64. Внесок Наукового товариства ім. Т. Шевченка в становлення національної науки

Значну роль в популяризації і розвитку наукових знань відігравали громадські наукові товариства Києва, Харкова, Одеси, Львова. Тут вчені, об'єднані спільними ідеями займалися вивченням проблем природознавства, математики, астрономії, історії, літературознавства.  Однім з перший було створене 1873 р. у Львові Наукове Товариство ім. Шевченка. Його метою було «вспомагати розвою руської (малоруської) словесності». Виникло воно на кошти меценатів. З 1892 р. почав виходити головний друкований орган Товариства – «Записки НТШ».  У Товаристві працювали окремі секції: математично-природничо-медична, філологічна, історико-філософська. Кінець XIX – початок XX ст. – період розквіту НТШ. У цей час Товариством керував видатний український історик, публіцист, громадсько-політичний діяч М.С. Грушевський. Він почав готувати і періодично випускати у світ свою фундаментальну працю з історії України «Історія України-Руси» (в 10-и томах). У працях істориків О. Лазеравського, О. Єфименко, Д. Баталія, Д. Яворницького, що виходили друком у видавництві НТШ, висвітлювалися питання про боротьбу народних мас за своє національне і соціальне визволення, розвиток феодально-кріпосницьких відносин, культурна історія українського народу. Тут друкували свої твори видатні історики, учні Грушевського – І. Крип'якевич, І. Джиджора, М. Кордуба, С. Томашівський. Велику роль в становленні і розвитку НТШ мав І. Франко. Зокрема Франко випускав «Літературно-Науковий Вісник» Товариства.  Взагалі за роки існування Товариства з 1873 по 1939 р. було видано 1172 томи різних видань, що стали «золотим фондом» української науки.

65. Спроби збереження української державності у складі Великого князівства Литовського у XV столітті. Князь Свидригайло

У XIV ст. почалося зближення Литви й Польщі – в 1385 р. між ними була укладена персональна Кревська унія: великий князь Литовський Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою, а у 1413 р. підписано Городельську унію, за якою на Литву розповсюджено польські обмеження щодо православних. На початку XV ст. у князівстві ліквідовано залишки руського права, уведено польську адміністрацію та судівництво, військо за польським зразком.  Частина литовців на чолі з князями Вітовтом і Свидригайлом, які спиралися на українське населення, намагалася протистояти польському впливу. Князь Свидригайло, син Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича, правив Вітебським уділом та на Поділлі. 1420 р. він, спираючись на німецьких хрестоносців, Московію та Молдавію, намагався скинути Великого князя Литовського Вітовта. Після смерті Вітовта, Свидригайло, підтриманий українською та білоруською шляхтою, яким обіцяв керівне становище у Великому Князівстві Литовському, розпочав війну з Польщею. Його противник Великий князь Жигмонт Кейстутович, щоб відтягнути від Свидригайла українських і білоруських бояр, зрівняв православних у правах з католиками. Це ослабило сили Свидригайла, який продовжував боротьбу за великокнязівський престол. 1435 р. потерпів поразку над р. Святою у Литві. Певний час він зберігав владу на українських землях Литви з титулом Великого князя, але фактично володів тільки Волинню і Східним Поділлям. Помер 1452 р. у Луцьку.  1481 р. українські й білоруські князі на чолі з Ф. Більським намагалися захопити владу в Литві. Однак заколот було придушено, Більський утік до Москви. У 1507-1509 pp. частина українських й білоруських князів на чолі з князем М. Глинським, підтриманих Москвою, намагалися відірвати українські землі від Литви, однак зазнали поразки.