Питання для самоперевірки:

1. Капітальним ремонтом машин та обладнання

2. Підвищення ефективності використання основних фондів

Література:

1. Шевчук В., Умови ефективного інвестування в будівництві, - К. Будiвельник, 1991

2. Степанов И.Н., Шайтанов В.Я., Романова С.С. и др. Экономика строительства / Ученик для вузов. – М.: Дюрайт, 1998.

Заняття № 38 самостійне вивчення №21

Тема програми:Виробничі фонди будівельних організацій.

Тема заняття:Основні фонди та оборотні засоби в будівництві.

1. Виробничі фонди (основні та оборотні). Їх роль та значення у будівництві.

2. Обігові кошти

3. Особливості складу та структури основних фондів будівельних організацій

4. Показники економічної ефективності використання основних виробничих фондів – загальні та часткові. Методика їх розрахунків.

Для терміну «капітал» існує багато визначень. Найзагальніше з них - капітал як відношення до власності. На практиці виробничо-господарської діяльності по­ширені і вужчі визначення, серед яких можна виділити фінансове й економічне.

Відповідно до фінансового визначення капіталом називаються всі активи (кошти) будівельної організації, підприємства (фірми). За економічним визна­ченням - це тільки реальний капітал, тобто засоби виробництва.

Реальний капітал як засіб виробництва ділиться на засоби та предмети пра­ці, тобто на основний та оборотний капітал, або, за нашою термінологією, - на основні й оборотні виробничі фонди.

Основні виробничі фонди - це та частина інвестиційних ресурсів будівельної організації, що бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на вироблювану буді­вельну продукцію поступово, частинами, у міру використання: (зносу). Відшко­дування і поповнення цих ресурсів здійснюються за рахунок інвестицій буді­вельної організації.

Основні виробничі фонди будівельної організації визначають потенційні можливості випуску будівельної продукції, техніко-економічний рівень та ефективність виробництва. Від їх обсягу і відновлення залежать виробнича по­тужність і рівень технічного оснащення праці будівельної організації.

Проблема підвищення ефективності використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей будівельних організацій займає центральне місце у період переходу України до ринкових відносин, маючи на увазі, що три­вала інвестиційна криза, яка супроводжується дефіцитом нагромадження, при­звела до значного фізичного зносу основних виробничих фондів. У будівельних організаціях України цей дефіцит складає від 51 до 62 процентів. Внаслідок ос­новні виробничі фонди не відповідають сучасному технічному рівню і перетво­рилися на фактор зниження ефективності будівельного виробництва. Від вирішення проблеми заміни та відновлення основних виробничих фондів залежить місце будівельної організації у будівельному виробництві, ЇЇ фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку.

Маючи чітке уявлення про роль кожного елемента основних виробничих фондів у виробничому процесі, їх фізичному та моральному зносі, факторах, що впливають на їх використання, можна визначити методи, напрямки, за допомо­гою яких підвищується ефективність використання основних виробничих фон­дів і виробничих потужностей будівельної організації. Це забезпечує зниження витрат виробництва та зростання продуктивності праці.

Треба мати на увазі, що в умовах ринкових відносин на першому плані такі питання, як технічний рівень, якість, надійність будівельної продукції, що пов­ністю залежать від якісного стану техніки й ефективного її використання. По­ліпшення технічних якостей засобів праці й оснащеність ними працівників за­безпечують основну частину підвищення ефективності виробничого процесу.

У процесі виробництва працівники будівельних організацій за допомогою за­собів праці впливають на предмети праці і перетворюють їх у різні види буді­вельної продукції.

Засоби праці (машини, устаткування, будинки, транспортні засоби) разом із предметами праці (матеріали, конструкції, вироби) утворюють засоби вироб­ництва. Виражені у вартісній формі засоби виробництва є виробничими фонда­ми будівельних організацій. Залежно від їх функціонування у процесі вироб­ництва, способі перенесення їх вартості на готову будівельну продукцію і харак­теру відтворення засобів праці й предметів праці розрізняють основні та оборот­ні фонди.

