП пережив своє друге народження. Його широко застосовують у навчальних закладах США, Англії, Німеччини, Нідерландів, а з 90-х рр. - і в школах України. Проектне навчання (від лат. проект - самостійний пошук шляху) -система навчання, за якої учні здобувають знання і набувають уміння в процесі планування та виконання завдань проектів, які поступово ускладнюються. На сучасному етапі навчальне проектування розглядається як:

1) метод навчання якщо він застосовується на окремому етапі навчальної діяльності як коміїдекс дидактичних прийомів, спрямованих на досягнення освітньої мети;

2) форма організації навчання, якщо узгоджена діяльність вчителя і учнів здійснюється за встановленими етапами і в певному режимі (уроки-проекти);

3) педагогічна технологія, якщо це комплексний інтегрований процес, який передбачає цілепокладання, планування, відповідну організацію, реалізація цілей за допомогою методів і форм.

Освітніми продуктами проектної діяльності є: анотація, рецензія, анкета, таблиця, опис, фото-, аудіо-, відеозвіт, колаж, сценарій, щоденник, журнал, довідник, резюме, брошура, стаття, стінгазета тощо. Освітній продукт може презентуватися, в різних формах: дискусія, огляд, виставка, обговорення, доповідь, конференція, рольова гра, свято.

Проектування залежить від вікових можливостей та інтересів учасників проекту. Молодшим школярам властиві:

• малий обсяг знань;

• невміння оцінювати свої можливості;

• невміння оперувати фактами;

• готовність прийняти допомогу.