- •Місце України в міжнародних відносинах Європи часів Богдана Хмельницького
- •Виникнення громад та їхня культурно-освітня діяльність в другій половині XIX століття. Володимир Антонович
- •Відновлення могутності Київської держави та князівської влади за Володимира Мономаха
- •Українсько-московський договір 1654 p.: причини та наслідки
- •Причини та початок трудової еміграції українців в другій половині XIX століття
- •Причини політичної роздрібненості Київської держави та її наслідки
- •Основні напрямки державної політики гетьмана Івана Виговського
- •Народовці, радикали, москвофіли в суспільно-політичному житті західноукраїнських земель у другій половині XIX століття
- •Освіта й література Київської Русі та Галицько-Волинського князівства
- •Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII століття. Зміни в соціально-економічних відносинах
- •Вплив ідей Михайла Драгоманова на розвиток українського руху
- •Архітектура і образотворче мистецтво Київської Русі та Галицько-Волинського князівства
- •Виникнення українських політичних партій наприкінці XIX – на початку XX століття
- •Галицьке та Волинське князівства та їх об'єднання за князювання Романа Мстиславича
- •Гетьман Петро Дорошенко в боротьбі за незалежність та територіальну цілісність Української держави
- •Роль Данила Галицького у зміцненні української держави. Коронація Данила
- •Запорізька Січ у складі Гетьманщини у другій половині XVII століття. Кошовий отаман Іван Сірко
- •Діяльність української парламентської громади у і та II Державних думах Росії
- •Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького. Значення Галицько-Волинського князівства в історії України (11)
- •Роль Києво-Могилянської академії в культурно-освітньому розвиткові українського народу
- •Роль Михайла Грушевського в громадсько-політичному житті України (кінець XIX – початок XX століття)
- •Монгольська навала на українські землі, її наслідки
- •Місце і роль гетьмана Івана Мазепи в українському національно-визвольному русі. Іван Мазепа – будівничий української культури
- •Народницький рух в Україні. «Чигиринська змова»
- •Особливості політичного становища українських земель у складі Великого князівства Литовського
- •Конституція Пилипа Орлика – перша Конституція України, її значення
- •Внесок Наукового товариства ім. Т. Шевченка в становлення національної науки
- •Спроби збереження української державності у складі Великого князівства Литовського у XV столітті. Князь Свидригайло
- •Особливості розвитку української культури в другій половині XVII-XVIII століттях
- •«Братство тарасівців», його роль у розвитку українського національно-визвольного руху
- •Виникнення Кримського ханства. Турецько-татарські наскоки в другій половині XV-XVI ст., та їх наслідки
- •Архітектура та образотворче мистецтво другої половини XVII-XVIII століть
- •Місце Івана Франка у розвиткові української суспільно-політичної думки
- •Українська шляхта у XIV-XVI століттях. Костянтин (Василь) Острозький
- •Запорізька Січ в історії українського народу. Ліквідація козацької республіки московським урядом в останній чверті XVIII століття
- •Архітектура та образотворче мистецтво другої половини XIX – початку XX століття
- •Остаточна ліквідація гетьманства та залишків автономного устрою Гетьманщини в другій половині XVIII століття. Кирило Розумовський
- •Освіта й література другої половини XIX – початку XX століття
Запорізька Січ у складі Гетьманщини у другій половині XVII століття. Кошовий отаман Іван Сірко
Запорізька Січ, що у часи її появи у середині XVI ст. розташовувалася на о. Хортиця, напередодні Визвольної війни містилася на Микитиному Розі. Під час війни запорожці становили основну силу українського війська, їх державотворчий досвід був перейнятий Б. Хмельницьким – на визволеній території України запроваджено полково-сотенний устрій, як і на Запоріжжі. Проте після укладення Зборівського договору, а тим більше Білоцерківського значна частина запоріжців виступила проти Хмельницького, оскільки реєстр не охопив усіх козаків, це призвело до зміни розташування Січі – вона перемістилася неподалік гирла річки Чортомлик, де і перебувала до початку XVIII століття. Особливо конфлікт Січі і гетьманів розгорівся після смерті Б Хмельницького, коли посилилася влада гетьманських старшин, що нехтували інтересами запорожців. У період Руїни запорожці виставляли власних гетьманів – Я. Барабаша, підтримали І. Брюховецького, М. Ханенка, П. Суховія, виступали проти П. Дорошенка. Після Андрусівської угоди Січ перейшла у подвійне підпорядкування Польщі та Московії. Скориставшись тим, що в Україні почалася боротьба за владу між численними гетьманами, султанська Туреччина та її васал – Кримське ханство, посилили напади на територію України в другій половині XVII століття. їх війська грабували, палили міста і села, брали в полон десятки тисяч людей. Майже єдиним захисником українців від південних нападників за цих умов залишилася Запорізька Січ. Особливо відзначився у цій боротьбі непримиренний ворог польської шляхти і кримсько-турецьких орд, безстрашний воїн і талановитий воєначальник, кошовий отаман Запорізької Січі з 1663 р. Іван Дмитрович Сірко (?-1680). Очолювані ним загони запоріжців здійснили ряд успішних походів на Правобережну Україну та Кримське ханство. Особливо вдалим був похід 1667 р. у Крим. Козаки зайняли Кафу і звільнили дві тисячі невільників. Всю свою енергію Сірко спрямовував на збереження незалежності Запорізької Січі, нехтуючи навіть ідеєю цілісності України. Тому історики державницького напрямку в українській історіографії оцінюють його як державного діяча дуже низько. Однак у народній пам'яті він залишився як нестримний борець з ворогами – він виграв майже всі свої битви, а їх було близько 50. Іменем Сірка турецькі та татарські матері навіть лякали своїх дітей, щоб вони заспокоїлися, коли плачуть. У цей період турецькі і татарські війська неодноразово нападали на Україну. Влітку 1672 р. вони захопили Поділля і частину Волині, напали на Галичину. В 1677-1678 pp. численні орди двічі нападали на Чигирин. Посилення агресії призвело до укладення у 1681 р. між Туреччиною та Московією Бахчисарайського мирного договору, за яким до Туреччини відходили частина Київщини та Поділля, а територія між Дніпром і Південним Бугом мала бути незаселеною. Після 1686 р. за Туреччиною залишалося Поділля, однак воно невдовзі перейшло до Польщі. Територія ж південної України та Крим до кінця XVIII ст. перебували у складі Кримського ханства.