В умовах переходу до ринкової економіки основні виробничі фонди - голов­на передумова, що забезпечує дальше економічне піднесення за рахунок усіх факторів інтенсифікації будівельного виробництва.

Основні виробничі фонди будівництва - це чимала кількість засобів праці, які, незважаючи на свою економічну однорідність, відрізняються цільовим призначенням, строком служби, рухливістю. Звідси виникає необхідність кла­сифікації основних виробничих фондів за певними групами, що враховують специфіку виробничого призначення видів фондів.

Згідно з діючою видовою класифікацією основні виробничі фонди будівель­них організацій поділяються на такі групи:

Виробничі будинки та споруди. До цієї групи належать будинки виробничо­го призначення, підсобних і допоміжних служб, призначених для виготовлення окремих видів будівельних виробів, конструкцій; експлуатаційно-ремонтної ба­зи, а також гаражі, майстерні, комплектувально-складські й конторські примі­щення тощо. До споруд належать естакади, мости, залізничні під'їзди, автомо­більні дороги та ін.

Устаткування силове і виробниче. До групи силового устаткування відно­сяться двигуни - парові і внутрішнього згорання, пересувні електростанції, компресори, трансформатори тощо. До виробничого устаткування належить ус­таткування підсобних і допоміжних виробництв (металорізальні верстати, зва­рювальне обладнання, верстати тощо).

Будівельні машини та механізми. Сюди входить увесь парк будівельних ма­шин і механізмів - екскаватори й бульдозери, баштові, пневмоколісні, автомо­більні, гусеничні крани, трактори, розчино- та бетономішалки тощо.

Транспортні засоби - це всі види транспорту, які числяться на будівельному балансі (автомашини, тепловози, вагони, бетоновози, цементовози та ін.).

Інструмент, виробничий і господарський інвентар належать до основних ви­робничих фондів, якщо строк їх служби понад один рік або вони мають вартість не менше 100 грн. (механізований і немеханізований інструмент, вимірювальні прилади, комп'ютери, обчислювальна техніка тощо).

За своїм економічним змістом основні виробничі фонди поділяють на актив­ну та пасивну частини.

До активної частини основних виробничих фондів належать засоби праці, тобто машини, механізми, технологічний транспорт, виробниче устаткування, виробничий інструмент. Вони мають безпосередній вплив у процесі виробниц­тва на предмети праці.

До пасивної частини основних виробничих фондів належать будинки, спору­ди та передавальні пристрої, інвентар, що створюють умови для функціонуван­ня активних основних виробничих фондів, але самі безпосередньої участі у ви­робничому процесі не беруть.

Чим більша частка активної частини у вартості основних виробничих фондів, тим за інших однакових умов більші випуск будівельної продукції і показник фондовіддачі. Тому поліпшення структури основних виробничих фондів роз­глядається як умова піднесення виробництва і показника фондовіддачі, знижен­ня собівартості продукції, збільшення грошових нагромаджень будівельних організацій.

Оборотні засоби необхідні організаціям (незалежно від форм власності), для створення запасів матеріальних цінностей, покриття витрат по незавершеному виробництву, а також здійснення розрахунків.

Частина оборотних засобів, яка функціонує у сфері виробництва, це оборотні фонди організації.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів, які цілком використовуються в одному виробничому циклі. Втрачаючи при цьому свою матеріально-речову форму і повністю переносять свою вартість на собівартість будівельно-монтажних робіт із спорудженням об’єктів.

Предмети, що швидко зношуються, та малоцінні речі – це частина оборотних фондів, у яку входять:

• предмети, які служать менше ніж один рік, незалежно від ціни;

• предмети вартістю до 50 грн. незалежно від строку служби;

• спеціальні інструменти та пристрої;

• спеціальний одяг і взуття, а також білизна для гуртожитків незалежно від вартості та строку служби.

