- •Місце України в міжнародних відносинах Європи часів Богдана Хмельницького
- •Виникнення громад та їхня культурно-освітня діяльність в другій половині XIX століття. Володимир Антонович
- •Відновлення могутності Київської держави та князівської влади за Володимира Мономаха
- •Українсько-московський договір 1654 p.: причини та наслідки
- •Причини та початок трудової еміграції українців в другій половині XIX століття
- •Причини політичної роздрібненості Київської держави та її наслідки
- •Основні напрямки державної політики гетьмана Івана Виговського
- •Народовці, радикали, москвофіли в суспільно-політичному житті західноукраїнських земель у другій половині XIX століття
- •Освіта й література Київської Русі та Галицько-Волинського князівства
- •Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII століття. Зміни в соціально-економічних відносинах
- •Вплив ідей Михайла Драгоманова на розвиток українського руху
- •Архітектура і образотворче мистецтво Київської Русі та Галицько-Волинського князівства
- •Виникнення українських політичних партій наприкінці XIX – на початку XX століття
- •Галицьке та Волинське князівства та їх об'єднання за князювання Романа Мстиславича
- •Гетьман Петро Дорошенко в боротьбі за незалежність та територіальну цілісність Української держави
- •Роль Данила Галицького у зміцненні української держави. Коронація Данила
- •Запорізька Січ у складі Гетьманщини у другій половині XVII століття. Кошовий отаман Іван Сірко
- •Діяльність української парламентської громади у і та II Державних думах Росії
- •Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького. Значення Галицько-Волинського князівства в історії України (11)
- •Роль Києво-Могилянської академії в культурно-освітньому розвиткові українського народу
- •Роль Михайла Грушевського в громадсько-політичному житті України (кінець XIX – початок XX століття)
- •Монгольська навала на українські землі, її наслідки
- •Місце і роль гетьмана Івана Мазепи в українському національно-визвольному русі. Іван Мазепа – будівничий української культури
- •Народницький рух в Україні. «Чигиринська змова»
- •Особливості політичного становища українських земель у складі Великого князівства Литовського
- •Конституція Пилипа Орлика – перша Конституція України, її значення
- •Внесок Наукового товариства ім. Т. Шевченка в становлення національної науки
- •Спроби збереження української державності у складі Великого князівства Литовського у XV столітті. Князь Свидригайло
- •Особливості розвитку української культури в другій половині XVII-XVIII століттях
- •«Братство тарасівців», його роль у розвитку українського національно-визвольного руху
- •Виникнення Кримського ханства. Турецько-татарські наскоки в другій половині XV-XVI ст., та їх наслідки
- •Архітектура та образотворче мистецтво другої половини XVII-XVIII століть
- •Місце Івана Франка у розвиткові української суспільно-політичної думки
- •Українська шляхта у XIV-XVI століттях. Костянтин (Василь) Острозький
- •Запорізька Січ в історії українського народу. Ліквідація козацької республіки московським урядом в останній чверті XVIII століття
- •Архітектура та образотворче мистецтво другої половини XIX – початку XX століття
- •Остаточна ліквідація гетьманства та залишків автономного устрою Гетьманщини в другій половині XVIII століття. Кирило Розумовський
- •Освіта й література другої половини XIX – початку XX століття
Гетьман Петро Дорошенко в боротьбі за незалежність та територіальну цілісність Української держави
60-80-і pp. XVII ст. – один з найстрашніших періодів в історії України: боротьба між багаточисельними гетьманами, що здавалося не мала кінця, втручання Московії, Польщі, Туреччини у внутрішні справи Гетьманщини мали своїм наслідком спустошення території України, зменшення кількості населення. Бездарне гетьманування, перевага особистих інтересів над державними вражає. Патріотизм і державний підхід гетьмана П. Дорошенка у цей період не в змозі були змінити загальну ситуацію на краще. У 1665 р. гетьманом Правобережжя став прилуцький полковник, сподвижник Б. Хмельницького, онук гетьмана Михайла Дорошенка Петро Дорошенко (гетьманував у 1665-1676 pp.). Колишній студент Києво-Могилянської академії, палкий патріот України розпочав боротьбу проти поляків у союзі з татарами і турками. Він всіляко заохочував заселення спустошених південних районів Правобережжя, захищав інтереси козацтва як стану. Щоб позбутися залежності гетьмана від старшини, намагався запровадити довічну гетьманську владу. 1666 р. гетьман разом з старшиною ухвалив рішення про війну проти Польщі, знищивши 6-тисячний польський загін на Брацлавщині. На короткий час у 1668 р. гетьману П. Дорошенку вдалося об'єднати Україну, але полковник Д. Многогрішний, якого Дорошенко залишив на Лівобережжі як наказного гетьмана, повстав проти свого начальника, спираючись на Москву. Тому Дорошенко уклав союз з Туреччиною (1669 р.), за яким Гетьманщина визнавала себе васалом Османської імперії. Цей союз викликав невдоволення населення України, на владу стали претендувати П. Суховієнко, який спирався на Крим і М. Ханенко – ставленик Польщі. 1672 р. укладено Бучацький договір Польщі та Туреччини, за яким П. Дорошенко оголошувався правителем України «в давніх межах» (фактично Брацлавщини і Київщини). Населення Правобережжя тікало на більш спокійний лівий берег Дніпра. Втративши підтримку українців, гетьман склав свої клейноди і присягнув на вірність московському царю. Відкликаний до Московії, він помер у власному маєтку Ярополче Волоколамського повіту. Його правнука Наталія Гончарова стала дружиною геніального російського поета О. Пушкіна.
Наш край в XVI-XVII століттях.
Наш край в XIX столітті.
Роль Данила Галицького у зміцненні української держави. Коронація Данила
Після смерті галицько-волинського князя Романа у 1205 р. в князівстві розгорнулася 33-річна боротьба між місцевим боярством, що мало велику силу, та синами Романа. Ситуація ускладнилася вторгненням поляків та угорців. Боротьба закінчилася перемогою князя Данила Романовича в 1238 році – він вигнав з Галича чернігівських князів і сів на батьківський престол. У цьому ж році він розбив німецьких рицарів під Дорогочином, у 1240 р. захопив Київщину, а в 1245 р. він остаточно переміг місцевих бояр і вигнав угорське військо. З цього часу він став повноправним володарем Галицько-Волинської держави. Данило був мудрим і вмілим правителем, за часів його правління було побудовано нові міста, в тому числі Львів (названий на честь старшого сина Лева), фортеці, церкви, монастирі; князь сприяв розвитку культури. Він дещо зменшив гноблення соціальних низів, розширив права ремісників і купців. Данило успішно воював з польськими й литовськими феодалами, створив небачену до того регулярну піхоту. Головною метою свого життя він вважав боротьбу проти татаро-монгольських загарбників. Намагаючися захистити свою державу від монголів й знайти в Європі союзників для боротьби з ними, Данило уклав союз з Папою Римським і був урочисто коронований у Дорогочині в 1253 році. Він став першим українським королем. Він розбив у 1254 р. татарського воєводу Куремсу, однак протистояти військам хана Бурундая не зміг. Татари примусили Данила Галицького зруйнувати укріплення Львова, Володимира, Луцька, лише хитрістю вдалося зберегти Холм. Звільнити свої землі від татаро-монголів йому не вдалося і 1264 р. Данило Галицький помер у Холмі. Проте татарам теж не вдалося зруйнувати Галицько-Волинську державу.