68. Виникнення Кримського ханства. Турецько-татарські наскоки в другій половині XV-XVI ст., та їх наслідки

З 1499 по 1783 pp. на території Кримського півострова, пониззя Дніпра, Приазов'я, Прикубання існувало Кримське ханство. У середині XIII ст. ці території були захоплені татаро-монголами і увійшли до складу Золотої Орди. 1499 р. ханові Хаджі-Прею вдалося, використовуючи міжусобиці серед ханів Орди та підтримку Польщі і Литви, відірватися від Орди і створити незалежну державу. Столицею став Бахчисарай. 1478 р. хан Менглі-Гірей визнав себе васалом турецького султана. Державною релігією ханства був іслам.  Ханство було військово-феодальною державою. У другій половині XV ст. кримські хани розпочали здійснювати грабіжницькі походи на українські землі. Перший такий похід відбувся 1482 р. – зруйновано міста Правобережної України, включаючи Київ, під час набігів татари захоплювали багато полонених, яких згодом продавали на невільничих ринках Криму, перетворювали на рабів. Впродовж другої половини XV – першої половини XVI ст. відбулося близько 100 татарських набігів на Україну та Польщу. їх наслідками було руйнування міст, містечок і сіл, захоплення у полон значної частини українського населення. Кримське ханство протягом довгого часу було вагомим чинником міжнародного життя Східної Європи.  Головним оборонцем від татарської навали стало українське козацтво. Особливо вдалими були походи під проводом П. Сагайдачного, М. Дорошенка, І. Сірка. У роки Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького кримчаки були союзниками козаків у боротьбі проти Польщі.  1783 р. Кримське ханство перестало існувати – уряд Катерини II після російсько-турецьких війн кінця XVIII ст. включив його до складу Російської імперії.

69. Архітектура та образотворче мистецтво другої половини XVII-XVIII століть

Архітектура і живопис другої половини XVII-XVIII ст. періоду Гетьманщини набувають виразних демократичних, життєстверджуючих рис. Тут панує стиль бароко. Бароко – напрямок в європейському мистецтві, що виник наприкінці XVI ст. і проіснував до середини XVIII століття. Творах цього напрямку переважно відображають почуття, багату фантазію їх авторів, яка інколи не знає меж, вони сповнені контрастів. Постійна тема таких творів – поєднання реального та уявного, ілюзорність буття, тощо. По духу бароко більш відповідає Контрреформації і було взято на озброєння саме католицькою церквою. В Україні бароко, на відміну від католицької Європи стало символом національного відродження. У цей період набуло поширення так зване козацьке бароко. Передусім в Україні XVI-XVIII ст. будували бастіонні укріпленні, мури, п'ятидільні храми. До таких належать Миколаївський собор у Ніжині, Троїцький собор Густинського монастиря, Всехсвятська надбрамна церква Києво-Печерської лаври та дзвіниця Софійського собору, збудовані на кошти І. Мазепи. Видатні архітектори – українець І. Зарудний і росіянин І. Старцев побудували найбільші на той час храми Києво-Братського і Пустино-Микільського монастирів. Видатними представниками бароко були І. Григорович-Барський, С. Ковнір. у другій половині XVIII ст. бароко поступається місцем стилю рококо, з'являються перехідні форми до класицизму.  У живопису відбувається перехід від іконописання до реалізму, особливо розвивається портретний жанр – з'являються чудові твори професійних художників Д. Левицького та Д. Боровиковського, які працюють у Росії. В Україні створюються сповнені психологізму портрети козацької старшини, заможних козачок – художники В. Реклінський, Й. Іванович, І. Паєвський.  В народній творчості набувають поширення зображення козака Мамая – легендарного символу української звитяги, гетьмана Б. Хмельницького.