Предмети, що швидко зношуються, та малоцінні речі за своєю економічною природою наближаються до основних фондів, оскільки переносять свою вартість на продукцію частками по мірі зносу, але за порядком придбання вони аналогічні матеріалам. Тому їх відносять до оборотних фондів умовно. Такий порядок прийнято для полегшення обліку та планування предметів, що швидко зношуються.

Виробничі фонди (основні та оборотні). Їх роль та значення у будівництві.

Успішна господарська розрахункова діяльність будівельних організацій у значній мірі залежить від вмілого, раціонального використання виробничих фондів. Виробничі фонди є майном підприємства. Джерелами формування майна і відповідно виробничих фондів можуть бути:

• грошові та матеріальні внески пайовиків;

• доходи отримані від реалізації будівельно-монтажних робіт;

• доходи від цінних паперів;

• кредити банків та інших кредиторів;

• капітальні вкладення;

• інші джерела, незаборонені законодавством України.

Виробничі запаси включають у себе основні матеріали, деталі та конструкції, вироби, допоміжні матеріали та паливо, малоцінні предмети та речі, що швидко зношуються.

До основних матеріалів відносяться матеріали, які безпосередньо використовуються у процесі виробництва, а також для підготування конструкцій та деталей на будівельному майданчику.

Допоміжні мета ріали безпосередньо не беруть участі у спорудженні об’єктів. Вони необхідні для обслуговування виробничих процесів будівництва. Це матеріали, які використовуються в процесі експлуатації будівельної техніки та обладнання або обслуговують процеси виробництва робіт (паливно-мастильні, вибухові, обтиральні та інші). У виробничі запаси також входять запасні частини для машин і обладнання, інвентарна тара, яка використовується для упаковки матеріалів, що поступають на будівництво, а також енергетичні матеріали.

Проблема підвищення ефективності використання основних виробничих фондів займають центральне місце. Проблема підвищення ефективності використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей будівельних організацій займає центральне місце у період переходу України до ринкових відносин, маючи на увазі, що три­вала інвестиційна криза, яка супроводжується дефіцитом нагромадження, при­звела до значного фізичного зносу основних виробничих фондів. У будівельних організаціях України цей дефіцит складає від 51 до 62 процентів. Внаслідок ос­новні виробничі фонди не відповідають сучасному технічному рівню і перетво­рилися на фактор зниження ефективності будівельного виробництва. Від вирішення проблеми заміни та відновлення основних виробничих фондів залежить місце будівельної організації у будівельному виробництві, її фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку.

Маючи чітке уявлення про роль кожного елемента основних виробничих фондів у виробничому процесі, їх фізичному та моральному зносі, факторах, що впливають на їх використання, можна визначити методи, напрямки, за допомо­гою яких підвищується ефективність використання основних виробничих фон­дів і виробничих потужностей будівельної організації. Це забезпечує зниження витрат виробництва та зростання продуктивності праці.

Треба мати на увазі, що в умовах ринкових відносин на першому плані такі питання, як технічний рівень, якість, надійність будівельної продукції, що пов­ністю залежать від якісного стану техніки й ефективного її використання. По­ліпшення технічних якостей засобів праці й оснащеність ними працівників за­безпечують основну частину підвищення ефективності виробничого процесу.

У процесі виробництва працівники будівельних організацій за допомогою за­собів праці впливають на предмети праці і перетворюють їх у різні види буді­вельної продукції.

Засоби праці (машини, устаткування, будинки, транспортні засоби) разом із предметами праці (матеріали, конструкції, вироби) утворюють засоби вироб­ництва. Виражені у вартісній формі засоби виробництва є виробничими фонда­ми будівельних організацій. Залежно від їх функціонування у процесі вироб­ництва, способі перенесення їх вартості на готову будівельну продукцію і харак­теру відтворення засобів праці й предметів праці розрізняють основні та оборот­ні фонди.

В умовах переходу до ринкової економіки основні виробничі фонди - голов­на передумова, що забезпечує дальше економічне піднесення за рахунок усіх факторів інтенсифікації будівельного виробництва.

