3.Технологія традиційного навчання.

Термін «традиційне навчання» передбачає класно-урочну організацію навчання, яка склалася в XVII ст. на принципах дидактики, сформульованих Я.А.Коменським. Вона й досі має перевагу в школах світу. Визначальними ознаками традиційної класно-урочної технології є:

-учні приблизно одного віку та рівня підготовки складають клас,

-клас працює за єдиним річним планом і програмою відповідно до розкладу.

- основною одиницею навчання є урок;

- урок, як правило, присвячений одному навчальному предмету, темі, внаслідок чого учні класу працюють над одним і тим же матеріалом;

- роботою учнів на уроці керує вчитель:

-навчальні книги (підручники) використовуються, в основному, для домашньої роботи.

Особливості технології

Авторитаризм процесу навчання проявляється в: регламентації діяльності, примусовості навчальних процедур; централізації контролю; орієнтації на середнього учня.

Позиція учня: підпорядкований об'єкт навчальних впливів.

Позиція вчителя: керівник, єдина ініціативна особа.

Методи засвоєння знань ґрунтуються на: повідомленні готових знань; навчанні за зразком; індуктивної логіки від окремого до загального; механічної пам'яті; вербальному викладі; репродуктивному відтворенні. Головні методи навчання, які лежать в основі цієї технології -пояснення в поєднанні з наочністю; провідні види діяльності учнів -слухання і запам'ятовування; головна вимога і головний критерій ефективності - безпомилкове відтворення вивченого.

Концептуальні положення (принципи педагогіки) (за Я.А.Коменським): науковість; доцільність; послідовність і систематичність; доступність; міцність; свідомість і активність; наочність; зв'язок теорії з практикою; облік вікових особливостей.

4. Педагогічна інновація. Етапи інноваційного процесу в освіті

У 1978 р. група вчених Римського клубу запропонували розрізняти традиційне та інноваційне навчання.

Базовим компонентом інноваційного процесу є інновація. Поняття «інновація» вперше вжито понад сто років в культурології. Новація - це нове, нова ідея, засіб, які створені людиною, інновація - та нова ідея, засіб, які втілені в практику.

Педагогічна інновація - процес створення, поширення та використання нових засобів і методів для розв'язання педагогічних проблем. В Україні розвиток педагогічної інноватики припадає на 80-90-ті роки XX ст., не припиняється він і сьогодні. Об'єктами інновацій найчастіше є такі проблеми:

• підвищення мотивації навчально-виховної діяльності;

• збільшення обсягу навчального матеріалу, засвоюваного за урок;

• прискорення темпу навчання;

• плідне використання часу на уроці.

Новизна - один із основних критеріїв оцінювання педагогічних досліджень, результат творчого пошуку. Виділяють такі види новизни:

Абсолютна новизна - охоплює принципово не відомі новації, які, як наслідок їх реалізації, стають радикальними нововведеннями. Відносна новизна - полягає в оновленні одного з елементів системи. Суб'єктивна новизна - об'єкт є новим тільки для даного суб'єкта. Псевдоновизна- ідея є запозиченою, не є новою.

Інноваційний процес включає такі етапи:

1. етап зародження нової ідеї, концепції;

2. етап винаходу - створення нововведення, втілення нової ідеї у проект;

3. реалізація нововведення - практичне застосування, коригування, доопрацювання нового засобу;

4. розповсюдження нововведення - широке впровадження;

5. насичення в конкретній галузі - нововведення освоює багато людей, в результаті чого воно втрачає свою новизну;

6. етап спаду - вичерпаність можливостей застосування нововведення в нових умовах;

7. іррадіація (з лат. - сяяти) нововведення - інколи з рутинізацією нововведення не зникає, а модернізується й відтворюється.