43. Освіта й література Київської Русі та Галицько-Волинського князівства

На X-XII ст. припадає розквіт культури Русі, якому сприяло зміцнення держави, поширення зв'язків з іншими державами, насамперед з Візантією.  На Русі з'являються бібліотеки, школи. Найбільш відомою є бібліотека князя Ярослава Мудрого. Перша державна школа була заснована князем Володимиром у 988 році. Тут здобували освіту діти «нарочитої чаді» – найближчого оточення князя. Пізніше з'явилася школа для дівчат, яку відкрила онука Ярослава Мудрого Янка при Андріївському монастирі. Школи утворюються при церквах і монастирях, учителями були священики. Діти вчилися читати і писати, співати у церкві.  Ще до появи кирилиці на Русі існувало власне письмо «чертами й різами». Цим письмом, ймовірно, писалися міжнародні договори. Із створенням солунськими братами Кирилом і Мефодієм нової абетки – кирилиці (хоч більшість істориків схиляються до думки, що брати винайшли глаголицю, яка не прижилася) набуває поширення література на старослов'янській мові (староболгарська мова з використанням елементів живої народної мови). На Русі з'явилися літописи – «Повість минулих літ» Нестора-літописця, Київський та Галицький, літературні твори – «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Моління» Данила Заточника, «Слово про закон і благодать» митрополита Ілларіона, «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора. Особливе місце серед літературних творів займає «Слово о полку Ігоревім», воно цінне не тільки багатою і образною мовою автора, а основною ідеєю – ідеєю єдності Русі, патріотизму. «Слово...» є шедевром світової літератури.  Розвивається усна народна творчість – обрядові пісні, легенди, загадки, билини. Улюбленими героями билин були богатирі – Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович. Особливою популярністю у заможних верств користуються рукописні книги, великого поширення набуває Біблія.

44. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII століття. Зміни в соціально-економічних відносинах

У ході Визвольної війни середини XVII ст. розпочалося формування української козацької республіки – Гетьманщини та її органів влади. Офіційна назва держави – Військо Запорозьке Низове.  Найвищим органом влади вважалися козацькі збори. У період між козацькими зборами найвищим законодавчим органом вважалася Генеральна Рада. Головою виконавчої влади став гетьман, який мав право видавати й законодавчі акти – універсали. При гетьмані існував уряд – Генеральна канцелярія. Столицею Війська Запорозького Низового став Чигирин. Територія Гетьманщини за Зборівським договором охоплювала Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства. Хмельницький бажав визволити «з-під лядського панування» всю територію, заселену українцями, включаючи і Західну. Територія держави, як і козацьке військо, поділялася на полки – у і 649 р. налічувалося 16 полків. Кількість полків змінювалася з часом. Полки, що мали своїм центром полкове місто, в свою чергу поділялися на сотні. Умовно полки можна порівняти з сучасними областями, а сотні – з районами. Україна мала власні збройні сили, основу яких становило козацьке військо – 40 тисяч реєстрових козаків відповідно до Зборівської угоди, чисельність реєстру теж постійно змінювалася. Гербом держави стало зображення козака з мушкетом. У Гетьманщині використовувалися гроші різних держав – Московії, Польщі, Туреччини. Є відомості про початок власного виготовлення грошей – чехів, державного прапору не було, використовувалися прапори будь-яких держав. Поступово популярними ставали прапори малинового кольору, синього, жовтого.  В соціально-економічних відносинах у ході війни відбулися величезні зміни – фактично перестала існувати така верства населення, як селяни-кріпаки. Більшість селян покозачилася, тобто стали вільними козаками. Перестало існувати велике польське поміщицьке володіння. Фільварки були знищені. Великі земельні наділи переходили до рук козаків, селян, української шляхти. Активно стало розвиватися хутірське, або як зараз називають фермерське, господарство.