Обігові кошти.

Сукупність коштів, інвестованих в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, складає оборотні кошти будівельних організацій.

Інвестиції, вкладені у запаси сировини, основні матеріали, конструкції, вироби та допоміжні матеріали, пальне, запасні частини, тару, малоцінні і швидкозношувані предмети, у незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, а також у витрати майбутніх періодів, складають оборотні виробничі фонди і обслуговують процес виробництва.

Інвестиції, вкладені у готову будівельну продукцію і виконані роботи, при­значені для реалізації, кошти, що знаходяться на рахунках у банку, в дорозі, роз­рахунках, касі, створюють фонди обігу й обслуговують процес обігу. Фонди обі­гу необхідні для грошових розрахунків за товарно-матеріальні цінності і для по­гашення дебіторської заборгованості.

Оборотні кошти - це фінансові ресурси (оборотний капітал) будівельних ор­ганізацій, які обслуговують економічний оборот усіх фондів, включаючи основ­ні й оборотні фонди, фонди заробітної плати, фонди обігу у вигляді готової бу­дівельної продукції і коштів у розрахунку.

Основне призначення оборотних коштів - забезпечення фінансовими ресур­сами безперервності процесу виробництва й обігу суспільного продукту.

• Оборотні кошти залежно від обслуговування різних сфер виробництва - на оборотні вироб­ничі фонди і фонди обігу;

• за джерелами формування - на власні і позичкові;

за особливостями планування і принципами організації - на нормовані і будівельних організацій розподіляються на три групи:

• ненормовані.

Склад оборотних коштів будівельної організації подано на рис. 1

Структура оборотних коштів (співвідношення між окремими елементами, виражене у процентах) у різних будівельних організаціях неоднакова. Розход­ження у структурах оборотних коштів будівельних організацій обумовлюється багатьма факторами, зокрема видами будівництва і робіт, особливостями орга­нізації зведення будинків і споруд, умовами постачання і розрахунків, структу­рою витрат на виробництво.

Найбільшу частину оборотних коштів будівельних організацій складають то­варно-матеріальні цінності. їх питома вага складає 80 - 87 %. Структура оборот- них коштів у товарно-матеріальних цінностях у різних будівельних організаці­ях також різна.

Як видно на рисунку, більшу частину оборотних коштів займають оборотні виробничі фонди.

Оборотні кошти будівельної організації постійно знаходяться у русі, здійснюючи кругообіг. Із сфери обігу вони переходять у сферу виробництва, потім із сфери виробництва - знову в сферу обігу і т. д.

Кругообіг коштів починається з моменту оплати будівельною організацією матеріальних ресурсів та інших елементів, необхідних для виробництва, і закін­чується поверненням цих витрат як виторг від реалізації продукції (робіт). Потім кошти знову використовуються будівельною організацією для придбан­ня матеріальних ресурсів і введення їх у виробничий процес.

Час, протягом якого оборотні кошти здійснюють повний кругообіг, тобто проходять період виробництва і період обігу, називається періодом обороту оборотних коштів. Цей показник характеризує середню швидкість руху коштів у будівельній організації. Він не співпадає з фактичним строком виробництва і реалізації певних видів будівельної продукції.

Управління оборотними коштами полягає у забезпеченні безперервності процесу будівельного виробництва та реалізації будівельної продукції (здача в експлуатацію об'єктів) із найменшою величиною оборотних кош­тів. Це означає, що оборотні кошти будівельної організації повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімально­му, але достатньому обсязі. Оборотні кошти кожного моменту завжди одно­часно знаходяться на всіх трьох стадіях кругообігу і виступають у вигляді грошових коштів, матеріалів, незавершеного виробництва, готової будівель­ної продукції, робіт.

У сучасних умовах, коли будівельні організації знаходяться на повному са­мофінансуванні, правильне визначення потреби в оборотних коштах має особ­ливе значення.

