31. Випередження як геніальне педагогічне відкриття с.Лисенкової

Випередження за Лисенковою - це не погоня вперед будь-якими способами, це не шість годин на тему, замість відведених програмою -восьми. А якраз навпаки: значне збільшення часу на проходження кожної складної теми. Випередження - це не завантажені шкільними уроками, і домашніми завданнями зранку до вечора учні. Це навчання, при якому учні можуть і повинні користуватися всіма благами життя - відвідувати спортивні секції, займатися музикою і танцями, і просто відпочивати.

Випередження за Лисенковою - це заміна лінійної послідовності навчання за програмою накладанням тем. За традиційною системою навчання - нова тема починається тільки тоді, коли завершена попередня: пройшло пояснення, закріплення, перевірка; і тільки тоді починається наступна тема, потім ще.

На кожному уроці, крім минулого і сьогоднішнього матеріалу, невеликими порціями подається важкий матеріал, який учні будуть вивчати через 50-100 уроків. Лисенкова це називала «великою перспективою». Кращі учні «схоплюють» складні перспективні теми, відчуваючи інтелектуальну насолоду, а слабі, при багаторазових повтореннях, оволодівають важким для них матеріалом, і в кінці кінців засвоюють його вчасно, не відстаючи від програми.

Таким чином, сильні учні проторують важкий шлях усім іншим, а до наміченої цілі приходять всі разом.

У першачків на партах лежали підручники не тільки для 1 -го, а й для 2-го класу.

Які ж теми Л. обирала для далекої перспективи у початковій школі? Наприклад. У 4-му (замість 5-го) «Десяткові дроби». Впродовж 40 уроків Л. поступово підводить дітей до цієї центральної теми 5-го класу. Це місток у середню школу.

Отже, випередження - це геніальне педагогічне відкриття - на диво просте і водночас складне. Адже, працюючи за системою випередження, вчитель не може приходити на урок непідготованим, бо він одночасно управляє кількома місяцями і навіть роками навчання — це ювелірна робота майстра.

32. Коментоване управління та опорні схеми за личинковою.

У класі не повинна бути мертва тиша -підкреслювала Л. Так вона почала використовувати коментоване управління. Починає вчитель, діти підключаються. Звичайно, не відразу, і не всі. Але з кожним днем «учителів» стає все більше. Самі просяться: «Можна я буду вести?» (коментоване письмо). Учень веде (замість -відповідає), сидячи за своєю партою, розв'язує приклад, задачу, розбирає речення - це і є опитування.

За допомогою коментованого управління: середній і слабкий учні тягнуться за сильним; розвивається логіка суджень, доказовості, самостійність мислення; учень стає в положення вчителя, який керує класом.

Наступною особливістю технології Л. є використання опорних схем. Це спеціальні схеми, ще один спосіб зекономити час. Вони виставляються на дошку за потребою з теми, яка вивчається. Це спосіб зовнішньої організації мислительної діяльності дітей.

Л. розуміла: діти сильно різняться у розвитку, тому потрібно чимось компенсувати слабий розум, щоб не слабі і не'середні, а сильні визначали темп роботи, але щоб при цьому ніхто не відставав.

Додому правил не задають, щоб не привчати дітей до зубріння. Тільки у класі, тільки за схемою-опорою, у постійних повтореннях. Поступово опора стає непотрібною - спершу сильним, потім середнім, і слабким. Різниця тільки у терміні користування нею, але ця різниця ніяк не відображається на ході уроку, не збиває темп, не зв'язує вчителя.

Опорні схеми наче вирівнюють клас, і урок протікає плавно.

Опорні схеми, коментоване управління дозволили Л. впустити невеликими дозами випередження.