Завдання до самостійної роботи

1. Складіть таблицю “Спроби модернізації Османської імперії наприкінці XVIII – на початку ХХ ст.“:

Періоди реформ	Загальна характеристика та оцінка результативності реформ
Реформи Селіма ІІІ (1789 – 1807 рр.)
Реформи Махмуда ІІ (1808 – 1939 рр.)
Танзиматські реформи І періоду (кінець 30-х – початок 50-х рр. ХІХ ст.)
Танзиматські реформи ІІ періоду (друга половина 50-х – початок 70-х рр. ХІХ ст.)
Реформи молодотурок (1909 – 1914 рр.)

2. Дайте порівняльну характеристику політичних організацій “Товариство нових османів“ та “Єднання і прогрес“, звернувши увагу на їх соціальну базу, завдання, форми і методи боротьби, результати діяльності.

3. Заповніть таблицю “Культура Османської імперії XVII – на початку ХХ ст.“:

Галузі культури	Особливості розвитку
Література
Театр
Живопис
Прикладне мистецтво
Архітектура

Семінарське заняття 3 Заняття 3.4.3. Системна криза Османської імперії та спроби її подолання за допомогою реформ наприкінці XVIII – наприкінці XIX ст.

1. Загострення соціально-економічних і суспільно-політичних протиріч, зовнішньополітичних труднощів Османської імперії на межі XVIII – XIX ст. Реформи султана Селіма ІІІ (1789 –1807 рр.).

2. Системна криза Османської імперії та пошуки шляхів її подолання в період правління султана Махмуда ІІ (1808 – 1839 рр.).

3. Танзиматські реформи 40-х – першої половини 50-х рр. ХІХ ст.

4. Танзиматські реформи другої половини 50-х – 70-х рр. ХІХ ст.: причини, зміст, результати.

5. Ліберально-конституційний рух 60 – 70-х рр. ХІХ ст. Конституція 1876 р. Перший парламент Османської імперії.

Методичні рекомендації

Перед розглядом проблематики семінарського заняття студентам треба пригадати особливості розвитку країн ісламського цивілізаційного кола, зокрема турецький варіант. Слід звернути увагу на те, що унікальність географічного розташування Османської імперії (на межі двох цивілізацій), сильні державні традиції, порівняно слабкий фактор колоніалізму спричинили взаємовплив східного традиціоналізму і західної культури. Оттоманська Порта першою серед ісламських країн зазнала процесу вестернізації (реформи султанів Селіма ІІІ і Махмуда ІІ, танзимат, Молодотурецька революція), що, з одного боку, наблизило її до європейських стандартів, а з другого – призвело до кризи та розпаду. Ці тенденції розвитку країни студенти мають проаналізувати в ході семінарського заняття.

Вивчаючи економічний і політичний розвиток Османської імперії наприкінці XVIII – на початку XIX ст., студентам слід звернути увагу на фактори, що викликали її кризу: занепад військово-ленної (тімарної) системи, зростання приватно-феодального землеволодіння, занепад збройних сил (яничарських і сіпахійських формувань), а також конкретні прояви кризових явищ: зниження військової могутності, поразки у війнах, скорочення прибутків скарбниці, посилення експлуатації народів національних окраїн, зростання політичної нестабільності тощо. На підставі джерел, рекомендованої наукової та навчальної літератури проаналізувати результати війн, які вела Османська імперія, зробивши акцент на російсько-турецьких війнах останньої третини XVIII ст. та їх наслідках (Кючук-Кайнарджийський та Ясський мирні договори). Посилене економічне проникнення європейців призвело до поступової трансформації режиму капітуляцій (дефініціювати поняття) у систему нерівноправних договорів.

Занепад військової могутності, економічне, політичне і культурне відставання Туреччини від капіталістичної Європи призвели до виникнення наприкінці XVIII ст. “східного питання“ – питання про подальшу долю Османської імперії. З’ясувати принципові відмінності російсько-австрійського та англо-французького підходів до вирішення цього питання і визначити, чим були викликані ці відмінності.

В умовах системної кризи Османської імперії на межі XVIII – XIX ст. найбільш далекоглядна частина еліти намагалася врятувати імперію за допомогою поверхових реформ. Спираючись на рекомендовані джерела, наукову і навчальну літературу, студенти повинні дати оцінку перетворенням в межах Османської імперії, звернувши особливу увагу на реформи султанів Селіма ІІІ (1789 –1807 рр.), Махмуда ІІ (1808 – 1839 рр.) і танзиматські реформи (1839 – початок 70-х рр. ХІХ ст.). Аналізуючи ці реформи, визначити їх основні завдання і напрямки, прослідкувати, як вирішувалося найбільш актуальне для імперії національне питання, а також з’ясувати ставлення різних верств суспільства (зокрема суннітського мусульманського духівництва) до проведених перетворень.

Позитивні зрушення в країні супроводжувалися зростанням національної самосвідомості в середовищі турецької інтелігенції. У 60 – 70-х рр. ХІХ ст. розгорнувся ліберально-конституційних рух на чолі з товариством “Нові османи“. В умовах нового загострення внутрішньополітичної ситуації, викликаної подіями на Балканах 1875 – 1876 рр., “нові османи“ перейшли до рішучих дій, наслідком яких стали зміна султана, скликання першого меджлісу і прийняття Конституції (грудень 1876 р.).