Власними оборотними коштами будівельні організації наділяються заснов­никами при їх створенні у Статутному фонді. Величина власних оборотних коштів, які виділяються, визначається нормативами, установленими у розмірі їх мінімальної потреби для утворення необхідних запасів товарно-матеріаль­них цінностей, виконання певного обсягу будівельно-монтажних робіт і здачі готової будівельної продукції замовнику, а також здійснення розрахунків у встановлені строки. Ці кошти постійно знаходяться у розпорядженні будівель­ної організації.

Надалі власні оборотні кошти залежно від зростання виробництва поповню­ються за рахунок таких джерел:

• прибутку будівельної організації;

• пасивів, прирівняних до власних або стабільних;

• позичкових оборотних коштів;

• коштів цільового призначення.

Прибуток будівельної організації є основним джерелом фінансування при­росту власних оборотних коштів. Щорічно у фінансових планах будівельних ор­ганізацій відображаються приріст або скорочення нормативів власних оборот­них коштів, визначених як різниця між нормативами на кінець і початок плано­ваного року (табл. 7.2). Приріст нормативу власних оборотних коштів фінансу­ється, насамперед, за рахунок прибутку. Якщо прибутку не вистачає, передбача­ються інші джерела.

Пасиви, прирівняні до власних (стабільні пасиви), по суті є частиною влас­них, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільних, заборгованість за не-відфактуреним постачанням, відрахування соцстраху.

Стабільні пасиви вважаються прирівняними до власних оборотних кош­тів тому, що постійно знаходяться у будівельній організації і використову­ються в господарському обороті. Вони як джерело формування і приросту нормативу власних оборотних коштів плануються будівельною організацією щорічно.

У будівельних організаціях не завжди однакова потреба в оборотних коштах протягом року, тому недоцільно повністю формувати оборотні кошти за раху­нок власних джерел. Це призвело б до утворення надлишків оборотних коштів у окремі періоди та неекономного їх використання.

Позичкові оборотні кошти - це короткострокові кредити банків, креди­торська заборгованість (комерційний кредит) та інші пасиви. Вони обу­мовлюються необхідністю забезпечення додаткової потреби в оборотних коштах.

Будівельні організації залучають кредити банків під визначені об'єкти при недостатності власних оборотних коштів. Залежно від стадії обігу коштів буді­вельних організацій об'єкти банківського кредиту можуть відноситися до сфери виробництва або до сфери обігу. У сфері виробництва об'єктами кредитування є виробничі запаси і витрати виробництва, у сфері обігу - розрахункові доку­менти в дорозі.

Крім власних і позичкових коштів, у обороті будівельних організацій постій­но знаходяться залучені кошти. Це - кредиторська заборгованість усіх видів: постачальники по неоплачених у строк розрахункових документах, постачаль­ники по акцептованих розрахункових документах, строк яких не настав, креди­тори по інших розрахунках.

Основними видами кредиту є позички для:

• сезонної заготівлі матеріалів і сезонного розширення фронту робіт;

• незавершеного виробництва;

• простроченої заборгованості заробітної плати.

Величина позичок банку для незавершеного будівельного виробництва до­рівнює різниці між плановою величиною незавершеного будівельного вироб­ництва і нормативною величиною власних оборотних коштів будівельної орга­нізації, призначених для цієї мети. Джерелом кредиту є кошти замовника, що вивільняються в нього в зв'язку з переходом на розрахунки за завершені будів­ництвом і здані в експлуатацію об'єкти.

В обороті будівельних організацій знаходяться також кошти цільового призначення, які є на рахунку і в розпорядженні будівельної організації до їх використання за прямим призначенням (амортизаційний фонд, резерв майбут­ніх платежів, фонд матеріального заохочення).

Розрахунок власних оборотних коштів установлюється у процентах від розрахункового показника загального обсягу будівельно-монтажних робіт, виконуваних власними силами. При зростанні цього обсягу робіт виникає необхідність приросту нормативу (суми) оборотних коштів. При розрахунку нормативу визначається можливість використання залучених коштів за ра­хунок приросту стабільних пасивів, а в недостаючій частині - за рахунок планового прибутку.

При збільшенні виробничої програми сума стабільних пасивів зростає. За їх рахунок формуються оборотні кошти будівельної організації в межах установ­лених норм.

Особливості складу та структури основних фондів будівельних організацій.

Оснащеність підприємства в значній мірі впливає на продуктивність праці, дозволяє звільнити робітників від важкої фізичної праці.

Структура основних виробничих фондів повинна відповідати техніко-економічним особливостям будівельного виробництва. Значну долю їх повинна складати активна частина, тому що основний виробничий процес у будівництві здійснюється на відкритому повітрі, а виробничі будівлі та споруди обслуговують підсобні підприємства та допоміжні дільниці.

Склад основних фондів відображено на рис. 1.

Основні виробничі фонди поділяються на власні та залучені. Власні основні фонди знаходяться на балансі будівельної організації, залучені взяті в тимчасове користування в іншій спеціальній організації на умовах оренди або надання послуг.

Склад основних фондів відображено на рис. 1.

Методи оцінки основних фондів.

У зв'язку з довгочасністю функціонування основних фондів, поступовим їх зносом у процесі експлуатації, зміною необхідних суспільних затрат праці на їх відтворення, для оцінки основних фондів у вартісному виразі використовується початкова вартість, встановлена початкова та залишкова вартість основних фондів.

Початкова вартість відображає фактичні затрати організації на придбання машин та обладнання або спорудження будівель (з урахуванням доставки і монтажу обладнання) у цінах, що діють у час їх придбання (створення) і може бути визначена за формулою:

Ф_п=Ф_ф+З_тр

де Ф_ф - фактичні витрати на придбання фондів або кошторисна вартість будівель і споруд у грошовому виразі;

3_тр - транспортні витрати та вартість монтажу обладнання в грошовому виразі.

Ця вартість за бухгалтерським обліком залишається незмінною на протязі всього часу використання основних фондів за виключенням переобладнання об'єкта (розширення, модернізація, реконструкція), виконаного за рахунок капітальних вкладень або переоцінки основних фондів за постановами та розпорядженнями уряду.

Залишкова вартість основних фондів є різницею між початковою вартістю та величиною зносу і відображає вартість фондів, яка ще не перенесена на вартість продукції (неамортизована вартість основних фондів).

Ф_зал.=Ф_п–З

де Ф_зал - залишкова вартість основних фондів;

Ф_п -початкова (балансова) вартість основних фондів;

З - сума нарахованого зносу на основні фонди.

Встановлена початкова вартість відображає вартість відтворення даного виду основних фондів у сучасних цінах та умовах виробництва.

Методи визначення встановленої початкової вартості різноманітні залежно від виду основних фондів. Наприклад, будівлі та споруди можуть оцінюватись за вартістю укрупненого показника. Встановлена початкова вартість об'єкта в цілому буде складатись із загального об'єму (площі, протяжності), помноженого на вартість укрупненого показника. Встановлена початкова вартість машин і механізмів складається з оптової ціни заводу-виробника та витрат на доставку, установку, монтаж.

Встановлюється встановлена початкова вартість при переоцінці основних фондів. При цьому величину зносу визначають експериментальним шляхом, враховуючи технічний стан об'єкта в цілому чи найважливіших конструкцій і агрегатів, або за фактичними строками експлуатації порівняно з нормативним.

Ліквідаційна вартість основних фондів — вартість реалізації зношених та знятих з виробництва основних фондів (за ціною металолому).

На зміну засобам праці, які вийшли з ужитку у зв'язку з їх зносом, будівельні організації поповнюються новими, більш досконалими в технологічному відношенні основними фондами. Таким чином, відтворення основних виробничих фондів - це безперервний процес їх оновлення в постійно зростаючих масштабах.

Показники оснащення підприємств основними фондами.

Одним з найважливіших показників, що характеризує процес відтворення основних фондів, є темп їх приросту. Коефіцієнт приросту основних фондів відображає відношення величини приросту фондів за рахунок їх оновлення до величини фондів на кінець даного періоду:

Ф_вд- вартість введених за звітний період фондів;

Ф_вб- вартість вибулих за звітний період фондів.

де Ф_пр - величина основних фондів на початок року;

t_вд- тривалість введення фондів, місяці;

t_вд - тривалість вибуття фондів, місяці.

Коефіцієнт вибуття визначається як відношення вибулих основних фондів" за початковою вартістю до вартості основних виробничих фондів на кінець звітного періоду:

Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує долю нових, введених в експлуатацію у звітному періоді, основних фондів у складі всіх основних фондів, що є в наявності на кінець звітного періоду:

Показник періоду обороту основних виробничих фондів визначається відношенням їх середньорічної вартості до величини амортизаційних відрахувань на реновацію, нарахованих за рік:

де А_р - величина амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів за рік;

А_р = Ф_ср – n,

де n — норма амортизаційних відрахувань.

Показник періоду оберту можна розрахувати як з усіх основнихвиробничих фондів, так і з окремих видів і груп, при цьому цей показник можна розглядати і у вартісному і в натуральному вигляді.

Показники економічної ефективності використання основних виробничих фондів – загальні та часткові. Методика їх розрахунків.

Для підтримання основних фондів у робочому стані здійснюється їх поточний та капітальний ремонт. При поточному ремонті і замінюються або оновлюються окремі деталі машин та обладнання, а також деталі і конструкції будівель та споруд. Капітальним ремонтом машин та обладнання вважається такий ремонт, при якому здійснюється заміна одного з ключових агрегатів. У процесі капітального ремонту можливе здійснення модернізації морально застарілих основних фондів, направленої на вдосконалення, підвищення технічного рівня та покращання економічних показників їх роботи.

Для оцінки ефективності використання основних фондів застосовується система показників, яка включає загальні (вартісні) та особисті (натуральні) показники. Найбільш широко із загальних показників використовується показник фондовіддачі, який відображає ефективність використання основних фондів і характеризує кількість продукції, яка приходиться на одну гривню вартості основних фондів. Необхідно відмітити, що показник фондовіддачі не дозволяє в повній мірі оцінити ступінь використання основних фондів. Його величина знаходиться в прямій залежності від рівня продуктивності праці та в зворотній залежності від рівня її фондоозброєності. Тому ефективним необхідно вважати такий розвиток галузі (будівництва), при якому зростання продуктивності праці випереджає рівень оснащення робітників будівельних організацій основними фондами.

Інтенсивність використання основних виробничих фондів (активної її частини) може бути забезпечена в результаті здійснення таких заходів:

• впровадження передових методів організації та технології виробництва будівельно-монтажних робіт;

• підвищення ступеня збірності будівель і споруд, що буде сприяти кращому використанню монтажних кранів за вантажопідйомністю та потужністю;

• впровадження системи наукової організації праці;

• впровадження механізації та автоматизації процесів управління машинами;

• підвищення кваліфікації робітників, які обслуговують будівельну техніку.

Підвищення ефективності використання основних фондів будівельних організацій може бути досягнуто шляхом покращання організації ремонту будівельної техніки на основі міжвідомчої кооперації, вузлових методів ремонту, створення мережі спеціалізованих ремонтних підприємств. Організаційними заходами підвищення інтенсивності роботи будівельних машин є покращання забезпечення інструментами та пристроями, а також налагоджена система забезпечення запасними частинами, матеріалами і конструкціями високої якості.

Для здійснення виробничо-господарської діяльності будівельні організації у своєму розпорядженні повинні мати не тільки основні фонди, але і оборотні засоби. Останні нерозривно пов'язані з «матеріально-речовим змістом, споживчою вартістю предметів праці матеріалів, конструкцій, деталей), які використовуються в процесі виробництва.

Вони є джерелом фінансування поточних та (частково) капітальних витрат будівельної організації і складаються з оборотних «матеріальних та фінансових активів.